◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Коломийскій процес о рублї закінчив ся вчера перед півночію. [Вчерашного дня розправа тревала від 9 до 1½ і від 4¼ до 11¾.] Рано промовляли приватний жалібник д-р В. Дудикевич, обжалований редактор Б. Мардиросевич і оборонець адвокат Красницкій. Пополудни по 3-годинній репліцї д-ра Дудикевича, по дупліцї д-ра Красницкого і по резіме предсїдателя трибуналу радника Тита Заячківского судьї присяжні удались на нараду над поставленими им 15 питанями головними і 14 додатковими. По півторагодинній нарадї видали вердикг заперечуючій вину обжалованого. В наслїдок того трибунал увільнив редактора Мардиросевича, а д-р Дудикевич має покрити кошти процесу.

Рішаючим моментом розправи на некористь д-ра Дудикевича було зізванє свідка директора ґімназії п. Скупневича, котрий зізнав, що д-р Дудикевич справдї стягав до свого дому молодїжи, набивав им голови идеєю панроссійскою. О тім була мова і на конференції учительскій. Оден такій ученик [Кучурак], що до VІІ-ої кляси вчив ся добре, опісля так опустив ся, що на оба курси дістав третю клясу. По феріях прийшов сам до директора і признав ся, що причиною цїлого нещастя було то, що д-р Дудикевич, стрітивши єго на улици, запросив єго до себе і він почав у него бувати. На розправі у вівторок відчитано також из стеноґрафічних записок буковиньского сойму звістні бесїди послів д-ра Смаль-Стоцкого і Пігуляка на темат рублїв.

Заборона віча в Самборі. Нїхто би і не подумав, скілько то клопоту мають власти політичні з аранжерами віч і як дуже мусять напружати свої сили умові, щоби не допустити до такого віча. На доказ сего може послужити найновійшій факт заборони віча в Самборі. Віче було скликане на день 20 н. ст. вересня. На повідомленю до староства був підписаний між иншими також на своє власне бажанє шляхтич Баранецкій з Городища, властитель посїлости грунтової. Два днї перед вічем приїхав до Баранецкого староста Кешковскій і зачав єму представлятн, що віче непотрібне, бо нема нїяких важних справ до обговореня (вибори до ради повітової, справи економічно-політичні — се після гадки п. старости маловажні справи), а коли се не пересвідчило старого шляхтича, староста зачав з иншого боку: що Баранецкій буде одвічальний за все, що стане ся на вічу, що віче готове пошкодити синови Баранецкого в єго політичній карієрі; і т. п. Шляхтич Баранецкій не устояв ся перед напором і підписав заявленє, що віче відкликує. Коли-ж відтак Баранецкій прибувши в суботу до Самбора, хотїв зло направити, вже було за пізно. Але сейчас ухвалено скликати нове віче на четвер 24 вересня, а дотичне повідомленє до староства підписали д-р Корнило Чайковскій, кандидат адвокатскій Печерскій і начальник громади Михась. Заразом порішено збити ся в недїлю на довірочну нараду за особистими запросинами. В недїлю о 2-гій годинї по полудни явив ся комісарь староства з жандармами в льокали "Рускої Бесїди" і заявив, що віче відкликане а не може відбутись, а що під ту пору лиш кілька людей явилось, то они вийшли з комнати, а комісар з жандармами також забрали ся. Около 2½ год. по полудни явилось около 80 селян, котрим вручено запросини, і під предсїдательством о. Скобельского з Прус начались наради, що тревали до 5 год. Говорили о. Скобельскій, д-р Чайковскій, Михась і другі бесїдники о тих справах, котрі мали бути предметом вічевих нарад. Зібрані заповіли, що прийдуть також на назначене на четвер віче. Але вже ві второк 22 с. м. одержав д-р Чайковскій рішенє староства, що також віче, скликане на четвер 24 с. м. заборонене, бо скликуючі особи не дають поруки, що не вийдуть по-за проґраму віча, і що з віча могло би вийти забуренє публичного спокою". Очевидно, що против такого рішеня буде внесений рекурс.

Похорони Євсевія Черкавского відбули ся вчера о год 4-тій по полудни з дому при ул. Красицких на Личаківске кладовище. Латиньске духовеньство, як світске так і монаше, явило ся численно під проводом архіепископа вірменьского кс. Исаковича, а між публикою переважали представителї краєвих властей шкільних. При винесеню домовини з дому промавляв ректор університету д-р Бальцер, підносячи заслуги покійного для розвитку львівского університету в напрямі интересів narodo-вих, а над гробом виголосили промови: радник Дворскій в имени краєвої ради шкільної, п. Ґубринович в имени міста Львова, котрого покійний був почетним горожанином, і д-р Маньковскій именем учеників. Руске походженє покійного зазначило ся рускими оповістками посмертними і участію парохіяльного духовеньства, до котрого прилучили ся мабуть для звеличаня обряду мітрати крилошане Білецкій і Туркевич. Руска интеліґенція, з виїмкою деяких porządniejszych, не брала участи в похоронах. В часї походу похоронного — як пише Gaz. Nar. — zawodził pienia cerkiewne хор учеників рускої ґімназії.

Нова православна церков у Львові, на місце розваленої, зачне небавом будувати ся. Церков стане при ул. Францисканьскій на тім місци, де була давнїйше; широка на 10 метрів а довга 14 метрів з пятьма копулами. На кошти будови визначено 87.000 зр. з буковиньского православного фонду реліґійного.

Дрібні вісти. Маршалок краєвий ґр. Стан. Бадені виїхав передвчера на люстрацію рад повітових до Снятина, Косова і Городенки, а в недїлю верне до Львова. — Діюрніст судовий, Яків Мор в Тернополи одержав від цїсаря в дорозї ласки дожизненну пенсію в квотї 240 зр. річно, по 25 лїтах служби. Єсть се першій случай в Австрії, що діюрніст одержав емеритуру. — Полковник уланів в Тарнові бар. Ернест Гаґен дістав від цїсаря коня і 1000 зр. нагороди за рицарску бравуру на маневрах. Бар. Гаґен, ведучи свій віддїл до атаку, провалив ся з конем до глубокого рова; кінь погиб на місци, а бар. Гаґен, хоч тяжко скалїчений в голову, досїв коня найблизшого вояка і повів дальше до атаку.

Дѣло