Американські вчені намагаються пояснити передсмертні переживання людини з наукового погляду, однак таємниця залишається нерозгаданою.
У стані клінічної смерті люди часто бачать своє тіло збоку. У них з’являється відчуття польоту, вони бачать світлові образи, їх переповнює щастя, перед ними пропливає минуле життя або до них приходять померлі родичі. Багато людей розчаровує "повернення" до свого, часто хворого, тіла. Після пережитого досвіду клінічної смерті навіть у багатьох невіруючих з'являється надія на вічне життя.
Зараз учені з Мічиганського університету намагаються знайти наукове пояснення феномену передсмертних переживань. Як відомо, інтенсивні відчуття та візії у передсмертному стані може спричиняти сильне збільшення мозкової активності. У спрощеному виді дещо можуть підказати досліди на тваринах. Розглянуваши мозкову активність щурів, у яких експериментально викликали зупинку серця, вчені дійшли до висновку, що їхній мозок перед смертю парадоксальним чином генерує нейронну кореляцію підвищеного стану свідомості. Раніше ж вважали, що мозок під час зупинки серця є більшою чи меншою мірою неактивним.
Як стверджує керівник дослідження Джімо Борджігіна, "Мозок в процесі помирання є значно активнішим, ніж у стані бадьорості. Дані, які зібрали завдяки дослідам на щурах, можна перенести на людей".
Експерти, проте, сприйняли результати дослідження зі скепсисом. Керівник "Netzwerks Nahtoderfahrung" ("Структурної мережі передсмертних переживань", німецького підрозділу Міжнародної асоціації навколосмертних студій) Алоїс Сервати каже, що феномен передсмертних переживань залишається однією з найскладніших головоломок науки. Дослідження, проведенні на щурах, ніяк не можуть пролити світло на цей процес у людини. Згідно з Сервати, термін «передсмертний» означає, що цей досвід, як правило, відбувається у безпосередній близькості смерті. Однак, стосовно таких переживань це неправильно, адже вони можуть відбуватися й в екстремальних ситуаціях, що супроводжуються дуже великим стресом, однак не біологічним вмиранням як таким.
Психолог Майкл Уч же прокоментував дані Джімо Борджігіна таким чином: "Сутнісні питання життя неможливо пояснити науково. Стара проблема таких досліджень в тому, що їх використовують як доказ життя після смерті. Однак медицина не може пояснити, в якому стані перебуває душа після смерті чи що таке душа взагалі". Крім цього, абсолютно незрозуміло й те, що відбувається надалі зі свідомістю. Відповіді на всі ці питання дає релігія, однак наука, за його словами, тут й мінімально не просунулась вперед.
Деякі вчені пояснюють явища передсмертного стану галюцинаціями, викликаними нестачею кисню в мозку або викидом гормонів стресу. На думку Гюнтера Евальда, колишнього професора математики та автора книги "Слідами передсмертного досвіду", дослідження таких екзистенційних переживань можуть сформувати нове наукове розуміння духу та матерії: "Щось нове витає в повітрі. Нове розуміння людини й світу, довго опрацьовуване квантовою фізикою, тепер, здається, починає вимальовуватись", - каже Евальд.
Вільям Блейк, "Cон Якова" (1800 р., Британський музей, Лондон). "І снилось йому, ось драбина поставлена на землю, а верх її сягав аж неба. І ось Анголи Божі виходили й сходили по ній" (Буття 28: 12).
Голландець Пім ван Ломмель, кардіолог й один з провідних дослідників передсмертного досвіду, бачить зв'язок між поліпшенням методів реанімації в медицині та збільшенням повідомлень про такий досвід. Як каже, ван Ломмель, у минулому ці переживання часто мали інші назви: "Їх називали візіями, прозріннями, містичними чи релігійними переживаннями". Є, однак, ще одне велике питання: чи є передсмертний досвід поглядом у замкову щілину до потойбіччя або ж життям після смерті? Чи доводить це безсмертя душі? Слід пам'ятати, що йдеться про досвід людей, які не були мертві. "Вони говорять про процес вмирання, але не про саму смерть", – говорить протестантський професор богослов'я та релігієзнавства Міхаель фон Брюк ("Вічне життя чи відродження").
Багато вчених, що аж надто віддані науці, скептично ставляться вічного життя. Знаменитий британський астрофізик Стівен Хокінг в інтерв'ю газеті "The Guardian" якось сказав, що він вважає мозок комп'ютером, який раптом перестає працювати через якусь несправність: "Немає небес або потойбічного життя для зламаних комп'ютерів; все це – казки для людей, які бояться темряви", – каже 71-річний всесвітньо відомий вчений, що страждає на важку, невиліковну хворобу м'язів.
Загалом, життя після смерті - наріжний камінь, на якому заснована більшість релігій. Наука, хоч би як не намагалася ступити у цю суверенну територію, робить у ній лише малі й незграбні кроки й, судячи з усього, навряд чи коли-небудь зможе дати відповідь на велике питання, яке турбує людину з незапам'ятних часів, відколи у ній спалахнуло світло розуму. До речі, своєрідно трактує його ще одна царина діяльності людського духа - художня творчість. Завершуючи, наведемо сонет іспанського поета 17 ст. Франсиско де Кеведо, який по-своєму трактує питання життя і смерті:
Все забирає рік життя з собою,
Глузуючи з холодної плити,
Що проти часу сміє піднести
Свою камінну тривкість, наче зброю.
Дитя, що вперше до землі стопою
Торкнеться, почина до смерті йти.
Мчу до тієї ж темної мети,
Як потічок до моря за горою.
Секунди - кроки немічні й страшні,
Роблю їх проти власного бажання.
Йду при свідомості, та йду і в сні.
Смерть - то короткий подих, мить остання.
Коли вона закон - не покарання,
Навішо так печалитись мені?
17.08.2013