Почути Харків, відчути Харків

Почути Харків, відчути Харків: «Музика заліза і бетону» у Львівському органному залі

«Містá, як і людей, впізнають по їхній ході», – писав австрійський письменник-модерніст Роберт Музіль. Послуговуючись його метафорою, можна зауважити, що останнім часом ошатною бруківкою львівського мистецького середовища все частіше лунають енергійні харківські кроки. Серед низки концертних програм, вистав та експозицій, що у той чи той спосіб репрезентують харківський текст на культурних майданчиках Львова, особливу увагу привертають окремі творчі ініціативи, що встигли набути певної тяглості та стали простором активної взаємодії митців із різних регіонів України.

Уже третій рік поспіль слово «залізобетон» для більшості з нас – це не про щебінь, цемент чи сталеву арматуру, а про незламне українське місто-фортецю на п’ятдесятій паралелі, яке щоденно потерпає від ворожих обстрілів, але попри все міцно стоїть форпостом України та всієї Європи. І вже втретє – цьогоріч 12 грудня – Львівський органний зал запрошує слухачів долучитися до проєкту «Музика заліза і бетону», реалізованого у співпраці з Харківським національним університетом мистецтв імені І. П. Котляревського.

Історія цього проєкту бере початок восени 2022 року. Тоді, попри відстань у тисячу кілометрів, дивним чином зрезонували творчі прагнення слобожанської та галицької мистецьких спільнот, ще донедавна якщо й не полярних, то принаймні досить-таки ізольованих одна від одної: з одного боку – непереборне бажання молодих харківських композиторів, аби їхня музика звучала не лише у рідному місті, а з іншого – щира зацікавленість львівських виконавців у актуальній творчості своїх сучасників. Перший концерт, що відбувся тоді у Львівському органному залі у межах стратегії Ukrainian Live, мав великий успіх та поклав початок традиції – щороку у листопаді-грудні знайомити львів’ян із новою музикою студентів та викладачів Харківського університету мистецтв.

«Всеохопність пам’яті й невідворотність спогадів»

Якщо програми двох попередніх концертів проєкту містили сольні та ансамблеві композиції для різних, переважно невеликих складів, то цього року перелік анонсованих творів виглядає значно потужнішим та концептуальнішим: на слухачів чекають чотири квінтети, які складуть першу частину вечора (дириґент – Олександр Щетинський), а також дві оркестрові сюїти, що прозвучать у виконанні Академічного симфонічного оркестру Луганської обласної філармонії під орудою Івана Остаповича. На розсуд львівської публіки свої твори представлять п’ять авторів: студенти кафедри композиції та інструментування ХНУМ імені І. П. Котляревського Ілля Левада, Єлизавета Волошина та Алевтина Руденко, аспірант і викладач кафедри Володимир Богатирьов, а також Марія Ходаківська, випускниця Харківського музичного фахового коледжу імені Б. Лятошинського, яка нині продовжує навчання у Львівській національній музичній академії імені М. В. Лисенка.

Аспірант і викладач кафедри композиції Володимир Богатирьов. 

Усі твори, які звучатимуть цього вечора, були написані протягом останніх трьох років, вже під час повномасштабного вторгнення. Але чи всі вони про війну? «І так, і ні», – відповідає на це питання Володимир Богатирьов. Назва його квінтету «Відгомони» апелює як до фізичного явища відбиття звуку (партитура твору пропонує музикантам «погратися» із ефектом відлуння, реалізованим за допомогою різноманітних сучасних виконавських прийомів), так і до концепту спогадів про минуле. «Усі українські митці сьогодні перебувають у спільному універсумі, – зазначає Володимир. – Навіть коли ми робимо щось, що не є пов’язаним із війною напряму, вона все одно так чи так зринає: чи то у згадках про минуле життя, яке змінилося незворотно, чи то у проживанні спільної травми, через яку врешті й відбувається зараз наше єднання, принаймні у мистецтві».

Направду, всі твори камерного блоку програми концерту – це своєрідні психологічні стенограми сприйняття їхніми авторами сьогоднішніх реалій. Почуємо це й у «Диптиху» для духового квінтету Іллі Левади, й у Квінтеті Єлизавети Волошиної, в якому знайшли відображення біль і страх, стійкість та сила, надія та єдність – справжній вир станів та почуттів, що їх переживають українці під час війни. Історію власних переживань й емоцій, пов’язаних із війною, втілила у «Ремінісценціях» для віолончелі соло і квінтету й Марія Ходаківська. «Моя музика відображає шлях людини, яка проходить певні етапи в житті, коли відчуття злості й відчаю поступово згасають, коли реальність перевертається з ніг на голову, але в кінці з’являється світло – просвітлення, яке веде нас уперед і дає надію на майбутнє», – розповідає авторка про свій твір.

Бодай на декілька хвилин втекти від моторошної реальності у світ пригодницьких історій пропонує слухачам Алевтина Руденко, оркестрова сюїта «Грануаль» якої була натхненна образом знаменитої ірландської піратки XVI століття, «королеви морських розбійників» та «відьми з Рокфліту» Грейс О’Меллі. Втім, асоціацій із сьогоденням не уникнути і тут: недарма відважна Грануаль все життя боролася за непорушність кордонів Ірландії і тепер є одним із символів країни, колорит якої у творі харківської композиторки змальовано за допомогою авторських мелодій у дусі ірландських народних пісень, а також цитування оригінальної ірландської балади.

Врешті, найбільш «харківським» текстом у програмі концерту видаються «Архітектурні портрети» для симфонічного оркестру Єлизавети Волошиної. Хоч назва проєкту «Музика заліза і бетону» апелює до образу культової будівлі Держпрому, у творі композиторки постає зовсім інший Харків. Лише за декілька кварталів від головного архітектурного символу доби конструктивізму розташувалася тиха вулиця Дарвіна, забудована вишуканими маєтками кінця XIX – початку XX століть, ажурними, еклектичними та фантазійними, кожен – із власним стилем та характером. У концерті матимемо нагоду почути «аудіальні портрети» трьох будинків цієї вулиці – архітектуру старовини, що оживе у звуках нової музики.

«Ніхто не запам’ятає тебе за твоїм мовчанням»

​«Нова музика мусить звучати у концертних залах, – переконаний куратор цьогорічної едиції проєкту «Музика заліза і бетону», український композитор Олександр Щетинський. – Це потрібно не лише слухачам, а й самим композиторам – особливо у період професійного становлення. Сучасні комп’ютерні технології можуть відтворити звучання будь-яких музичних інструментів, часто навіть поза межами їхніх природних характеристик, але не замінять людину, яка грає на цих інструментах. Тому важливо, щоб молоді автори були залучені до процесу постійної комунікації із виконавцями, вчилися оцінювати реальний результат своєї роботи та за необхідності коригувати його під час репетицій. Для наших молодих композиторів подібні концерти – це не лише досягнення та винагорода, а ще й невід’ємний етап їхньої професійної діяльності».

Український композитор Олександр Щетинський.

Показово, що, хоча всі твори звучатимуть в Україні вперше, деякі з них вже мали свої європейські прем’єри. Так, квінтети Володимира Богатирьова, Єлизавети Волошиної та Марії Ходаківської були створені спеціально для концерту сучасної музики, що відбувся у вересні 2024 року в межах проєкту PRIMO VERE у італійському місті Болонья. Саме цим був визначений виконавський склад творів, написаних для флейти, кларнета, скрипки, віолончелі та фортепіано, тобто для так званого «Pierrot-ансамблю».

Не менш важливим видається й факт входження музики композиторів-харківців до репертуару молодих львівських виконавців (у камерній частині концерту задіяні студенти кафедри камерного ансамблю та квартету Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка). Мова не лише про налагодження й розширення мистецьких контактів між творчою молоддю, а й про більш глобальний процес формування єдиної національної мистецької генерації, що не замкнена всередині свого локусу (виконавської школи, інституції чи регіону), а є частиною загальнонаціонального контексту нової української музики.

Слід зазначити, що перед виконавцями концерту постане доволі амбітне завдання – інтерпретувати дуже різні твори, які, втім, усі написані сучасною музичною мовою. У своїх композиціях автори використовують прийоми серійної техніки й алеаторики, розширену тональність, мікрохроматику, нетрадиційні способи звуковидобування і просторові ефекти, що обіцяють музикантам цікаву, але непросту творчу мандрівку, особливо враховуючи необхідність злагодженого звучання ансамблевих творів.

Можливо, цей концерт непростий для сприйняття, але те, що він буде цікавим – поза сумнівом. Натхненні виконавці, молоді композитори, що вже встигли заявити про себе в Україні та поза її межами, та музика, у щирості якої кожен з них проживає сьогодення – все це варте того, аби почути й відчути, як звучить Харків сьогодні.