«Lubomirski Festival» у Львові

Уляна Маланчук

«Сьогодні ми знаємо, наскільки важливою є допомога державного патронату, спонсорства чи приватного покровительства, тому завдяки серії відкритих мистецьких заходів ми хочемо представити надзвичайних постатей, що стоять за видатними митцями та їх творами, особливо тими, чиї заслуги обумовлені їх аристократичним походженням були стерті з карт історії в комуністичні часи»

Організатори проєкту Lubomirski Festival

Цьогорічний Lubomirski Festival у Львівській національній філармонії імені М. Скорика був присвячений відомому культурному меценату князю Владиславу Любомирському (1866 — 1934). Для мистецького життя Львова це унікальний випадок, адже переважно музичні фестивалі мають присвяту тому чи іншому композитору, або солісту. Відомо, що В. Любомирський замолоду цікавився музикою, грав на кількох інструментах та компонував на слух. Лише у віці 40 років він присвятив себе професійній музичній освіті: навчався композиції у Ґжеґожа Фітельберґа, пізніше у Віденській музичній консерваторії у Роберта Фукса. Нині Владислав Любомирський отримав визнання за вагомий внесок у розвиток культури і поширення польського музичного мистецтва у світі.

Завдяки аристократичному походженню, князь Любомирський посприяв розвитку творчості цілої плеяди талановитих музикантів: А. Рубінштейна, К. Шимановського, М. Карловича, А. Шелуто, Л. Ружицького Ґ. Фітельберґа та інших.

Основна місія проєкту Lubomirski Festival полягала у прагненні переконати сучасне суспільство у важливості меценатства як культурної акції підтримки мистців та сприяння успіху їхньої творчості. Меценатство завжди було актуальною справою. На фестивалі ідея меценатства наскрізно втілена у виборі творів тих композиторів, яких підтримували меценати аристократичного походження, зокрема, династії Любомирських, Радзивілів, Понятовських.

До фестивалю Любомирського Львівська національна філармонія долучається не вперше. Від 2018 року він провадиться щорічно і в 2021 році відбувся не лише у Львові, а й у Польщі (Kraków, Lubniewice, Przemyśl). Проєкт був втілений завдяки партнерству з Krakowska fundacja Sztuki, Agencja Artystyczna Kameny, Instytut Promocji Kultury Polskiej та іншими.

У контексті цьогорічного фестивалю Львівська національна філармонія імені М.Скорика представила серію з чотирьох концертів із участю Академічного симфонічного оркестру філармонії. Модераторка концертів фестивалю Марта Кузій полонила увагу слухачів цікавим і змістовним конферансом.

До програми першого концерту (22 жовтня) увійшли твори Кароля Шимановського і Бориса Лятошинського. Обидва мистці польського походження творили в Україні, але їх творчість суттєво відрізняється. К. Шимановський тяжів до польської культури, постійно відвідував Варшаву, мав багато польських колег. Натомість Б. Лятошинський знайшов своїх однодумців серед українців у Києві. Ця відмінність стала вирішальною для подальшої творчої долі композиторів. К. Шимановському поталанило зустріти на своєму життєвому шляху Владислава Любомирського. А Лятошинський, який володів не меншим талантом, творив радше «всупереч», аніж «завдяки», і впродовж свого нелегкого життя ніколи не мав підтримки меценатів.

Перший твір, що відкрив фестиваль – Концерт для скрипки №1, ор.35 Кароля Шимановського (1916 рік) – прозвучав у виконанні польського скрипаля Бартоломея Телевяка і Академічного симфонічного оркестру філармонії під батутою диригента Львівської національної філармонії Володимира Сивохопа. Цей Концерт вважається одним із перших одночастинних скрипкових концертів. Композитор відмовився від традиційної тональної системи і загалом від романтичної естетики. У Концерті відсутня перевага драматизму, конфліктності, натомість вражають екстатичні піднесення, надзвичайні барви, використання різноманітних засобів колористики. Скрипкова партія то виринає, то занурюється в оркестрову матерію. Інтонаційна складова формується з безлічі дрібних тематичних утворень, що сплітаються воєдино, творять темброву колористику, сонорну ілюзію звучань лісу. Слухати і сприймати таку музику найкраще здалеку, подібно як споглядати картини імпресіоністів.

Соліст Бартоломей Телевяк із Академічним симфонічним оркестром Львівської національної філармонії.

У виконанні Концерту соліст Бартолемей Телевяк продемонстрував технічну досконалість, високу майстерність оволодіння всіма прийомами скрипкової гри: це і постійний баланс високих позицій, і подвійні ноти, акорди, флажолети, і піцикато правою та лівою рукою, і хроматичні паралельні терції, і вміле використання сурдини та прийому sul tasto (гра на грифі, що використовується для видобування м’якого, прикритого звуку). Усі засоби соліст спрямував на досягнення імпресіоністичного звукотворення, характерного для композиторського стилю. Упродовж усього твору оркестр підтримував особливий колористичний фон – ефект тиші, що звучить. Для цього застосовувались різноманітні ґлісандо, флажолети арф, фортепіанні пасажі, тремоло струнних, акорди челести і дзвіночків. Бартолемей Телевяк використав широку палітру динамічних відтінків від ppp до fff, створюючи таким чином ілюзію «вільного переміщення у просторі».

Виконавець вразив слухачів новою інтерпретацією синтезу пізньоромантичних та імпресіоністичних стильових рис як відображення звукової просторовості образного світу видатного польського композитора.

Другим номером програми прозвучала Симфонія №2 Б. Лятошинського. Композиція була створена автором у 1935 році, але минуло 29 років, перш ніж відбулось її виконання. Друга Симфонія довгий час була заборонена радянською владою з міркувань її невідповідності тогочасній ідеології. Сумно усвідомлювати той факт, що за життя композитор жодного разу не почув цього твору.

Драматичність, експресія, багатство мелодики, накладання поліфонічних пластів, розмаїття тембрів, зумовлене особливостями модерністської музичної мови Лятошинського — все це можна було почути у виразному виконанні трьох частин Симфонії №2 оркестром Львівської національної філармонії. Особливої уваги заслуговує глибоке і майстерне виконання почергових соло у партіях груп дерев’яних та мідних духових інструментів, яким композитор у цьому творі надав дуже вагому роль.

Для цілісності картини загальної програми коротко огляну три наступних концерти, що відбулись у рамках Фестивалю Любомирського.

23 жовтня у програмі прозвучали оркестрові твори: «Серенада» Матіаса Радзивіла і «Дивертисмент на основі тріо Фелікса Яневича» Анджея Пануфіка. У другій частині концерту прозвучала Симфонія № 36 До мажор, K.425 «Лінцська» В. А. Моцарта. Важливо, що поряд із іншими творами проєкту ця симфонія була написана композитором (за дуже короткий термін — чотири дні) на замовлення князя. Диригував виконанням твору Денис Олійник.

Денис Олійник - диригент другого концерту Lubomirski Festival 23 жовтня.

24 жовтня Львівська національна філармонія презентувала третій концерт — за участі українського піаніста Ярослава Мишка, Академічного симфонічного оркестру Львівської національної філармонії та диригента Володимира Сивохопа. У цей вечір прозвучали три рапсодії: Литовська рапсодія, ор. 11 М. Карловича, Рапсодія на українські теми для фортепіано з оркестром ор. 28 С. Ляпунова і Польська рапсодія, ор. 25 Ґ.Фітельберґа — першого вчителя музики В. Любомирського.

Піаніст Ярослав Мишко на третьому концерті Lubomirski Festival 24 жовтня.

Останній із чотирьох концертів Lubomirski Festival відбувся 26 жовтня. У програмі цього концерту були представлені арії з опер та оркестрові твори польських композиторів — знаменитого Станіслава Монюшка та менш знаних у Львові, Францішека Мірецького і Кароля Курпінського. Сольні партії виконав український баритон Віктор Янковський зі супроводом Академічного симфонічного оркестру Львівської національної філармонії під орудою польського диригента Себастьяна Перловського.

Український баритон Віктор Янковський на четвертому концерті Lubomirski Festival 26 жовтня.

Таким чином, Lubomirski Festival впродовж 22—26 жовтня представив у Львівській національній філармонії імені М. Скорика серію з чотирьох концертів за участі українських та міжнародних музикантів. Всі композиції (за винятком Другої Симфонії Б. Лятошинського) створені митцями завдяки сприянню їхніх патронів. Тому центральною фігурою фестивалю представлена особистість князя Владислава Любомирського – мецената, який будучи композитором, активно сприяв розвитку мистецтва як у своїй країні (Польщі), так і далеко за її межами.

Організатори фестивалю виконали важливу місію — привернути увагу суспільства до актуального питання меценатства в сучасному світі та заохотити до цієї вкрай потрібної у наш час справи. Щиро сподіваємося, що такі проєкти сколихнуть свідомість небайдужих людей і мистецтво, зокрема, музичне, матиме змогу розширити свої межі.