Орган – це мій власний оркестр

10 та 11 червня, вперше від початку повномасштабного вторгнення росії на територію України, у Львівському органному залі виступив закордонний виконавець – відомий на весь світ австрійський органіст-віртуоз Лукас Гаслер.

Вдало підібране регістрування, високомистецька інтерпретація в парі з гострим інтелектом та тонким відчуттям стилю в обрамленні майстерної техніки – все це основа  виконавського арсеналу музиканта. Лукас зумів продемонструвати еталонне звучання інструмента. Невелика за обсягом програма складалася із творів Йоганна Себастьяна Баха, Фелікса Мендельсона, Вольфганга Амадея Моцарта і Людвіга ван Бетовена, два із згаданих творів були у власному перекладі для органа Лукаса Гаслера.

Попри молодий вік Лукаса,його  творчий ритм справді вражає. На даний час Лукас Гаслер вивчає орган у Вищій музичній академії Страсбурга у Франції. Один рік навчався в Університеті музики та виконавського мистецтва у місті Ґраці в класі професора Ульріха Вальтера. У 2019 році музикант отримав ступінь магістра, закінчивши навчання в Гамбурзькому університеті у галузі управління культурою та медіа. За плечима Гаслера виступи на церемонії відкриття Зальцбурзького фестивалю, на Тірольському фестивалі в Ерлі, на «Органному» літі Святого Флоріана Брукнера та на Міжнародному органному фестивалі в Дюссельдорфі. Прикметно те, що хлопець одночасно є і концертуючим органістом: він грав на органах найбільших соборів США, Німеччини, Франції, Італії, Великобританії та Ізраїлю. Окрім того, Лукас кілька разів перемагав у музичному конкурсі «Prima la Musica», а також отримав «Гран-прі» на Міжнародному органному конкурсі на Мальті 2019 року. У 2013 році він був удостоєний Державної премієї Штирії в категорії «Високоталановиті молоді музиканти». У 2014 році отримав спеціальну премію «Bärenreiter» за найкращу інтерпретацію творів Йоганна Себастьяна Баха. Водночас Лукас Гаслер став фіналістом композиторського конкурсу «Jugend komponiert». Молодий органіст і композитор був учасником майстер-класів у Жана Гіллу, Тона Купмана, Людгера Ломанна, Скіпа Семпе та інших. Окрім концертних турів, Лукас Гаслер виступає як хоровий дириґент та виконує власні транскрипцій для органа. Влітку 2019 року хлопець випустив свій перший сольний компакт-диск з органними творами Баха, Ліста, Дюпре та власними імпровізаціями під назвою «Портрети». За версією Kleine Zeitung, він був визнаний «Новачком 2020 року».

Лукас Гаслер із нагородою з нагоди отримання «Гран-прі» на Міжнародному органному конкурсі. Мальта, 2019 р.

У Львові Лукас Гаслер виконав два концерти в підтримку України. На кожному з них йому вдалося зібрати понад сотню слухачів. Кожен твір у виконанні молодого музиканта неначе випромінював світло та вселяв впевненість, що перемога зовсім близько. Традиційно, концерт почався із урочистого звучання гімну України, яке чудово резонувало із внутрішнім станом кожного українця, підсилюючи віру в наші сили. Своєю проникливою інтерпретацією музикант об’єднав усіх слухачів та налаштував на подальше заспокоєння під час концерту. Незважаючи на те, що концерт тривав лише годину, цього було достатньо, щоб хоч на мить забути звуки нещодавньої повітряної тривоги.

Тож першою прозвучала відома на весь світ Токата та фуга ре-мінор Йоганна Себастьяна Баха. Чомусь у більшості людей цей твір асоціюється з образами потойбіччя. Можливо через те, що початкова тема токати використана у багатьох фільмах та епізодах містичного жанру. Проте, як тільки Лукас зіграв перші акорди, всі попередні «нав’язані» образи розвіялися. Музикант наділив твір бахівською духовністю та прозорістю, де зовсім немає місця для суворості. За рахунок нетипового регістрування, це створило ґрунтовне перехрестя Баха-традиційного і Баха-нового, що було повністю виправдано подачею матеріалу під призмою романтичного відображення форми: не типове для бароко звуковидобування, темпові відхилення, динамічні хвилі. Ці прийоми були зроблені дуже професійно і переконливо, а виконання, без сумніву, вдалося віртуозним. Як вже відомо з біографічного нарису, Гаслер є лауреатом спеціальної премії за інтерпретації творів Баха, тому саме таке трактування знайшло відображення у його львівському виконанні.

Наступним твором не випадково була виконана органна соната №3 Ля-мажор Фелікса Мендельсона-Бартольді. Композитор захоплювався і надихався творчістю Баха та був , власне, засновником жанру сонати для органа із дотриманням всіх канонів форми. Це була хороша можливість почути та осягнути стремління Мендельсона, який мав на меті створити та висвітлити щось «своє». Тут доречно провести паралель з особистістю Лукаса, який  власними унікальними виконаннями та винятковими трактуваннями показує світові свою індивідуальність. Для слухачів відкрилися нові барвисто-мерехтливі регістри інструмента. Провідні теми сонати побудовані на контрастних елементах, що асоціювалося із ефектом світлотіні. Цей прийом навіть на секунду не довзоляв відволіктися. А урочисто-святкове виконання подвійної фуги налаштувало на піднесений настрій, який вже зберігався до кінця концерту.

Показовими були наступні твори – Соната KV. 283 Соль-мажор Вольфганга Амадея Моцарта у трьох частинах (для двох фортепіано за Едвардом Грігом) та перша частина сонати №14 Людвіга ван Бетовена. Обидві у власному перекладі Лукаса Гаслера для органа.  Тут ми мали можливість спостерігати не просто за молодим амбіційним органістом, а за зрілим митцем-виконавцем. Соната Моцарта – це ще та екзотика, адже композитор не писав для органа-соло. Гаслер витончено відтворив класичний стиль твору, що просто не могло не вразити. Після безтурботної та легкої сонати Моцарта, Лукас повністю перелаштувався на глибинно-змістовному осмисленні наступного твору, який ніс у собі любов до всього навколишнього. Соната №14 Людвіга ван Бетовена не є програмною, хоч і має пізголовок «Місячна», яку, до речі, дав не композитор, а поет Людвіг Рельштаб. І саме органне виконання передає чітку картину цієї назви – в уяві спливала бліда повня, що ллє своє таємниче імлисте світло на одиноку постать.  Деякі люди в залі плакали. До цього моменту всі твори були патетичні, урочисті, стримані і радісні. А тут –– звичайний, простий мінор. Мінор і смуток, який на фоні трагічних подій зрезонував до накопиченого болю і відкрив шлюзи душі.

Завершила концертну програму Прелюдія і фуга Ре-мажор Баха, яка знову повернула піднесення і радість.  Лукас ще раз продемонстрував свою виняткову інтелектуальність, емоційність, осмисленість форми та змісту. Також Гаслер виконав твір Баха в тій бароковій манері, що повністю відповідає стилю композитора. Ще один доказ того, що перед нами концертував справжній митець. Цікавою була концепція програми, де вибудувалося контрастне обрамлення з двох творів Баха – Токати і фуги ре-мінор та Прелюдії і фуги Ре-мажор. Це такий собі шлях до перемоги і світла.

Специфіка органіста як виконавця полягає в тому, що він, подібно до диригента, пербуває спиною до публіки. І це був той унікальний випадок, коли між виконавцем в такому розташуванні і слухачами циркулювала потужна енергія. Лукас Гаслер невимушено транслював музичні думки, які в той же час підхоплювала і поділяла публіка. І відвідувачі за це обдарували його гучними оплесками, які ще довго не вщухали. Звісно, не обійшлося і без виконання твору «на біс». Це був «Марш Радецького» Йоганна Штрауса.

Лукас Гаслер напередодні концерту із директорами органного залу – Тарасом Демком та Іваном Остаповичем.

Особливою приємністю в той вечір стало спілкування з Лукасом Гаслером після концерту.

– Лукасе, чому серед такого широкого спектру музичних інструментів ти обрав саме орган?

– Першим інструментом, на якому я навчався грати, було фортепіано. У віці 9 років я наважився почати навчання гри на органі, тому що тональні кольори та багато різних можливостей цього інструмента захоплювали та приваблювали мене ще з дитячих часів. Орган — це мій власний оркестр, де я дириґент і виконавець водночас.

– Ти грав у безлічі органних залах світу. Можливо, в тебе є улюблений інструмент? Які враження ти отримав від Львівського органного залу?

–  У мене немає улюбленого органа. Мені подобаються всі інструменти, на яких граю. Кожен з них унікальний, тому зупинити свій вибір та вподобання на котромусь одному дуже важко. Львівський органний зал – це чудове приміщення з відмінною акустикою. Інструмент фантастичний і скоро святкуватиме свій 90-річний ювілей. Мені дуже сподобалося грати в цій атмосфері!

 – Розкажи про свій творчий шлях як композитора. Ти пишеш твори лише для органа, чи для інших інструментів також?

 – Раніше я писав значно більше, наприклад, «Suite de la philomène» («Поліфонічні сюїти») для скрипки і фортепіано. Тепер я сконцентрувався суто на органних транскрипціях. Тобто я беру відомі твори, які спочатку були написані для інших інструментів, найчастіше для фортепіано, і переписую їх для органа.

– Які труднощі виникають при роботі над транскрипціями?

– Завжди важко робити транскрипції для цього унікального інструмента. Інколи я витрачаю дуже багато часу на пошуки правильних регістрів, штрихів… Але в результаті все виходить добре, і час минає продуктивно. Зазвичай, це дуже болючі та важкі пошуки, які продовжуються доти, доки не буде створена нова транскрипція. З іншого боку, це також неймовірно творчий процес, без якого я не уявляю свого життя.

– Можливо ти маєш якийсь секрет, щоб створити ідеальну транскрипцію фортепіанного твору?

– Усі фортепіанні твори улягають транскрипції. Проте орган не має так званої педалі Sostenuto, яка подовжує звучання нот. Щоб компенсувати це, часто доводиться бути дуже креативним. Я постійно змінюю свої інтерпретації. Це означає, що я завжди перебуваю у  пошуку нових ідей та регулярно обмінююсь ідеями з колегами. Для мене музика та її варіанти виконання не статичні.

– Зазвичай біля органіста під час концерту є асистент, який переключає регістри та перегортає сторінки. Як тобі вдається справуватися самому?

– Я граю чимало органних концертів по всьому світу, тому в своєму репертуарі маю багато творів. Я виконую все напам’ять, ноти спеціально друкую дрібним шрифтом, оскільки вони стоять лише для страховки. Так я почуваю себе більш гнучким. Асистент для мене зайвий, тому що я сам можу впоратися.  Дириґент, коли виконує симфонію чи оперу, справується без помічника. А орган, повторюся ще раз, мій оркестр.

– Усіх слухачів вразило та розчулило твоє виконання «Місячної» соната Людвіґа ван Бетовена. Але я зауважила, що ти використав не оригінальну тональність до-дієз мінор, а ре-мінор. З чим це пов’язано?

– У світі є органи механічні, пневматичні та електронні. Кожен тип інструмента має свої технічні характеристики. Оригінальна тональність, де при ключі наявні чотири дієзи, не звучить всюди добре і не є практичною. Це також питання ключового периметру. Я вважаю, що підібрав дуже вдалу тональність, яка відповідає всім історичним і технічним умовам кожному типу органа. Тому я можу ідеально виконати свою інтерпретацію на будь-якому органі, що і було моїм наміром.

– Чи знайомий ти з музикою українських композиторів? Якщо так, то  яких?

– Раніше я грав музику Давида Новаковського (1848-1921), єврейського композитора і хормейстера. Він написав багато творів для органа, а також для хорів. Наразі у своєму репертуарі не маю творів українських композиторів.

– У майбутньому, після перемоги, плануєш ще повертатися в Україну з концертами? Як тобі, загалом, прийом?

– Мені тут дуже раді. Команда Львівського органного залу чудова і привітна. Я був дуже щасливий бути першим іноземним артистом, який виступив тут після початку війни. Мене вразив прийом публіки, я навіть не сподівався на такий результат. Я з нетерпінням чекатиму свого наступного повернення, адже вірю, що в Україні зовсім скоро буде мир! Вже є плани, більше поки розказати не можу.

– І на останок, що ти можеш порадити для молодих львівських органістів?

– Вчитися і давати концерти. Дуже важливо, щоб ми,  концертуючі досвідчені органісти, дбали про молоде покоління. Освіта – це ключ до прогресивного майбутнього музичного мистецтва. Сьогодні органом цікавляться значно більше людей, ніж декілька років тому, і це не може не радувати. Також допомагають і соціальні мережі, оскільки через ці платформи можна легше і швидше об’єднати молодих музикантів, які прагнуть розвиватися.  Я роблю це сам, і раджу робити вам, адже органну музику має чути увесь світ!

Серед слухачів був і Віталій Дворовий, студент органного факультету класу Надії Величко. Він пообіцяв поділитися враженнями одразу після концерту.

– Віталію, ти був присутнім на репетиціях Лукаса і спостерігав за його творчими пошуками. На твою думку, йому вдалося відтворити всі задумані ідеї?

– Мені вдалося потрапити на першу репетицію Лукаса. Якраз тоді він вивчав можливості львівського органа. Тому для мене неабияким здивуванням стало те, що початковий мотив Токати і фуги ре-мінор Баха при кожному повторенні був різним у плані регістрування. Одразу виникло багато запитань. Я подумав: «Невже він так і на концерті буде грати?». Я неодноразово чув цей твір у виконанні різних органістів, і був впевнений, що грати, як Лукас "не прийнято". Однак, на концерті він все відтворив точно так само, як і в остаточному варіанті з репетиції. І це було дуже переконливо. Особисте відношення до музики було підкріплене знаннями, досвідом та продуманою інтерпретацією.

– На які думки надихнув тебе концерт?

– Я зрозумів, що в української органної школи величезний потенціал. Так, ми знаємо вже досвідчених майстрів: Володимира Кошубу, Валерію Балаховську, Ірину Харечко, Ірину Калиновську, Станіслава Калініна, Галину Булибенко і, звісно, Надію Величко. Всі вони професіонали екстра-класу.  Маючи таких чудових музикантів, молодь може отримувати ґрунтовну органну освіту, яка нічим не гірша від закордонної.

–  Якими були твої очікування перед концертом і чи виправдалися вони після його закінчення?

– Концерт викликав багато запитань. По-перше, більшість програми «не органна», – це все транскрипції суто клавірних творів епохи класицизму. А для цієї доби органна музика не є характерною. Тому, безумовно, під час концерту запитання перетворилися у відповіді. Особисто для мене, соната Моцарта стала родзинкою вечора і справжнім відкриттям.

– Поділися  своїми враженнями не як органіст за освітою, а як звичайний слухач, якого привабила реклама концерту в соцмережах та переконала прийти на цю подію в Органний зал.

–  Технічна майстерність Лукаса вражає з перших звуків. Одразу чути – за органом зрілий і досвідчений музикант. Тому навіть звичайний слухач буде в захопленні хоча б від педальної техніки. А музиканти високо оцінили артикуляцію органіста, адже це – головний засіб виразності. Якщо говорити про загальні речі, то дуже тішить кількість людей, які були присутні на концерті. Думаю, це гарний показник роботи адміністрації органного залу. Також вразило те, що публіка почала плескали в такт під час «Маршу Радецького».  Адже всі знають, що цей твір Йоганн Штрауса – композиція і для слухачів, і для виконавців. Українці не відстають від світових трендів.

На завершення висловлюємо окрему подяку готелю «Леополіс», який прихистив австрійського гостя у самому серці Львова. Ми з командою Львівського органного залу щиро бажаємо для Лукаса Гаслера нових творчих звершень, численних успішних концертів, натхнення для нових транскрипцій і мирного неба над головою. З нетерпінням чекатимемо нових зустрічей!

Розмовляла Софія Думіч.

Переклад розмови з німецької:  Софія Думіч.

Фото: Софія Думіч, Віталій Дворовий, фейсбук-сторінка Львівського органного залу, персональний сайт Лукаса Гаслера.