Велику сензацію і огірченє викликало серед Поляків відкритє, що Вірмене, котрих они уважали вже за цїлком засимільованих зі своїм народним орґанізмом, стремлять до відродженя в напрямі народно-вірменьскім.
Початок до того руху дали Кути, де проживає 2.000 Вірмен, котрі до нинї инакше не говорять лиш по вірменьски. А сївачами тої нової идеї є головно молодї священики і академики. Тих академиків єсть зі 20 на львівскім університетї і они носили ся з гадкою заложити своє народне товариство академічне, але поки-що відступили від того, вдоволяючись тихою пропаґандою серед своїх. Також мала повстати у Львові вірменьска часопись, що була би посвячена виключно вірменьскій идеї і проповідувала би народну відрубність серед галицких Вірмен. Хоч уже і віденьскі Мехитаристи були заявили, що будуть сю часопись безплатно у себе друкувати, проєкт розбив ся за-для браку редактора.
В Чернівцях, де є далеко більше Вірмен як у Львові, має небавом заложити ся вірменьске товериство. Часописи вірменьскі з Тифлісу, Царгорода і Відня, як Arewełk [Всхід] Hantes [Перегляд] значно розходять ся у Львові. З Арменією стоять тутешні Вірмене в постійній переписцї, а тамтого року вислано туди зі Львова 2.000 зр. зібраних складками для жертв переслїдуваня магомеданьского.
Головною причиною розбудженя вірменьского патріотизму в Галичинї стали остатні кроваві подїї на Всходї. Речники того патріотизму жалують ся на Поляків, що коли Вірмене підтримують польщину на Буковинї, то Поляки не почувають ся до нїякої для них вдячности і не запротестувала против насильства турецкого, сповнюваного на Вірменах, як се зробила Анґлія. Ся нова идея обхопила велику часть вірменьского духовеньства, академиків і много богатих міщан; не одушевляють ся нею лише Вірмене-дїдичі. Нинї по публичних льокалях у Львові можна почути вже нерідко вірменьску мову. Всїх Вірмен у Львові, Станиславові, Бережанах, Кутах, Коломиї і Снятинї є по-над 5.000, в самім Львові до 500 душ.
Дѣло
30.10.1896