Повіт залїщицкій — глухій се, від світа дошками забитий кут. Та нарештї і в сїм повітї по великих трудах і заходах відбуло ся віче народне і удало ся як годї лїпше. Постарав ся о се головно о. Велигорскій з Иваня, котрий не жалував труду і кошту, наражуючись на неприятности [они вже в "Дѣлї" були описані], щоби лише справу до кінця довести. Що віче се було заборонило староство з превеликої дбалости о стодолу парохіяльну, знають уже читателї з "Дѣла", а тепер розкажемо о самім вічу.
Предсїдателем вибрано місцевого пароха о. Темницкого, а єго заступниками д-ра М. Дорундяка з Борщева і Ивана Радуляка війта в Глушкова повіту городеньского.
Про політичне положенє Русинів реферував о. Иван Велигорскій з Иваня. Він розказав: як рускій нарід, давно могучій, котрого сусїди бояли ся, через внутрішні незгоди дістав ся під чуже панованє; які лихолїтя переходив; як воював в оборонї волї, віри і правди; як вкінци галицка Русь перейшла під австрійске володїнє. Тут заблисла народови рускому зоря лїпшої долї; дух свободи повіяв з заходу, заведено конституцію. Та не довго тревала надїя на лїпшу долю. Поляки, не покидаючи гадки відбудувати Польщу "від моря до моря", сказали: "Niema Rusi!" Почали ся переслїдуваня Русинів. Навіть законами ми покривджені — польщина всюди горою, так що Русь галицка виглядає як би польска провінція. Кидають на нас підозрінє, що тягнемо до Россії [Голоси: Неправда!]. Нинї ми, як нас названо "Тирольцї всходу", що свою кров проливали за трон і державу, належимо до народів найбільше упослїджених. Хоч уже й самі закони кривдять нас, то і з тих не дають нам користати. [Голоси: Паньска правда настала!] Дальше так бути не повинно! Зєднаймо ся до купи і станьмо в оборонї належних нам прав, а певно доборемо ся лїпшої долї! — По сїм рефератї віче ухвалило резолюцію, котрою взиває правительство, щоби при виборах придержувало ся законів, а Русинів до згоди, щоби перевели вибори по своїй мисли.
Тут забрав слово п. Ляховскій, бувшій довгі роки староста залїщицкій, і почав (з першу по польски, а відтак на домаганє селян по руски) перечити передбесїдникови кажучи, що він "поперекручував факти" аби сїяти незгоду між Русинами і Поляками. На се счинив ся крик, бо о. референт говорив дуже спокійно і саму правду, отже нарід домагав ся відобраня голосу п. Ляховскому. Коли-ж п. Ляховскій сказав, що в залїщицкім повітї надужить при виборах не було, виступило двох селян і завдали єму в очи неправду, бо их власне жандарми при виборах соймових переслїдували, а навіть хотїли арештувати. Коли мимо того п. Ляховскій не хотїв перестати говорити, предсїдатель відобрав єму слово а нарід стягнув єго з крісла. Поведенє п. Ляховского було дитинне, так що цїлком добре сказав о. предсїдатель, успокоюючи нарід: "Не дивуйтесь, люде! старий як дитина..." Коли так бувшій, славний з енерґії староста "посрамив ся" і коли єго візваня звернені до комісаря: "Rozwiązać zgromadzenie!" остались без наслїдку, він серед загального сміху вийшов из салї.
По бучи зведеній п. Ляховским, що приїxaв разом з комісарем мов би лише в тій цїли, щоби розбити віче, приступлено до слїдуючої справи — о виборах з ІV. і V. курії. Референт д-р Дорундяк, представивши популярно баденївску реформу виборчу і єї исторію, предложив до ухвали віча резолюцію жадаючу заведеня загального, безпосередного і тайного голосованя зі внесенєм всяких курій до всїх тїл репрезентаційних.
В дискусії забрав слово селянин Иван Радуляк і жалував ся на надужитя виборчі. Але комісар, котрий і попередним бесїдникам що хвиля перебивав, тепер загрозив розвязанєм віча — і Радуляк мусїв перестати говорити.
О еміґрації реферував д-р Гординьскій з Городенки. Вказавши на причини еміґрації, котра в повітї залїщицкім дуже ширить ся, подав способи заради, з котрих селянам подобав ся найбільше спосіб оплати податків натураліями.
О окружних громадах говорив Левко Бачиньскій, правник з Городенки. В своїй бесїдї вказав, що проєктована польскими демократами реформа закона громадского стремить до ще більшого закріпощеня простого народу і візвав вносити протести против проєкту окружних громад. — Ухвалена резолюція домагає ся заведеня загального голосованя при виборах громадских, знесеня кругів виборчих і ограниченя часу урядованя ради громадскої і війта на три роки.
О. Гаморак з Устєчка реферував про обовязкові стоваришеня господарскі, а міщанин з Борщівского Иван Городискій про ради повітові. Д-р Окуневскій реферував новий закон риболовскій і новий закон ловецкій, а відтак розказав про господарку краєву, а яко маркантний примір навів він запомоги удїлювані соймом товариствам. Хоч гріш краєвий стягає ся зарівно з руских селян як і з польских, то польскі товариства дістають величезні запомоги, а руским відмовляє ся і найдрібнїйших. Так відмовлено запомоги "Просвітї" на цїли економічні і "Народній Торговли" [котра жадала лише 320 зр. на висланє двох xлoпцїв на курс торговельний], а товариству "кулок рільничих" признано цїлу прошену запомогу щось по-над 30000 зр.
По сїм предсїдатель закрив віче, котре тревало від години 11½ до 4-ої пополудни, відповідною промовою і нарід одушевлений розійшов ся домів, домагаючи ся як найчастїйшого скликуваня таких зборів.
Годї нам скінчнти сего справозданя не згадавши ще о поведеню правительств, комісаря п. Городиского, бувшого урядника поліційного. П. Городискій видко не привик ще до зборів селяньских, то і перебивав кождому бесїдникови, коли лише ужило ся слова "Поляки", "пани", "шляхта", так що майже неможливо було деякі справи селянам пояснити належито, бо комісар усе грозив розвязанєм збору. В своїй ревности він посував ся так далеко, що не позволяв на критику законів і збороняв авдіторії окликів "славно" або "сумно". Отже на се лиш одна рада: нехай патріоти повіта залїщицкого скликують як найчастїйше віча, то і п. комісар поволи привикне до критики дозволеної законами.
Дѣло
27.01.1897