[Успіхи молодо-Чехів. — Опозиція серед Поляків. — З комісії буджетової]
Позиція молодо-Чехів стає видимо що-раз користнїйшою. З всїх сторін до них залицяють ся. Правительство в прелімінари буджету на рік 1897 призначило міліони на економічні потреби Чехів, а тепер робить им надїї на значнїйше увзглядненє их потреб культурних і бажань національних. Від кількох лїт они домагають ся заложеня другого університету ческого, на Мораві. Правительство все відмовляло, толкуючи, що перше треба теперішні університети доповнити; тепер же міністер Ґавч в комісії буджетовій зробив им вже обітницю. Так само відмовляло доси правительство их жаданю введеня ческого язика до внутрішного урядованя, а тепер ґр. Бадені, при дебатї над наглячим внесенєм Пацака, вже не відкинув ceгo жаданя, а зробив надїю на увзглядненє єго при користних обставинах. Обітницї обох міністрів були вправдї висказані в формі дипльоматичній, але сего вимагав взгляд на Нїмцїв, котрих правительство на хоче від разу змусити всїх до опозиції. Молодо-Чехи приймають ті всї прихильні дїла і слова ввічливо, промовляють значно лагіднїйшим тоном, але зі свого опозиційного становища таки не сходять... Иншій значний успіх они осягнули тим, що февдальна шляхта ческа до них зближає ся, хотя і демократизм та лібералізм єсть прямо противний єї консервативно-клєрикальним засадам. Заявив се не тілько кн. Фридрих Шварценберґ при внесеню Пацака, але і ґр. Пальфі, доси зовсїм далекій національним бажаням Чехів, поставив в комісії буджетовій внесенє в користь ческої школи Коменьского у Відни. Польске "коло" також инакше ставить ся до молодо-Чехів. Отже показало ся наглядно, що тверда і рішуча опозиція молодо-Чехів, з котрої ще недавно так кпили хоч-би й рускі урядовцї, не вийшла им на шкоду анї на ганьбу.
Коли на-зверх позиція молодо-Чехів дуже значно скріпила ся і поправила ся, у внутрі грозить им небезпеченьство від двох скрайних елєментів: від радикалів і від клєрикалів. Радикалів в клюбі одних позбули ся, других змусили до солідарности; здає ся, що і радикали в краю, по крайній мірі тепер, при найблизших виборах, не будуть ще грізні. Більше небезпеченьство здає ся грозити від клєрикалів. При виборах соймових в Мораві клєрикали в кількох місцях перемогли злучених старо- і молодо-Чехів, а в Чехії они недавно розбили одно згромадженє народне. Старо-Чехи не входять вже зовсїм в рахунок, анї навіть на Мораві, де найдовше тримали ся.
Польске "коло" в остатних часах багато стратило поваги, дарма що ново уконституовало ся, вибравши предсїдателем досвідного п. Яворского, а до комісії парляментарної прибравши ґр. Дїдушицкого. Торічні вибори соймові, відтак виключенє д-ра Лєваковского вже підорвали єго становище; тепер дуже звертає на себе увагу опозиційне виступованє Едварда Гнївоша, котрому, 73-лїтному екс-гофратови і шефови секційному а при тім потомкови старої шляхти, годї закинути вражду до шляхти або "вархольство". Є отже вже три посли з Галичини, що розкривають правду перед світом о галицких польско-паньских порядках, а недавно оден посол польскій иронічно ґратулював п. Романчукови, що позискав собі двох товаришів межи Поляками. Так то навіть честні тай умірковані Поляки обурюють ся на поступованє правительства і верховодячого сторонництва, а межи Русинами знаходять ся люде, що боронять против них того-ж правительства і того сторонннцтва...
В комісії буджетовій промовляв пос. Романчук в справах шкільних і священичих. О справах шкільних говорив більше-менше так: Коли міністерство просвіти займає ся тепер уложенєм нового пляну для шкіл реальних, то була би єму нагода застановити ся над справою спільної школи середної, за котрою що-раз більше підносить ся голосів. Вправдї годї думати о цїлій школї спільній, але можливі були би спільні чотири кляси низші, по скінченю котрих ученик переходив би або до ґімназії або до реальної школи, після того, як би обявила ся єго спосібність і єго охота. І міністер і референт указував на недостачу испитованих кандидатів учительских; сему дало би ся в-части зарадити инакшим уладженєм учительских испитів. Як для низших а висших кляс не однаких вимог треба у учителя — там більше методики і педаґоґіки, тут більше наукового приспособленя, — так належало би два роди испитів устроїти: для низших кляс з більшої ґрупи предметів, через що могла би й дїйстно наступити тут так потрібна концентрація науки. Испит низшій можна-б частями складати, а він творив би вже цїлість і давав право до сталої посади. Инша хиба середних шкіл, именно в Галичинї — то их переповненя. Ходять слухи, що міністерство хоче заострити вступні испити, аби спинити молодїж від середних шкіл. І цїль і средство були би хибні; не годить ся замикати молодежи приступ до сих шкіл, особливо там, де инших шкіл нема, а испити вступні суть вправдї мукою для учителїв і учеників; але не дають певности о спосібности або неспосібности ученика. На переповненє шкіл є тілько один спосіб: закладанє нових шкіл. Се потрібне особливо в Галичинї, де школи найбільше переповнені і де шкіл середних єсть розмірно найменше. Тут найбільше придали би ся ґімназії в північно-всхідній части краю, де зовсїм нема середних шкіл і длятого молодїж горне ся до шкіл львівских, котрі все ще переповнені, хоть их що-раз прибуває. Именно потрібна також для Русинів ще одна ґімназія у всхідній части, де є лише польскі або нїмецкі ґімназії [Тернопіль, Броди]. Що-до семинарій учительских — то число мужеских семинарій в остатних роках збільшило ся, але женьских остає незмінене, хотя молодїж женьска дуже до них горне ся і сотки дївчат не можуть знайти приміщеня, так що треба було аж утворити приватну семинарію. Женьскі семинарії у всхідній части краю належало би більше утраквізувати, а нову семинарію при утраквістичнім устрою заложити з руским характером. Наконець домагав ся бесїдник зниженя оплати шкільної в середних школах, бодай в той спосіб, щоби ті ученики, котрі не мають двох найлучших нот з обичаїв і з пильности, але тілько ноту достаточну, могли бути евентуально від половини оплати увільнені. — В справах священичих домагав ся пос. Романчук скорого полагодженя реґуляції конґруї; з причини, що ще перед ним говорив о тій самій справі д-р Козловскій, він ограничив ся лише на коротких словах. Стан сеї справи знаний з "відповіди пос. Романчука", уміщеної недавно в "Дѣлї", а відповідь міністра знана з віденьских дневників.
Дѣло
14.11.1896