Чотири львівські вистави у шортлісті 6-ого Фестивалю-Премії «ГРА»
Дві постановки Театру імені Марії Заньковецької і по одній Театру імені Лесі Українки та Театру опери та балету у шортлісті 6-го Всеукраїнського театрального Фестивалю-Премії «ГРА».
Ще один етап успішно пройдено: експерти наживо переглянули вистави лонгліста, провели голосування і сформували шортліст. Тож Національна спілка театральних діячів України (НСТДУ), яка є засновницею та організаторкою Фестивалю-Премії, оприлюднила список вистав, які проходять до фіналу.
Богдан Струтинський, директор Фестивалю-Премії: «Щороку ГРА стикається з новими викликами,, але щоразу, на щастя, знаходить вирішення непередбачених питань. Війна диктує свої правила і ми мусимо до них підлаштовуватися. Дякуємо нашим воїнам, без яких проведення Фестивалю-Премії було б просто не можливим. Попри регулярні обстріли, вимкнення електрики, а зараз ще й аномальні погодні умови, експертам протягом майже 5 місяців вдалося переглянути 34* вистави лонгліста у 10-ти містах країни. Тільки уявіть собі, в рамках ГРИ відбулося 83 покази!!! І поки вони тривали, до нас вже звернулося кілька експертів з-за кордону, які хочуть і готові приїхати до нас на фінал ГРИ!!! І це дуже надихає нас далі працювати і продовжувати ГРАти… Тож готуємося до фіналу у листопаді!».
*Виставу «Люлі» (ФОП Водзянська Світлана Анатоліївна) постановники, на жаль, не змогли показати наживо в період формування шортліста, що є обов’язковою умовою.
Переглядала вистави і формувала шортліст 6-го Фестивалю-Премії Експертна рада, до якої входило 10 українських фахівців_чинь театрального, музичного, перформативного та хореографічного мистецтва з 3 міст країни, серед яких Роман Лаврентій та Олексій Паляничка зі Львова. Отже, цього року в шортліст потрапило 13 театральних колективів з 5 міст країни (Київ – 6 вистав, Львів – 4, Харків – 2, Одеса та Івано-Франківськ – по одній). З 14 вистав короткого списку 12 належать до репертуарів державних та комунальних театрів, 2 створені незалежними театральними і танцювальними колективами.
У номінацію «За найкращу драматичну виставу» потрапила вистава «Вороги. Історія любові» у постановці Максима Голенка, а у номінацію «За найкращу виставу-рефлексію на події російсько-української війни» - «Доця» у постановці Ігоря Білиця Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької. У номінації «За найкращу камерну виставу» - вистава «Клуб “Зневіра”» Львівського академічного драматичного театру імені Лесі Українки, режисером якої є Владислав Білоненко. А Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької з балетом «Тіні забутих предків» на музику Івана Небесного (диригент Юрій Бервецький, балетмейстер Артем Шошин) потрапив у номінацію «За найкращу танцювальну виставу і виставу фізичного театру».
Ганна Веселовська, голова Експертної ради VI «ГРИ»: «Із шести претендентів у номінації «За найкращу драматичну виставу» до шортліста увійшло дві вистави: «Візит» Давида Петросяна (Національний театр ім. Івана Франка) та «Вороги» Максима Голенка (Національний театр ім. Марії Заньковецької). На перший погляд, ці двоє прорвалися вперед, здолавши кожний, принаймні, чотирьох конкурентів. Але це тільки здається, бо йдеться не про турнір одинаків, а про парні змагання. По факту в цій номінації було три пари гравців: литовська Йокубас Бразіс – Андра Каваляускайте («Мертві без поховання» / «Сон літної ночі»); Давид Петросян – Давид Петросян («Візит» / «Земля»); Наталія Сиваненко – Максим Голенко («Піна днів» / «Вороги»). І до фіналу з кожної пари мав вийти сильніший, тобто змагалися три лідери, і ними виявилися Петросян (№1) і Максим Голенко. Литовці, чиї вистави наповнені багаторівневими візуальними кодами, пастками для глядача та експресивними акторськими провокаціями, програли. Але такий вибір експертів може тільки пожвавити інтерес до цих, незвичних для українського ока спектаклів. І все ж, якими б різними не були за художньою мовою вистави трьох пар гравців, вони мають спільне змістовне послання. Всі вони про зраду та відповідальність за неї. Зрада глобальна чи локальна, ідейна чи ситуативна, вимушена, або добровільна, чи випадкова, зрада через позицію сильного чи слабкого – у кожному із шести спектаклів про зраду йдеться як про ключовий момент, що визначає майбутнє і підсвічує минуле. Хіба що не проговорюється спокуса зради, яка стомленому суспільству на мить може здатися рятівною».
Кристина Шишкарьова, експертка VI «ГРИ»: «У номінації «За найкращу танцювальну виставу і виставу фізичного театру» до фіналу вийшли дві вистави з абсолютно різним контекстом. Одна – сучасний-сучасний балет, що спирається на відомий сюжет, вирішена класичними засобами пластики і драматургії, але з використанням сучасних візуальних інструментів. Інша – сучасний танець, метафоричний, абстрактний, який спирається не на історію, а на тілесну інтерпретацію станів. Обидві про Україну. Одна про минуле, інша про сучасне. Одна про реальне, інша про містичне. Одна про оповідь, інша про рефлексію. Обидві достойні».
Роман Лаврентій, експерт VI «ГРИ»: «У номінації «За найкращу виставу-рефлексію на події російсько-української війни» змагалося п'ять достойних вистав, кожна з яких представляла по-своєму неординарну і правдиву рефлексію на російсько-українську війну. По-брехтівськи болісний зріз її передумов і перших днів захоплення росіянами Донеччини у 2014 р. («Доця», Театр ім. М. Заньковецької, Львів), непростий досвід перебування в окупації після 24 лютого 2022 р. («Борщ», Театр ім. М. Старицького, Хмельницький) чи життя у статусі біженця («Зелені коридори», Театр на Подолі, Київ), аж до відсторонених, але дуже відвертих рефлексій над тим, що становить осердя нашої національної ідентичності під час війни («Військовий концерт», Театр Драматургів, Київ), чи розважань, як і чим житиме наше суспільство після війни («Величне століття. Веселе», Театр ім. О. Кобилянської, Чернівці)... Завдяки цілісності художнього рішення, сміливості постановочної команди, чітко заданим меседжам – на перше місце у цій номінації вийшла львівська «Доця». Натомість думки експертів щодо інших вистав розділилися, а відтак їм не вдалося набрати необхідну кількість балів, аби потрапити у шортліст фестивалю. Попри те, що, як і в кожній ГРІ, у фінал проходять не всі, хочеться відзначити кожну з цих сценічних рефлексій – за їхню чесність із глядачем і трепетну віру в перемогу України!»
Шортліст Фестивалю-Премії «ГРА»-2024
(за абеткою)
За найкращу драматичну виставу
«Візит» (Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка)
«Вороги. Історія любові» (ГО «ЗАХІД-АРТ», Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької)
За найкращу камерну виставу (до 150 глядачів)
«1900-й. Легенда про піаніста» (Одеський академічний музично-драматичний театр імені В. Василька)
«Довірливі розмови» (Український малий драматичний театр)
«Клуб “Зневіра”» (ГО «Мистецька Майстерня Драбина», Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки)
«Кортес» (Київський академічний театр «Золоті ворота»)
За найкращу виставу для дітей
«Жираф Монс» (Харківський державний академічний театр ляльок ім. В. А. Афанасьєва)
За найкращу музичну виставу у жанрі опери/оперети/мюзиклу
«Піноккія» (Культурно-мистецька фундація «DUSHA|UA», Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва)
«Тигролови» (Київський національний академічний театр оперети)
За найкращу танцювальну виставу і виставу фізичного театру
«Косачка» (ФОП Лопата Юлія Сергіївна)
«Тіні забутих предків» (Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької)
За найкращу виставу на перетині театральних жанрів, мистецького синтезу і перформативних форм
«Веселка на Салтівці» (Театр «Нафта»)
«Дзяди» (Івано-Франківський національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка)
За найкращу виставу-рефлексію на події російсько-української війни
«Доця» (ФОП Білиць Ігор Костянтинович, Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької)
17.07.2024