Альбіґойський хрестовий похід

Кілька років тому я запланував травневу подорож до Бурґундії – одну з найцікавіших весняних подорожей Францією, яка дозволяє поєднувати прогулянки старовинними містами та мальовничими долинами із дегустацією кращого у світі вина у льохах знаменитих виноробень. Відразу скажу, що того разу до Бурґундії я так і не потрапив – після прильоту до Парижа виявилося, що всі травневі дні у Діжоні і навколо нього буде дощ. Я не хотів, щоб у моїй пам'яті Бурґундія виявилася схожою на Шотландію, і змінив напрямок. Вже за кілька годин я приїхав у Ланґедок.

Тепер, коли моя країна живе у режимі воєнного часу, я часто згадую ту випадкову подорож. Ланґедок – не найпопулярніший у туристів реґіон Франції, але тільки тут ти можеш відчути, що таке справжня війна на знищення – навіть не така війна, яку вели між собою французькі католики та протестанти і від якої нам залишилася історія про Варфоломіївську ніч, слова Генріха IV про Париж, який вартий меси, романи Дюма та Дрюона і пам'ятники вождям гуґенотів у міському парку Женеви, а війна, від якої залишилися лише темні згадки у підручниках історії. Підручниках, написаних нащадками тих, хто виграв, а не нащадками тих, хто вижив. Бо ніхто не вижив.

Ланґедок був бастіоном катарів – авторитетного релігійного руху, який створив на цих землях своєрідну цивілізацію. Цивілізацію зі своїми релігійними доґмами, традиціями, мистецтвом, замками, храмами – світ, який викликав ненависть і збентеження у пап і королів. Саме тому проти цього світу був оголошений Альбіґойський хрестовий похід. Власне, це не був просто похід, це була ціла низка воєн і, як би зараз сказали, спеціальних операцій. Від справжніх хрестових походів він відрізнявся насамперед тим, що це був хрестовий похід проти своїх. Тим більше, що катари жили серед звичайних католиків, які не поділяли поглядів цього руху, – і будь-яка війна знищувала всіх без розбору.

Від подорожей Ланґедоком найяскравіше враження в мене залишилося, мабуть, від Безьє – невеликого пасторального містечка на пагорбах, знищеного ще на початках хрестового походу 22 липня 1209 року. Від цього штурму, що завершився поголовним винищенням жителів Безьє – більша частина цих жителів взагалі могла бути не катарами, а звичайними католиками, – залишилася церква святої Марії Магдалини, у ній хрестоносці вбили сім тисяч городян, і крилата відповідь, яка приписується папському леґату – «Caedite eos. Novit enim Dominus qui sunt eius».

Це знамениті слова, справжня формула зла, хай і частково запозичена з апостольських листів. Так представник Папи відповів на запитання одного з ватажків різанини, який поцікавився, як відрізнити католиків від єретиків. І отримав єдину можливу відповідь:

«Убий їх усіх, Бог пізнає своїх». Й городяни були знищені. Усі. Тому що чинили опір під час штурму.

Історики досі сперечаються, є ця формула справжньою чи була легендою, яка супроводжувала Альбіґойські війни і мала налякати жителів інших міст Ланґедоку та паралізувати опір. Але слова леґата, справжні або легендарні, точно пояснюють філософію самого Альбіґойського хрестового походу.

Для того, щоб покінчити з катарами, папство і монархи, які підтримали Інокентія III, вирішили просто винищити все населення Ланґедоку. Те, що загинуть і ревні католики, нікого не цікавило: Бог розбереться.

Через тисячоліття після тих страшних війн, що спустошили Ланґедок і винищили навіть саму пам'ять про катарів, Путін веде таку ж війну на українській землі. Під приводом «порятунку росіян та російськомовних» від «націоналістичної єресі» кремлівський «збирач земель» бомбардує і руйнує міста, більшість мешканців яких розмовляє російською мовою, розстрілює гуманітарні колони, у яких із зон знищення рятуються жителі Маріуполя, що розмовляють російською, обстрілює центр Чернігова із храмами, зображення яких залишаються в російських підручниках історії як ілюстрація цивілізації Київської Русі – «колиски трьох братніх народів».

Коли я бачу все це, то розумію, що Путін перемістився зовсім не на два чи три століття тому, як гадають приголомшені західні політики. Він перемістився на ціле тисячоліття у часі. Він перейшов у темряву.

«Caedite eos. Novit enim Dominus qui sunt eius».