Шкільний театр Українського Католицького Університету «На Симонових стовпах» та громадська організація «ПАВА» (PAWA – PrayArtWAy – відкрита театральна платформа для проведення мистецьких, освітніх та духовних акцій) запрошують 24 лютого о 17.00 до Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» на перформативні читання « Ти справді – тут?» за збіркою поезій Василя Стуса «Веселий цвинтар».
Ти справді тут? Ми запитуємо себе, запитуємо Бога, запитуємо всіх, чи справді ми є тут, у цьому абсурдному світі з його подіями?
Серед віршів звершується блукання людини колами новочасного пекла – страхітливим «Веселим цвинтарем», так – попри жорстоку абсурдність механічного та позбавленого сенсу існування – відроджується надія. Надія на що?
До книжки Василя Стуса «Веселий цвинтар» увійшло 65 творів, а саму цю книгу, третю за ліком у творчості поета, що була «видрукована 1970 року кількістю 12 примірників» , писано у драматичний період життя автора: між славнозвісним виступом-протестом у київському кінотеатрі «Україна» й одруженням із Валентиною Попелюх (події 1965 р.), з одного боку, та першим арештом В. Стуса на початку 1972 р. – з другого. Проте на офіційному, так би мовити, рівні книга «Веселий цвинтар» не стала навіть дебютною для автора, адже спроби видати в Україні попередні збірки поезій «Круговерть» і «Зимові дерева» були безуспішними, а щодо самвидавівської появи «Веселого цвинтаря», то, як згадує поетів син Дмитро Стус, «повернувшись 1979 року з заслання до Києва, він (Василь Стус. – Н. Ф.) з жалем зазначав, що «Веселий цвинтар» назавжди втрачено» . На щастя, бодай один примірник цієї книги таки зберігся поза межами України...
Назар Федорак,
«Веселий цвинтар» – «Contra spem spero» Василя Стуса
Ми не знайдемо у книзі вірша з назвою «Веселий цвинтар», а проте це гасло – своєрідне викриття сутности довколишніх обставин – дуже влучно характеризує той художній ракурс, під яким відбувається, дедалі поглиблюючись, насвітлення психологічних основ дійсности в цій збірці Василя Стуса. Утім, веселим цей світ-цвинтар постає лише тоді, коли дивитися на нього або крізь призму тогочасної життєрадісної офіційної пропаґанди, або очима традиційного в українській літературі психотипу юродивого. Насправді ж у всіх віршах, позбавлених чистої публіцистичної шаржовости, на передньому плані залишається питома сутність цвинтаря, надаючи цьому місцю зустрічі життя і смерти значення наскрізного метафізичного образу-символа.
Назар Федорак,
«Веселий цвинтар» – «Contra spem spero» Василя Стуса
Вхід на перформативні читання 24 лютого о 17:00 в музеї «Тюрма на Лонцького» вільний за реєстрацією: https://forms.gle/cMSbg1E1HYpDGYkj8
22.02.2022