◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

В справі люстрації читалень і викладів просвітно-господарских. Повідомляю отсим Хвальні Видїли читалень і всї Зверхности громадскі в повітї самбірскім, що дня 11 н. ст. лютого 1897 прибуду до сего повіту в цїли переведеня там люстрації читалень і господарств селяньских, сполученої з викладами о справах просвітних, господарских і економічних. Наколи-би котра громада, що не має ще читальнї, хотїла користати з побуту підписаного учителя господарства в повітї, зволить найдальше до дня 10 н. ст. лютого с. р. зголосити ся письменно або устно до філії "Просвіти" а взглядно до Голови тої філії Вп. Володислава Слюзара, професора ґімназіяльного в Самборі. — При тім звертає ся увагу, що як читальнї так і громади не будуть мати нїякиx коштів з тої люстрації, бо всї кошти поносить Головний Видїл товариства "Просвіта" у Львові. — Василь Король.

Женьска ґімназія у Львові. В цїли уложеня петиції до сойму краєвого в справі заснованя женьскої ґімназії у Львові відбули ся в понедїлок по полудни наради женщин в льокали Czytelni kobiet під проводом панї Єлени Щепановскої. В нарадах, крім женщин, промовляли також д-р Бол. Маньковскій, урядник університетскої бібліотеки у Львові, і п. Домбровскій, сотрудник Kurjer-a Lwowsk-oгo. Першій обставав за тим, щоби петицію вносити до сойму не лише з просьбою о заснованє ґімназії і приспореня потрібних до того средств, але і о заснованє такої женьскої ґімназії, котра була би вільна від всїх хиб сучасних мужеских ґімназій. В тій цїли мав би, по єго думцї, видїл краєвий скликати відповідну анкету. П. Домбровскій, вважаючи першою і найважнїйшою цїлею женьскої ґімназії узисканє кваліфікаційного патенту, що поставив би образовану женщину на рівни з мужчинами в борбі о бит, противив ся проєктови д-ра Маньковского і радив старатись передовсїм о ґімназію, а реформи оставити будучности. Над обома проєктами вивязала ся оживлена дискусія, після котрої вистилізовано в дусї п. Домбровского петицію до сойму краєвого, жадаючи, щоби той поручив видїлови краєвому занятись справою заснованя ґімназії і обдуманя потрібних средств в як найкоротшім часї. Надто ухвалено звернути ся о підпору тої справи в соймі до послів кн. Чарторийского, Солєцкого, Щепановского, Роттера і других. З Русинок промавляли підчас тих нарад панї Грушевска за увзглядненєм в будучій ґімназії національних потреб руского жіноцтва і панна Ольга Барвіньска за припорученєм справи заснованя женьскої ґімназії опіцї кн. Чарторийского.

Пригоди на галицких зелїзничих шляхах могли-б заповняти вже окрему ґазетну рубрику. І лучають ся они не лиш на новопобудованих шляхах, але й на давних, випробованих. В ночи з суботи на недїлю курєрскій пoїзд ч. 302, що курсує межи Сучавою і Віднем а відходить зі Станиславова о 7. год. 18 мін. вечером, вискочив з рельсів коло стації Ямниця, віддаленої несповна 9 клм. від Станиславова. Згадана стація є звичайно замкнена, бо она служить лише для війскових цїлей, а найблизшою стацією є Єзупіль. Пасажири, що їхали тим поїздом, можуть уважати ся щасливими; они вийшли з тої пригоди цїло, хоч житє их висїло на волоску. Причиною вискоченя поїзду з шин був відломок гальми, котрий, відпавши від воза з вуглем при товаровім поїздї ч. 377, що приходить зі Львова около 6-ої год. вечером, упав між рельси в тім місци, де они сходять ся при скрутї. Кусень того зелїза, засунувши ся в кутик сходячих ся рельсів, був причиною, що они розірвали ся. Товаровий поїзд ч. 377 і львівскій особовий прибули до Станиславова щасливо, бо роздвоєнє рельсів не було для них в тім напрямі небезпечне; за те пoїзд ч. 302, що виходить з Станиславова безпосередно по приїздї львівского ч. 311, попавши при скрутї на роздвоєні рельси, мусїв конечно зсунути ся з них. Завдяки притомности машиніста Щирского скінчило ся все на незначних кoнтyзiяx. Щирскій загальмував зараз пoїзд і вози задержали ся, але льокомотива, відорвавши ся від тендера, вискочила далеко по-за шини і силою розгону повалилась на насип та врила ся передом в снїг. Щирскій з палячем Рибаком остались до останної хвилї на розбитій машинї; першій дістав рану на нозї, другій потовк ся. Пасажирів забрав виправлений умисне зі Станиславова пoїзд і пpивiз их около 11-ої години в ночи на стацію. В наслїдок розірваня шин всї другі поїзди значно опізнили ся. Пересїданє пасажирів і переміщуванє пакунків та пересилок тревало при всїх пoїздax цїлий день. Доперва вечером усунено всї перепони і привернено правильний рух поїздів. З місця пригоди знято кілька видів при помочи фотоґрафічного апарату, а для машиніста Щирского, котрий в великій мірі причинив ся до відверненя катастрофи, зложили пасажири І-ої кляси зараз таки на міcци пригоди кількадесять зр. Та він, дякуючи лише за слова признаня, не приймив складки.

Иван Бещак, горожанин міста Львова, зелїзничій підприємець, що брав участь в будові подільскої зелїзницї, чоловік 62-лїтний, дуже товстий і недужій на карбункул, перебувши операцію а сумніваючись, чи вилїчить ся, вхопив револьвер і вистрілом в голову відобрав собі житє.

Дѣло