Під час приватної аудієнції у Ватикані 24 жовтня президент Франції Емманюель Макрон презентував Папі цікавий екземпляр – видання французькою мовою філософського есе Іммануїла Канта "До вічного миру" 1796 року. Але журналісти французької католицької газети "La Croix" помітили на книзі печатки польською мовою "Czytelnia Akademicka we Lwowie". У 1939 році радянська влада припинила діяльність цього заснованого 1867 року польського студентського товариства, а книжки з його фондів осіли в різних архівах та бібліотеках.
Почалися спекуляції, що книгу вкрали зі Львова: або гітлерівці під час окупації міста під час Другої світової війни, або вже після неї – в радянські або пострадянські часи з Наукової бібліотеки Львівського національного університету. Однак у старому каталозі бібліотеки (його скани доступні онлайн) слідів цього примірника не виявили, як і у фондах Львівської національної наукової бібліотеки імені Василя Стефаника – книгозбірнях, де вони могли найімовірніше опинитися після ліквідації бібліотеки польського студентського товариства.
Завідувач відділу рукописних, стародрукованих та рідкісних книг Львівського національного університету Микола Ільків-Свидницький відразу засумнівався у версії про викрадення книги – і виявилося, що він має рацію.
Французький журналіст Арно Беда з'ясував, що екземпляр, подарований Макроном Франціску, було придбано за 2500 євро у солідній паризькій книгарні Hatchuel, яка спеціалізується на рідкісних та антикварних виданнях; а записи каталогів вказують на те, що львівський примірник книги Канта потрапив у Францію щонайпізніше 120 років тому, про що свідчить відмітка паризького книготорговця Люсьєна Бодена, який торгував на набережній де-Гранд-Огюстен близько 1900 року.
Цю версію фактично підтвердила директорка Центрального державного історичного архіву Львова Олеся Стефаник (правнучка Василя Стефаника): у львівському архіві виявили два записи про рух книги Канта «784 Kant: Projet de paix perpetuelle, Konigsberg, 1796 - 50 Pf», вона під №9 числиться у переліках книг, вибраних для Юзефа Йоловича з Познані від 26 травня та 20 вересня 1890 року.
Рyx книг читальні фіксувався у «Dzienniku czynności zarządu Biblioteki Czytelni Akademickiej we Lwowie» (в архіві є річник за 1890 p.), там публікували списки вибраних для обміну («opis nieużytków na wymianę») та надісланих контрагентам читальні книг із зазначенням відповідних грошових сум. Серед постійних кореспондентів бібліотеки числяться товариства, типографії, редакції і власники книгарень у багатьох містах, зокрема у Кракові, Варшаві, Познані, Марселі, Гановері, Парижі.
Юзеф Йолович (Józef Jolowicz) – відомий букініст, антиквар, видавець, публіцист, бібліограф. Народився 24 січня 1840 року в Занемислі, батько Павел був букіністом. Юзеф закінчив у Познані гімназію, потім вчився на букініста в Берліні, Цюріху та Парижі, в 1863 році здав кваліфікаційний екзамен і став книгарем. У 1864 році перейняв від Юзефа і Павел Ліппманів книгарню та бібліотеку в Познані і відкрив на Старому Ринку букіністичний антикваріат, який незабаром став відомим на всю Європу. З 1870-х років Юзеф Йолович мав уже і славу видавця та бібліографа. Помер 4 травня 1907 року, похований на єврейському цвинтарі у Познані.
28.10.2022