Дуже немило вразили нас вчерашні розправи в соймі галицкім в справі проєктованій пос. Сїчиньским реформи закону дорожного. Розходилось о то, чи приступити до якої-небудь зміни сего так непопулярного вже кровію зрошеного, а екзекуціями піддержаного закона з 1885 р. о престаціях на будову і удержанє доріг в нашім краю, чи відложити все на лучші часи?
Минувшої сесії, як відомо, внїс пос. Сїчиньскій потребу зміни згаданого закона. Пос. Сїчиньскій стремів головно до того, щоби знести престації в натурї, тягар будови і удержаня доріг розложити на мешканцїв Галичини відповідно до гульдена податкового, а добутий гріш із додатку до податків ужити яко фонд на будову і удержанє доріг. Позаяк до такої радикальної зміни закону дорожного не ставало всесторонних даних, то сойм галицкій поручив на внесенє пос. Сїчиньского комисії Дорожній, щоб она занялась віддготовленєм матеріялу і прийшла відтак перед сойм з готовим внесенєм. Однакож комисія дорожна сего не зробила, т. е. не зібрала потрібного матеріялу, а нинї прийшла перед сойм з внесенєм, щоби на разї закон дорожний з 1885 р. удержати в силї, а тимчасом збиранє матеріялів до евентуальної новелї дорожної або зміни закона переказати видїлови краєвому, котрий доперва на слїдуючій сесій соймовій мав би остаточно прийти перед сойм з якимсь позитивним внесенєм.
Над тою справою вивязалась на 29 засіданю сойму дискусія. Пос. Антоневич, котрий в неприсутности пос. Сїчиньского приймився боронити интенцій того-ж посла, зрозумів, що комисія, передаючи всю справу відїлови краєвому до дальшого розслїджуваня, намірила тим способом єї убити. Дорїкаючи комисії, він перейшов в своїй рїчи і на мериторичне поле і заявив, що закон дорожний з 1885 р. єсть несправедливий в розкладї тягарів, а невідповідний тим, що жадав престацій в натурї. По єго гадцї престації в натурї не дають сподіваного хісна, бо богато роботи марнуєсь. Робота шарваркова не єсть ефектовна, робиться лиш для ока, а мимо того оцїнює єї комисія дорожна в своїм справозданю за високо. Робота за грошї, плачені з узбираного додатку до податків, була-би зовсїм ефектовнїйша. Наколи-ж однакож шарваркова робота має остатись на дальше, то належало-б єї зменшити о половину. Згадав бесїдник і о тім, що нарід селяньскій уважає престациї в натурї за рід нової панщини і замітив, що в нинїшнім соймі, в котрім нема селян нї їх заступників в відповіднім числї, нема надїї на зміну закону і на справедливійшій розклад тягарів після гульдена податкового.
Не входимо в питанє, чи побіжний мериторичний розбір закону, в якій вдався пос. Антоневич, удався ему чи не удався, — фактом однак єсть, що слова о панщинї і несправедливім розкладї тягарів викликали в соймі малу бурю рекриминацій. З польскої сторони записався зараз до голосу вицепрезес „kol-a” пос. Яворскій і роз’ярившись до крайности, заявив, що найлучше було-би над цілою проєктованою реформою закону дорожного перейти до порядку дневного. З слів єго виходило, що він нинїшний закон уважає дїйстно справедливим і хотїв-би его удержати в повній силї і на дальше. З уст єго на червонім від ярости лици вилїтали такі сентенції, що громади поносять теперь менші тягарі, а двори більші; що селяне длятого лише протестують против нового закону, бо автономічні власти екзеквують тепер шарваркову роботу, а давнїйше, при давнім законї з 1866 р., того не робили і т. д. Ярість не дозваляла пос. Яворскому говорити в логичній звязи; він запинався що слово і гестикулював більше, як щоб удалось єму збити загальну думку о законї, що він єсть недорідною дитиною шляхотского сойму.
В тім самім дусї і з жовчею промовляв також пос. Менцїньскій. І єму закон дорожний видався законом nes plus ultra. Заворушеня селяньскі суть для него багательною рїчею. Розклад тягарів після гульдена податкового уважає він несправедливим, „бо хлоп частїйше їздить до костела і аптики як пан" і т. д. Одно лиш удалось пос. Менцїньскому, а именно: він сконстатував, що видїли рад повітових не заслугують на довірє і їм не можна-би і повірити гроша, узбираного з додатку до податків, наколи-б дороги удержувались не престаціямп в натурї, а доходами з податку. Пос. Менцїньскій думає, що гріш такій могли-би ради повітові або їх видїли не лише змарнувати, але і здефравдувати (!).
Замість з холодом, як би личило поважним мужам і заступникам інтересів краю, розібрати всю справу і успокоити загал; замість постаратись о аргументи поважнії в оборонї своїх пересвідчень, оба бесїдники з польскої сторони кидали лише фразами, а місцями навіть дотепами іn usum мабуть галерії, котрій однакож, на щастє, не було до сміху і котра розуміла, що интенції пос. Сїчиньского дуже щирі, не оскорбляючі итересів дворів але і не допускаючі кривди селяньскої верстви. Замість бавитись в пусту полемику, належало сконстатувати і заручити, що сойм хоче поправити закон дорожний з 1885 р., хоче виходити із становища: justitia fundamentum regnorum.
На щастє, облив обох бесїдників холодною водою п. намістник. В имени правительства заявив він, що правительство не тілько не противиться внесеню комисії дорожної, щоб дальше розслїджуванє справи доручити видїлови краєвому, але жадає навіть сего і буде видїлові краєвому у всїм помічним. Сим сконстатував п. намістник рівночасно, що закон дорожний потребує реформи і що одна частина контрибуентів єсть дїйстно покривдженою.
Кривду тую висказав відтак в ясних і смілих словах пос. Романович. Бесїдник заявив зовсїм отверто, що нинїшний закон, накладаючій рівні тягари шарваркові на бідного халупника, на господаря о 10 моргах і на посїдателя безмежних майже займанщин, єсть і мусить бути несправедливий. В законї дорожнім треба конче поробити зміни кардинальні. А справедливою основою до розкладу престацій може бути лише стопа податкова. Невдоволенє з закону истнує всюди. Невдоволенє се не було нїгде штучно викликане. Штука була лиш там, де доведено до крайностей. Давнїйшій закон, о 6 днях шарварку, був несправедливий. Новий закон різниться від старого лише тим, що єсть менше несправедливий, але несправедливим таки лишиться, хоч-би і як противна сторона аргументувала. Не тілько селяне одчувають тую несправедливість, але і двори протестують уже против нового закону тим, що не платять престацій і не дають матеріялу будівляного. Так рожево дивитись на справу, як посли Яворскій і Менцїньскій, не можна. Для того бесїдник підпирав всею силою внесенє комисії, щоби видїл краєвий робив в тім напрямі дальші основні розслїди, а сойм щоби стремів до осущеня внесеня пос. Сїчиньского.
На тім скінчилась буря на вчерашнім засїданю соймовім. Буря та і слова, що упали в горячцї з уст автократів, ілюструють найлучше интенції деяких панів з „kоl-а". Оні раді би висилити всї свої сили, щоби лиш удержати при житю ту свою кошляву але ім милу, бо потом одної верстви населеня годовану дитину. Чи видїл краєвий скоро і чи взагалї вивяжеся з вложеної на него задачї, о тім не раді-б ми сумніватись. Але пригадуємо, що ушко від збанка в тім случаю дуже крихке і може урватись. Задачею сойму єсть лагодити суперечности суспільні і національні. Наколи-ж в послїднім напрямі сойм нїколи не взнїсся на якесь висше становище, то в суспільнім єсть се дуже на потребі.
[Дѣло, 12.09.1888]
11.09.1888