Відозва.

До вcїх Русинів і всїх честних вибoрцїв з народу.

З почину патріотичного нашого духовеньства завязавши краєвий рускій комітет виборчій, зложений в рівній мірі з священиків, світскої интеліґенції і міщан та селян з цїлого краю без різницї партій, отже заступаючій загал руского народу, відзиваємо ся нинї до Вас, виборцї, з щирим словом. Теперішня пора дуже важна. За послїдних трицять років противники Русинів і неприхильники народу потрафили конституційні права так використати для себе, що они зробили ся повними панами нашого краю, а рускій нарід став мов-би комірником в своїй хатї, позбавлений своїх прав, лишений добробиту, пригнетений тяжко курателею своїх противників. Тепер ті противники намагають ся всїми силами, щоби власть свою скріпити а рускій нарід обезсилити, що вже нїколи а бодай на довгі часи не міг би з-під их панованя видобути ся.

Польскі папи і их приверженцї, позискавши для себе правительство, витиснули нас зі сойму і з ради державної, так що в соймі маємо вже ледве кількох наших заступників замість сорок семох, котрі нам, навіть після некористної для нас ординації виборчої, належать ся. Они позаводили ради повітові, в котрих рядять після своєї волї, бо в них рускій нарід навіть там, де єго єсть чотири, пять і шість разів більше як всїх не Русинів разом, завсїгди мусить знайти ся в меншости. Они скріпили вплив свій над руским духовеньством знесенєм терна та иншими способами, і взяли цїлком в свої руки школи, установленєм односторонне зложених рад шкільних, краєвої і окружних, та вкінци таким уладженєм рад місцевих, що і в тих вже они мають перевагу. А тепер хотять єще навіть громадскими справами самі орудувати, та ладять ся відобрати народови останок єго самоуправи, заряд громадами через заведенє нового роду громад, окружних чи збірних, з своїми паньскими начальниками.

При-тім же звалено на хлїбороба і ремісника найбільші тягарі: на будову і удержанє доріг, шкіл, на конкуренцію церковну і парохіяльну, висшій податок грунтовий і т. д. Нарід, лишений на жертву всяким пявкам і шпекулянтам, особливо жидівским, збіднїв до крайности та став громадно покидати рідний край, а для виратованя єго, для видвигненя з нужди нїчого успішного не зроблено.

Наконець запанувала єще польщина, майже цїлком з поминенєм руского язика, в урядах, судах, в дуже переважній мірі і в школах, а колишне королївство галицко-володимирске, котре Русини основали, де колись самі одні жили і самі панували, виглядає нинї, в 125 лїт по прилученю єго до Австрії, знов мов-би яка провінція польска.

Такого положеня рускій нарід не може довше зносити. Братя Мазури в західній Галичинї, хотя однакої віри і однакої мови з польскими панами, станули против них в оборонї своїх прав і свого добра. Они перед півтора роками переперли кільканацять своїх щирих заступників до сойму, тепер повибирали своїх людей до рад повітових, а нинї ладять ся вибрати також своїх послів до ради державної. То вже-ж Русини, котрі остають ся в далеко більшій недоли і неволи, не можуть лишити ся, не лишать ся по-за ними.

Рускій нарід, як і кождий нарід в конституційній державі, не може надїяти ся полїпшеня своєї долї від самого тілько монарха або єго правительства, але найбільше від самого себе, від своїх власних заходів і трудів. До того-ж він потребує вільних рук, повної свободи, отже не тілько захованя та ужиткованя але і розширеня всїх свобід признаних основними законами державними, именно-ж повної свободи виборів, зборів, стоваришень, слова і письма.

Одною з найважнїйших причин недолї руского народу єсть недостаток просвіти, через котру доходить ся до гаразду і свободи. Рускому народови потрібно отже добрих шкіл, а в тих школах, від найнизших до найвисших, безплатної науки.

Як кождий горожанин має рівні обовязки супротив держави, так кождий повинен мати також рівні права. Отже на місце теперішних законів виборчих, протеґуючих особливо властителїв більших посїлостій а упослїджуючих селян і маломіщан, повинні завести ся загальні, рівні і безпосередні вибори до ради державної і сойму. А цїла управа державна і судівництво повинні бути так уладжені, щоби хлоп чи маломіщанин чи зарібник знайшов всюди, без надмірних трудів і коштів, рівне право, як пан і богач.

Як поодинокі люде і верстви народу, так повинні рівні права мати й цїлі народи, і жаден нарід не повинен старшувати над другим. Рівноправність народну і язикову запоручила всїм народам Австрії вже й конституція, отже рускій нарід мусить домагати ся, аби тая рівноправність була і в дїйстности переведена, аби Русини не були упослїджувані супротив других народів, аби руска мова в школї, урядї і публичнім житю уживала дїйстно рівних прав, як друга мова краєва, мова польска.

Так само рускому обрядови, рускій церкві належить ся уживанє рівних прав, як обрядови латиньскому.

Рускій нарід, складаючій ся именно з селян і міщань, з хлїборобів, ремісників і робітників, потребує особливо визволеня з тяжкої нужди, з пригнїтаючого убожества. До того-ж потрібне перед-всїм зменшенє тягарів, инакше розложенє податків. Люде, котрі лиш тілько мають, що им до житя конечне, повинні бути зовсїм увільнені від податків і всяких публичних тягарів. На прочих повинні бути розложені податки після их маєткового стану, з постепенним збільшенєм. Особливо-ж повинні бути инакше уладжені податки посередні і належитости, именно так, щоби зменшилась цїна таких предметів, котрі і найбіднїйшому суть конче потрібні, як сіль та нафта, щоби належитости переносні від посїлостій селяньских і маломіщаньских були знижені, взглядно цїлкoм знесені, щоби дрібні спадщини від належитости спадкової були увільнені а великі висше оподатковані.

Також тягар служби войскової повинен бути улегшений, час служби скорочений, вояк від збиткованя над ним а хлїборобска єго родина від страти забезпечені.

До видвигненя народу з нужди не досить єсть однакож звільнити єго від тягарів, але треба єму також дати заробок і посїданє. Длятого належить піддержувати і розвивати ремесла та промисл, домовий і фабричний, дати дешевий кредит, завести примусову асекурацію, реґулювати ріки, будувати добpі дороги, підносити годівлю худоби, улїпшувати рільництво, хоронити лїси, хоронити посїлість селяньску, а там, де єї за мало, уможливити хлїборобам набуванє парцель з більших посілостій.

Взагалї повинна держава як надаванєм добрих законів так і способом виконуваня законів хоронити слабших против сильнїйших, визискуваних против визискуючих. Власти і уряди повинні служити дїйстно на те, до чого й суть властиво призначені: щоби удержували спокій і лад межи людьми, щоби давали потрібну охорону против напасти і кривди; они повинні бути приятелями і слугами народу, а не єго противниками або гнобителями. Повинна наступити зміна теперішної системи, полягаючої в тім, що сильнїйші і богатші верстви народу або й цїлі народности протеґує ся против слабших, біднїйших та кривджених.

До переведеня всего того потрібно народови конче щирих заступників-послів, і доля руского народу доти не полїпшить ся, доки він таких заступників не буде мати. Рускій посол народний повинен всї кривди свого народу в радї державній висказувати і о усуненє тих кривд та полїпшенє єго долї в згаданім напрямі заходити ся. Рускій посол народний не повинен оглядати ся нї на кого й нї на що, як тілько на потреби і волю свого народу, котрий єго вибрав; він не може лучити ся з тими, котрі инакші интереси мають як єго нарід, котрі теперішний для руского народу так некористний стан хотїли-б і дальше удержувати. Рускій посол народний не може й зважати на те, щоби в оборонї справ та интересів народу сам не наразив ся та не потерпiв шкоди: хто не може з самовідверженєм заступати народних справ, нехай не приймає ся бути заступником народу.

За конституційної доби верховодили в Австрії насамперед Нїмцї, именно заможне міщаньство нїмецке, що дбали найбільше о користь свою та жидів і великих капіталістів і промисловцїв; потім дістала великій вплив польска шляхта і дбала о користь самих тілько Поляків та властителїв більших посїлостей. За весь той час нарід підупав, а Русини стали найбільше упослїдженими зі всїх народностій австрійских. Тепер, через розширенє права виборчого, приходять до голосу і широкі маси народні; тепер надійшов час, щоби народи визволились, щоби упослджені і пригнетені могли свобіднїйше віддихати і по людски жити; тепер і для Русинів пора, щоби добили ся лучшої долї і рівних прав як другі народи.

Виборцї!

Настала знов хвиля, коли маєте вибирати собі своїх заступників до ради державної. Вже не десятки але сотки тисяч стане Вас тепер до голосованя, бо стануть і ті, що доси не мали ще права виборчого. Тай вже не 17 але 27 заступників, не рахуючи більших міст, може вибрати собі рускій нарід в Галичинї. Доля ваша, доля ваших родин, доля цїлого народу руского лежить в ваших руках; она залежить від вашого пізнаня, вашої смілости, вашої жертвенности, вашої твердости, постійности і дбалости. Послухайте нашого голосу, котрих прихильність для вас ви могли вже нераз пізнати, відносїть ся з повним довірєм до нашого руского комітету краєвого, тримайте з нами і поступайте всї солідарно, не давайте послуху нїкому стоячому на услугах наших противників, ставайте всї до правиборів, виберіть собі насамперед своїх певних та честних — по можности письменних — виборцїв, відтак порозумійте ся з нами що-до вибору самих послів, а як всїх тих виберете, котрих ми вам порадимо, тогди можете з доброю надїєю ожидати лучшої долї, красшої будучности.

Жадної курателї, жадного старшованя, рівних прав, повно справедливости, зменшеня тягарів, лїпшого зарібку або більше землї для убогих, просвіти для темних, свободи для всїх — отсе наш поклик, се наша цїль.

З кріпкою вірою, з доброю надїєю беріть ся до дїлa!

У Львові дня 2 н. ст. лютого 1897.

Від Краєвого руского комітету виборчого.

Іоан Озаркевич, предсїдатель.

Юліян Романчук, Богдан Дїдицкій, заступники предсїдателя.

Д-р Євг. Петрушевич, Роман Бачиньскій, секретарі.

Дѣло