Напад опришків на поїзд коло Львова.

Подорожні поспішного поїзда, який їхав зі Станїславова до Львова, були вчера о 12. год. в ночи сьвідками незвичайного нападу опри­шків під Сиховом коло Львова, нападу, який вповнї нагадує такі самі напади на зелїзничі поїзди в Росиї. Іменно недалеко зелїзничого двірця Сихів потягнув хтось з подорожних за алярмову линву, в наслїдок чого машинїст задержав поїзд. Нечайно кільканайцять опри­шків з револьверами в руках окружило ма­шину. Топника звязали, машинїстови приказали під грозою втрати житя не рухати ся, а самі стріляючи з револьверів, окружили почтовий віз, на який був звернений їх на­пад. Почтова служба ще на час замкнула віз від середини. Перелякані подорожні утікали здовж возів. Нїхто з них не мав стрільного оружя, хоча тим поїздом їхало кільканайцять жовнїрів і оден жандарм. Також і служба по­їзда була безборонна. Щойно кондуктор зі Станїславова, Юркевич, побіг до сусїдної буд­ки і зателєфонував до найблизшого двірця о поміч. Тимчасом один з подорожних з револьве­ром і в товаристві служби поїзду побіг в сто­рону машини. На вид зближаючих ся оприш­ки утїкли, думаючи, що всї мають револьве­ри. По їх утечі виявило ся, що своєї цїли зовсїм не осягнули. Кромі кільканайцяти зна­ків від револьверових стрілів на почтовім во­зї і вибитих в нїм шиб, опришки нїчо більше не зробили. Загалом дали они 30 стрілів. По утечі опришків поїзд відїхав. В Сихові пере­ведено перше доходженє, а на двірци в Пер­сенківцї задержано знова поїзд. Тут явила ся жандармерия. Щойно по 2. год. в ночи при­був поїзд до Львова.
Сей напад, перший в Галичинї, повинен звернути увагу покликаних до сего чинників на що раз більше псуючі ся відносини без­пеки.
Як небувале явище сьвідчить сей напад про ненормальність відносин, серед яких по­чинає плисти прилюдне житє Галичини.
Бандитизм витворює ся серед ненор­мальних відносин, наслїдком заниканя почутя законности, але може він бути також вислї­дом нужди, або низкого культурного стану на­селеня. А особливо в наших часах може він черпати свої мотиви із усїх тих недомагань разом, а крім того з вихованя широких сус­пільних верств на "кінематоґрафічнім" банди­тизмі і на лєктурі брукових часописий, що з очевидним вдоволенєм розписують ся про бандитизм в Росиї.
Доси, незвісно ще, хто ті бандити. Чи є се краєві, мазурскі або рускі злочинцї, чи може филя росийского бандитизму винесла яких "русскихъ" бандитів на нашу землю. Тому всякі висновки що до події мусять бу­ти переведені обережно.
Але як би оно й не було, треба собі сказати, що в Галичинї настали сумні від­носини. Страшна і зловіща нужда, яка налягла на нашу країну ізза неврожаю, безпереривної слоти і цїлорічної воєнної трі­воги, а ще страшнїйші вигляди наслїдків сих нещасть в надходячій зимі і передновку, за­гальне безробітє і недостача гроша, пхають населенє із нормального шляху громадского житя в чорну челюсть розпуки і етичної а­нархії. Певно оно неморально і каридостойно, що голодний сягає до кишенї маючого, але й ненормально, коли в розпуцї затирають ся лїнїї "дозволеного і недозволеного" і коли в пересїчної людини, до того не сильної в ети­чних підставах зроджують ся мрії бандитизму і злочину.
Коли в Сихові оперували таки "краєві" бандити, то се знак, що треба скорого ви­ступу проти бандитизму, а сей виступ пови­нен також виходити із скорої помочи правительства для знеможеного нуждою краю. Заспокоєні в своїх щоденних потребах горо­жани самі здавлять анархічні відрухи злих о­диниць і не допустять до росийских від­носин.
У всякім разї треба мати повну надїю що опришків приловлять і будь они краєві чи заграничні одержуть остру кару, як від­страшаючий примір для всїх тих, що раді би закорінити у нас всї росийскі звичаї і обичаї. Коли би до сегорічної нужди прилучила ся нужда в видї бандитизму, то тодї настало би справдїшне пекло в Галичинї.

[Руслан, 27.08.1913]
 

* * *
 

Напад опришків на поїзд коло Сихова. Вчера почало ся слїдство в справі нападу на поспішний поїзд коло Сихова. На головнім двірци у Львові вів слїдство заступник дирек­тора зелїзниць радник Ясїньский, а на полї­цийній експозитурі на двірци комісар полїциї Ґондзїньский і концепіст Ґживіньский. При слїдстві були також жандарми і полїцийні а­ґенти. Переслухано много подорожних, які їха­ли тим поїздом, машинїста і топника.
Вельми підозріло виглядають зізнаня топника Мечислава Ярославского зі Станїсла­вова, який буде увязнений. Він розказує, що поїзд нечайно задержав ся, а з обох сторін машини явили ся два мужчини, з яких один мав чорну бороду. Топник почув від них сло­ва: "Здержіть поїзд, бо стало ся нещастє!" По тих словах Ярославский зіскочив з маши-
ни. Незвісний стрілив до него і кричав (в польскій мові): "Не руш ся, бо стрілю тобі в лоб", а другий приступив і звязав єму шну­ром руки взад. Машинїст утїк з машини. Не­бавком приступив до него напасник і сказав: "Їдь дальше!" Тодї розвязали єму руки, а о­пришок казав єму йти до воза І. і II. кляси зараз за почтовим возом і сказав, щоби там направив прилад до здержаня поїзда. Ярослав­ский війшов до поїзда і не говорячи нїчо по­дорожним про напад, направив прилад і вий­шов з воза. Коло воза стояв опришок і від­вів єго на машину. Тодї хотїв рушити маши­ну, але не міг, вернув знова до того самого воза де був алярмовий прилад і вже відси вдруге не виходив, бо бояв ся. На питанє, чо­му перший раз нїчо не говорив подорожним про напад, відповів, що був вельми наляка­ний. Замітним є, що Ярославский не мав нї­яких знаків на руках від шнурів. Се провірив їдучий поїздом жандарм Гуґо Конвалїка з Я­рослава, якому зараз на місци впало в очи супокійне поведенє Яр-ого, підчас коли маши­нїс Юлїян Токарский зі Станїславова був вель­ми наляканий. Той сам жандарм переслухав подорожних, які їхали в возї, звідки здержа­но поїзд. Они зізнали, що в возї тім їхали на коритарі два гарно одягнені мужчини, загля­дали все через вікно з лївої сторони поїзда і до передїлів воза, а перед задержанєм поїзда коритарі два гарно одягнені мужчини, загля­дали все через вікно з лївої сторони поїзда і до передїлів воза, а перед задержанєм поїзда один з них потягнув за прилад.
Машинїст Юлїян Токарский зізнав, що поїзд нечайно задержав ся. Токарский пробу­вав їхати дальше, однак замітив мужчину з чорною бородою, який кричав: "Бійте ся Бо­га, женщина випала з поїзда!" Ледви маши­ніст злїз з поїзда, побачив трох чи чотирох мужчин. Впали стріли. На се він зі словами: "О, Господи !" утїк до пакункового воза, де сидїв з кондуктором аж доси, доки не прий­шов жандарм і візвав єго, щоби їхав дальше бо нема вже нїякої небезпеки. Після єго зі­знань, упало 20 до З0 стрілів. До якого воза опришки стріляли — сего не знає. Одні по­дорожні зізнали, що чули найбільше 6 стрі­лів, а инші, що було їх кільканайцять, з сего кілька слїпими набоями.
Почтовий віз, на який очевидно хотїли опришки напасти, має лише одну вибиту ши­бу і один знак від стрілу. В возї везено коло 150.000 К. В амбулянсї їхали почтові урадни­ки Журба і Буйно.
Почтовий кондуктор Хмєльнїк, зізнав, що зараз по стрілах застукав хтось до две­рий єго воза. Коли Хмєльнїк отворив віз, по­чув слова: "Почта нехай піддасть ся, нїчо вам не буде, в противнім случаю будемо стрі­ляти і висадимо віз в воздух". Хмєльнїк не втратив надїї ратунку, мимо сего, що опри­шок мав в руках револьвер і в одній хвилї замкнув двері на засуву. По тім впав стріл через вікно до воза. По яких 15 хвилях на­став супокій.
На тім покінчено вчерашне слїдство. В околици Сихова слїдить в тій справі жан­дармерия.
Нинї о 10. год. рано виїхала на місце випадку судова комісия, щоби там перевести наочні оглядини.
 

[Руслан, 28.08.1913]