На периферії війни: аудіовізуальна прогулянка містом, перформанс у Франківському драмтеатрі, оживлення книгозбірні та виставка в Асортиментній кімнаті
П’ята Київська бієнале “Against the Logics of War“ відбуватиметься по всій Європі — у Києві, Івано-Франківську, Ужгороді, Берліні, Варшаві, Любліні, Антверпені та Відні. У зв’язку з новою фазою війни Росії проти України повноцінний проєкт бієнале у Києві довго здавався непевним, або й зовсім неможливим. Утім, із серією відкриттів, що розпочнеться в Києві у жовтні 2023 року та завершиться в Берліні 2024 року, п’ята Київська бієнале таки відбудеться. Масштабніше, ніж колись до того.
Програма Київської бієнале в Івано-Франківську пройде під назвою “На периферії війни” від 7 по 30 жовтня 2023 року. Відкриття в суботу, 7 жовтня, охопить 3 основні локації: Асортиментна кімната, Книгозбірня, Франківський драмтеатр та, власне, міський простір.
Вхід на всі події вільний.
7 жовтня 2023 / субота
13:00 Прес-тур виставкою “На периферії війни“ в Асортиментній кімнаті (Січових стрільців 15)
14:00 Аудіовізуальна композиція* у міському просторі з Анною Хвиль (початок біля Спілки художників, вулиця Незалежності, 53)
15:00 Перформанс** Генріке Науманн та si process у Франківському драмтеатрі (Незалежності 42)
17:00 Перформанс “Аркан” у Книгозбірні, відкриття виставки та кураторська екскурсія виставкою “На периферії війни”*** в Асортиментній кімнаті та Книгозбірні (Січових стрільців 15)
18:30 Артіст-ток колективу мюзиклу “Кухня” (Січових стрільців 15)
*Прогулянка буде доступна постійно. Для цього потрібно мати смартфон, навушники та доступ до мобільного інтернету.
**Перфоманс за участі акторів Франківського драмтеатру у фойє на другому поверсі. Перфоманс відбуватиметься один раз та не буде повторюватись.
*** На відкритті будуть присутні багато з художниць та художників, роботи яких беруть участь у виставці, зокрема: Богдан Бунчак, Анна Потьомкіна, Анна Хвиль, Володимир Кузнецов, Генріке Науманн, Марія Русінкевич, Мирослав Яремак, Олеся Саєнко, Ольга Марусин, Орест Заборський, Зоряна Козак, Ярема Малащук і Роман Хімей.
Логіка війни не є сталою і знає зміни. Ми можемо одночасно жити в закономірностях війни, жертвуючи та допомагаючи, та всупереч — дозволяючи собі насолоду та радість. Співіснування різних порядків породжує низку етичних дилем та особливо проявляється в тілі — не рідко через почуття провини. На периферії війни ми то вдавано наближаємося до нуля через волонтерство, самообмеження чи пошук внутрішнього ворога, то віддаляємось від екзистенційного досвіду через насолоду та сарказм. З початком повномасштабного вторгнення повторився досвід атомізації суспільства та згортання просторів для комунікації. Чергове закриття та відновлення роботи закладів харчування та культурних просторів після пандемії надало їм сакральну роль. Відвідування кав'ярні може стати ключем до стабілізації хаотичного зовнішнього світу та дією всупереч логіці війни. У тілу люди з докорами сумління, але й над цією ходили в закладі, аби побачити та підтримати один одного. У прифронтових населених пунктах поодинокі заклади проводять точну зустріч військових, волонтерів та волонтерів, репортерів та репортерів тощо. Наприклад, сумнозвісне кафе «RIA» у Краматорську, після обстрілу якого загинули 13 людей разом із письменницею Вікторією Амеліною. Країна перетворюється на мозаїку персональних переживань війни, які закриті в собі та важко передаються іншим. У різних місцях люди зіштовхуються з однаковими запитаннями, які були породжені війною та потребують індивідуальної відповіді тут і зараз. Тил, периферія війни — це і є місце, де визрівають нові етичні дилеми, але саме тут «несвоєчасні» запитання та відповідні блокують почуття провини та сором. Те, що відхиляється від військової доцільності, ставиться на паузу або витісняється. Тотальна прагматизація та мілітаризація До кожного та кожного звертається з нами із запитанням «що ти робив під час війни?». Склад ситуації паритету між поставленими запитаннями до себе самого чи самої та обережно викладеної відповіді. Припускаємо, що для цих питань немає місць на фронті, де все має бути однозначним та безсумнівним. Складні запитання вирішуються не відповідями, а прискоренням життя довкола. Близькість смерті примушують відчувати повноту життя як ніколи. Війна стала акселератором подій та відчуттів. Більш популярно це звучить як «не відкласти життя потім» чи «даватися берега під час війни». Це підтримує всі прояви життя: волонтерити на сто відсотків, в значній мірі корупцію — на стільки ж, творити, сміятися, «Відпочивати»… З периферії війни ми підглядаємо в різні напрямки в онлайн-трансляціях чи наживо, то в бік нуля, то в бік екзилю, але вони також не дають усіх відповідей. З одного боку, насолода під час війни є одним із перших об'єктів самоцензури, з іншого — стратегією-збереження. Початок повномасштабного вторгнення вмить анулював чимало культурних стратегій діяльності та поставив під сумнів саму можливість художньої діяльності. Згодом з'явилися інші підходи для естетизації нової реальності. Волонтерська діяльність формується як мистецькі практики залучення, заготівля сухпайків для війська — як постіронічний коментар на агентність технологій у праці на перемогу, документування посадок у кафе — як сповідь та самокритика. Також відмовляючись від мистецької практики на участь у війні, ми робимо це у формі, що дуже нагадує мистецький жест. Периферія війни примушує до одночасності непоєднанного, і цей танець веде не до екстазу, а до виснаження. Але мусимо танцювати далі.
Довідка:
П'ята Київська бієнале відбуватиметься по всій Європі – у Києві, Івано-Франківську, Ужгороді, Берліні, Варшаві, Любліні, Антверпені та Відні (головна виставкова локація). У зв'язку із повномасштабним вторгненням Росії, повноцінний проєкт бієнале в Києві давно здався непевним, або й зовсім неможливим. Тим часом, із серією відкриттів, що почнеться в Києві в жовтні 2023 року та завершиться в Берліні 2024 року, п'ята Київська бієнале таки відбудеться. Поточне річне бієнале задумано як пан'європейська подія із різноманітними виставками та публічними програмами в кількох містах України та ЄС і реалізується у партнерстві з провідними європейськими інституціями у сфері сучасного мистецтва.
Проект спрямований на реінтеграцію української мистецької спільноти і надання можливості її представникам /-цям разом із міжнародними колегами осмислити політичні, культурні, соціальні та екологічні виклики, які зараз стали перед Україною, та популяризувати їх у глобальному контексті. Художні роботи, документальні розслідування та інституційні практики розглядають можливість стратегії виходу із нинішнього глухого кута війни, авторитаризму та колоніалізму, виявляючи сценарії для нової України.
Децентралізована європейська Київська бієнале стане побудовою мостів та опорою для довготривалих відносин з Україною як на особистому, так і на інституційному рівнях, що збережуться й після проектів, реалізованих восени 2023 року.
Нагадаємо:Київська бієнале – це міжнародний форум сучасного мистецтва, знань і політики, що об'єднує виставкові проекти та дискусійні майданчики. Застосовуючи міждисциплінарну оптику на перетині гуманітарних наук, соціально ангажованого мистецтва і політичного активізму, Київське бієнале має на меті осмислювати ключові проблеми сучасності. Організатором Київської бієнале виступає Центр візуальної культури.
Київське бієнале працює з архітектурним контекстом міста, залучаючи та актуалізуючи споруди, що є унікальними взірцями радянського модернізму. У різні роки виставкові проекти та публічні заходи Київської бієнале проходили в таких місцях, як Будинок одягу, «Летюча тарілка» (Український інститут науково-технічної інформації), Житній ринок, Науково-технічна бібліотека КПІ, Будинок кіно та інші.
У 2019 році Київське бієнале стало співзасновницею Альянсу східноєвропейських бієнале, до якого також входять Бієнале Matter of Art у Празі, Бієнале у Варшаві, OFF-Бієнале в Будапешті та фестиваль Survival Kit у Різі. Перша Київська бієнале 2015 року під назвою «Київська школа» складалася з шести «шкіл» – концептуальних платформ, що стали місцем для діалогу українських і міжнародних митців, інтелектуалів та громадськості. Навесні 2016 року «Київська школа» мала продовження в Європі, а окремі «школи» відкрилися в різних культурних столицях. У 2017 році відбулося друге Київське бієнале під назвою «Київський Інтернаціонал», яке досліджувало емансипативний потенціал ідеї політичного Інтернаціоналу. У травні 2018 року відбулася друга частина цієї події, «Київський Інтернаціонал – '68 СЬОГОДНІ», приурочена до 50-ї річниці травня 1968-го. Третя Київська бієнале 2019 року «Чорна хмара» була присвячена впливу сучасних інформаційних технологій на політику і культуру, а також соціальним трансформаціям, які відбулися в Східній Європі протягом останніх трьох десятиліть. Київська бієнале 2021 Союзники, куровані Альянсом східноєвропейських бієнале, досліджували історичні форми та сучасні приклади культурних і політичних союзів у Східній Європі та за її межами, а також їхню здатність створювати нові соціальні формати.
Замість того, щоб відмовитися від проєкту й таким чином підкоритися логіці війни, яка атакує все цивільне, бієнале 2023 року спирається на свою основоположну ідею: бути мультицентричною ініціативою в ній, взаємопов’язаній та солідарній формі. Мистецькі установи в Україні (в Києві, Івано-Франківську та Ужгороді) організовують презентації та заходи у своїх інфраструктурах, які перебувають під загрозою зникнення, але працюють. Музеї та виставкові зали у Відні (головне виставкове місце), Варшаві та Берліні разом з місцями в інших європейських містах звільнили свої простори та майданчики для виставок та подій з українськими та міжнародними митцями, а також для дискурсивної, перформативної та освітньої діяльності. А також сформували кураторський консорціум для спільного створення концептуальної основи, в рамках якої вони розробляють відповідні програми Київського бієнале.
06.10.2023