Траєкторія циферблата

Важко уявити собі сонце, навіть тоді, коли дивишся у бік сонця через закриті повіки. На них, а значить і на кінці зорових нервів, які переходять у зорову зону мозку, все одно буде попросту сяйво. Натомість місяць – найлегший об'єкт для уяви і дітей, і тих, хто з часом осліп.

 

 

Сонце – це Бог. Більше, ніж старозавітний Бог-отець, Пантократор і Креатор. Самодар. Від початку до кінця. Бог-життя. Бог-кат. Бог-докір. І Бог тотипотентність. Сонце було завжди. А місяць – ровесник усіх божих творінь з людиною разом. Місяць – братик. Місяць – сестричка.

 

Місяць сприймається як частина тіла. А сонце – ні. Воно пренатальне.

 

В такому разі святим духом – третім і майже тим самим, бо ж Трійця – є здатність місяця відображати і трансформувати Світло, адаптуючи його для спроможностей водянистого ока, водянистого мозку, які на сонці можуть випаруватися.

 

Місяць людяний. Місяць є планетою творчості. Як людина, місяць відображає, відбиваючи Світло від себе. Людина як Місяць – у кращому разі віддзеркалює, заломлюючи.

 

Нікого не дивує, що в одному місці в один вечір місяців може бути багато. Бо кожна стежка провадить так, що те дзеркало опиняється з різних боків. Про сонце такого не скажеш.

 

Місяць – дзеркало. Можна подивитися з одного боку землі на місяць і побачити очі іншого в іншому місці.

 

Місяць – хронометр. Це ясно. Він росте і спадає, і його, а не сонце, можна вичислити. Схід і захід сонця і так є очевидним.

 

Є парасолі, але нема паралюнів.

 

Сонце дає і забирає життя. А місяць – тільки свідок, який завдяки своєму магнетизму усе запам'ятовує.

 

Місяць – це гра, ludi, театр. Він міняє освітлення декорації на такі, яким можеш надати того значення, якого у той момент хочеш. Хочеш тому, що не можеш інакше врятуватися від випраженого Сонцем світла лячної істини. Місяць – соратник. Місяць – співавтор ілюзії. Місяць – декоратор. Місяць спроможний зробити штучне освітлення.  

 

Місяць – знак, який може намалювати навіть дитина. Без місяця не обходиться нормальна дитяча книжечка. І саме про місяць найлегше дурити дітей, розповідаючи – що би мали робити усі усвідомлені батьки – свою версію безвідповідальної космогонії. Бо про справжні тактико-технічні дані місяця краще нікому не знати. Дивися собі хоч через телескоп, хоч неозброєним оком. Погляд все одно повернеться так, як приписано цій фазі. 

 

В такому разі він не є річчю у собі. Він – феномен. Тобто ліхтар для освітлення феноменів. І від нього не запалиш сірника, до нього не припалиш сигарету, його промінь не злапаєш і не сконцентруєш у лінзі. А сонця – так.

 

Наскільки сонце є пронизливою віссю, настільки місяць – рівновагою, доважкою до пращі всесвітнього тяжіння.

 

Тригонометрія для місячної тіні мала би бути окремим підрозділом математики.

 

Важлива річ: місяць надається до чіткого фотографування, укладання топографічних карт і гарних рисованих таблиць варіативних рядів.

 

Я бачив свою стару і незграбну бабцю, яка завішувала власною велетенською білизною, стоячи на вузькому підвіконні, вікно, у яке на нас розліталося світло безумного місяця.

 

Букви на сторінках книжок, які я читаю у максимальному сонячному освітленні, завжди стають зеленими.

 

У дні повного місяця в барах, у яких я був барменом, витрачалося значно більше міцних алкогольних напоїв і всім страшенно подобався Том Вейтс.

 

Наша прекрасна сука Люна під дією місяця втекла з хати і кохалася з негарним Томашем на срібній від місячного світла галявині посеред кущів шипшини. Я кричав: "Люна, стоп!" — вибігши вночі голим з хати, моя білість і сіра шерсть Люни були однакового кольору у місячному сяйві тієї ночі. Небесний місяць сховався (як він то уміє) чи у хмарах, чи за листям високих дубів. А моя рідна Люна не переставала любитися далі. Через якийсь час народилися Йордан, Пінчос, Каштан і Куна. Діти місяця.

 

Коли люди знищать Землю, Сонцеві, правдоподібно, нічого не станеться. А що буде з місяцем, зарядженим у ризиковану земну пращу?  

 

02.09.2021

До теми