У театрі імені М. Заньковецької – нова експериментальна сцена «Стрих»: її відкриють прем’єрою вистави «Доця», за одним із найвідоміших сучасних українських романів про анексію Донбасу.
21-22 жовтня у Національному театрі імені Марії Заньковецької – відкриття нової сцени «Стрих», що стане майданчиком для неформатних та експериментальних постановок. Старт нова сцена театру отримає з прем’єрою вистави «Доця» за знаковим романом сучасної української письменниці Тамари Горіха Зерня. Авторка, яка отримала за книгу Національну премію України імені Т. Шевченка, планує відвідати прем’єрний показ вистави.
Сцена «Стрих» розміщена у мансардному приміщенні над головним входом та фоє театру. Локація має тривалу історію: це колиска легендарних акторів – колишня студія для навчання молоді. Тривалий час вона була непридатна для репетицій та показів, а тепер стає поверненням робочого майданчика, де колись гартувалися видатні заньківчани.
В. о. генерального директора-художнього керівника театру Максим Голенко зазначає: «Театр імені Марії Заньковецької – це класичний сценічний простір, але нам потрібна була якась альтернатива. І мені дуже хотілось, щоб був такий майданчик, де можна б було показувати, в першу чергу, сучасну українську прозу і драматургію. Так з’явився Стрих! Першою ми плануємо поставити трилогію за сучасною українською прозою – це вистави «Доця» за романом Тамари Горіха Зерня, «Я, “Побєда” і Берлін» Кузьми Скрябіна і «Депеш Мод» Сергія Жадана».
Вистава за романом «Доця» у режисурі Ігоря Білиця – неочікувано музична, драйвово-рокова, де самі актори – музиканти, а усі ми – свідки подій, про які хочеться кричати. Режисер Ігор Білиць розповідає: «Мені важливо звертатися до сучасної української літератури, яка найбільше відображає наш час і для нас є колективним «сеансом» терапії. Адже безпосередній контакт у театрі відбувається між людиною та людиною – тож можна спільно рефлексувати, зрозуміти ті чи інші причини і наслідки, зануритися в роздуми щодо окупації, боротьби, українства на сході України».
Оповідь ведеться від імені героїні-нараторки, яку ми називаємо Доця. Її мова – опозиційна, небажання жити в імперії зла – вроджене та органічне. І «вірусне» – друзі також не вагаючись підтримують українську сторону, згадуючи мову своїх прабабусь. Вона – Доця, бо там, на тимчасово відірваній українській землі, є її діти – вірні, хоробрі, справжні. Ми на них чекаємо, ми за них воюємо.
Втілювати образ головної героїні будуть актриси – заслужена артистка України Олександра Люта, Соломія Кирилова. Серед акторів цієї вистави, водночас – молоді обличчя театру імені Марії Заньковецької й народні та заслужені артисти України, зокрема, Дмитро Каршневич, Данило Хромов, Андрій Войтюк, Олександра Бонковська, Наталія Лань, Альбіна Сотнікова, Назарій Московець, Костянтин Ткаченко, Мирослава Солук, Юлія Коржук, Валентина Щербань, Валентина Мацялко та ін.
Важливою складовою є музичне оформлення вистави, що втілив Олег Мишловський. Серед команди постановників: сценографка Юлія Заулична, хореограф Денис Григорук, художник світла Руслан Березовий, помічники режисера Тетяна Когут, Костянтин Шелест, дизайнерка афіші та програмки – Марія Білінська.
Варто зазначити, що виставу «Доця» присвячено пам’яті Майї Гарбузюк – професорці, докторці мистецтвознавства, в.о. декана факультету культури і мистецтв ЛНУ ім. Івана Франка, творчій партнерці та подрузі театру, яка передчасно пішла з життя цього року.
*Вхід на сцену Стрих – праворуч від головного входу до театру, вул. Лесі Українки 1. Зверніть увагу, що сцена Стрих розташована у мансардному приміщенні – вхід
передбачений лише сходами.
19.10.2023Довідка:
Роман Тамари Горіха Зерня трепетно та сильно передає початок анексії росією територій українського Донбасу. З початком російського вторгнення 2014 року, місто – в заціпенінні. Російські війська бажають стерти у ньому всі прояви українського патріотизму. Проте залишаються ті, хто ведуть боротьбу і надалі, щодня ризикуючи життям. Доця не обирала собі долю бути героїнею роману – за інших обставин могла б стати мисткинею, підприємницею, створити сім’ю. Але дії окупантів не дали можливості жодній людині у цьому місті бути стороннім спостерігачем. Кожна з перепитій на шляху героїв вистави цілком реальна – чи то побиття людей на донецькому Євромайдані, чи зупинка авто ворожим патрулем з патріотичними наклейками, чи порятунок чотирнадцятилітньої дівчини від озброєного конвоїра. І хоч могил більшості цих героїв ми не знайдемо – нас окрилює їхня сила та приклад. «Бо твої мертві на твоєму боці, і твої ненароджені теж тут, на правому плечі».