Життя Ілона Маска

Несподіваний «мирний план» американського мільярдера Ілона Маска був сприйнятий багатьма українцями – і не лише нами – із відвертим подивом та роздратуванням. З Маском полемізували і представники українського керівництва, серед яких був президент Володимир Зеленський, і представники російської опозиції, серед яких був тринадцятий чемпіон світу з шахів Гаррі Каспаров. І представники американської політичної еліти, зрозуміло, також: позиція мільярдера об'єктивно підриває суспільний консенсус, який полягає у підтримці України та протистоянні Росії. І саме цим, а не своєю фактологічною частиною, план Маска є небезпечним. Бо навіть якби уявити собі, що українці раптом погодилися б з ідеями бізнесмена, ми разом із Маском опинилися б біля стіни під назвою Росія. У Кремлі чітко та ясно відповіли мільярдеру: жодних переголосувань! Мешканці «нових суб'єктів» Росії вже висловили свою волю, і не Маску її перевіряти. Й у цьому сенсі «мирний план» американського мрійника має такий самий сенс, який мали Мінські угоди. Протягом кількох років я не втомлювався пояснювати своїм співвітчизникам: у цьому документі ніякої небезпеки немає. Росія ніколи і за жодних умов не погодиться провести в окупованих регіонах чесні вибори та забезпечити возз'єднання вкрадених територій з Україною. Небезпека зовсім не в тому, що Росія погодиться «приєднати» «народні республіки» до України. Небезпека у тому, що вона захоче приєднати Україну до «народних республік». 24 лютого саме це й почало відбуватися. Але до Мінських угод напад Путіна на Україну жодного стосунку не має – які б казки про українську «неконструктивність» не розповідали у Кремлі.

Те саме стосується і плану Маска. Далекий від європейської історії та реальності мільярдер бачить загрозу економічної кризи та пропонує українцям пожертвувати власною територією, щоб заспокоїти Путіна та дати можливість відновитися західним економікам. Але Путіна неможливо заспокоїти якимись чотирма областями та Кримом, бо окуповані території для нього – плацдарм для завоювання всієї України. Українці можуть співчувати Маску, який може почати зазнавати відчутних економічних втрат, але для них можливі невдачі екстравагантного бізнесмена – зовсім не привід відмовлятися від власної держави.

Біографи Маска стверджують, що на майбутнього підприємця вплинула космічна сага Айзека Азімова «Фундація». Вражає, що головний висновок, який зробив підприємець після прочитання знаменитих романів – про важливість космічних подорожей. Але книги Азімова зовсім не про це. Вони про те, що скільки світів не створюй, скільки планет не заселяй, а сутність людини, сутність політики залишається незмінною: зло вічно бореться з добром – і добро незмінно перемагає. На нашій планеті, у Галактиці, у безконечному космосі тисячоліттями розігрується та сама битва.

І якщо зло у цій битві переможе, немає жодного сенсу конструювати електромобілі, планувати польоти на Марс, створювати глобальний інтернет та розвивати нові технології. Зло використає технології для нападу, обмежить доступ до інформації, поневолить і знищить людство скрізь – і на одній планеті, і на сотні, і на тисячі. Й Ілон Маск – хоч би скільки сотень мільярдів він заробив – стане просто однією з жертв цього знищення і лежатиме на вулиці колишнього Нью-Йорка поряд з людьми, які ніколи не тримали у руках навіть десяти тисяч доларів. А якщо він встигне втекти на Марс – зло його і там знищить разом із усією марсіанською колонією. Зло всюдисуще. У його світі жоден Ілон Маск не потрібен.

І власне про це був увесь сенс романів Азімова: для розвитку прогресу, розвитку людства необхідна беззаперечна перемога добра, інакше нічого не буде – ні людей, ні прогресу. Внаслідок силу цілком природної душевної черствості Маск прочитав книги, кожна сторінка яких переконує нас у цій простій істині, як інструкцію для користування космічним апаратом. Чому ж тоді ми повинні дивуватися, що людина, яка виявилася нездатною зрозуміти Азімова, виявилася так само емоційно глухою до нашого прагнення перемогти і вижити?

Ні, нам нема про що полемізувати з Ілоном Маском, переконувати його у політичній неправоті та дякувати за допомогу. Дякувати Маск повинен нам, а не ми йому. Дякувати за те, що він усе ще живий, може мріяти, заробляти гроші та писати дурниці.

Бо якщо ми програємо – я не дам і ламаного гроша за життя Ілона Маска.