Сучасний співак – це людина-оркестр!

22 серпня у Львівському Органному залі виступатиме Зоряна Кушплер, всесвітньовідома співачка, солістка Віденської опери, почесна президентка Галицького Музичного Товариства. Її виступ відбудеться у рамках ґала-концерту  триденного вокального майстер-класу. Протягом 19 –  22 серпня  легендарна мецо-сопрано ділитиметься досвідом із молодими співаками з усієї країни.

Напередодні цієї події ми поговорили з пані Зоряною про особливості навчання вокалістів, про те, що сучасний співак – це людина оркестр, про улюблені українські опери і про те, як змінюється Львів.

– Пані Зоряно, 19 серпня у Львові стартує ваш вокальний майстер-клас для молодих виконавців, організований Галицьким музичним товариством, президенткою якого ви є. Розкажіть, як виникла ідея провести майстер-клас в Україні і саме у Львові. Чим хочете поділитися з молодими українськими співаками?

– Перш за все хочу зазначити, що я дуже рада нарешті приїхати до Львова з майстер-класом! Попереднього разу свій майстер-клас я давала у Львівській академії у 2011 році, тобто 10 років тому! І знаєте, деякі співаки з того разу прийдуть і на цей!

На цю ідею мене наштовхнули мої учні, з якими я  працюю онлайн. Вони просили «очну ставку». Так і народилася ця ідея, яку Галицьке Музичне Товариство гаряче підтримало і взяло на себе всі організаційні моменти, за що я безмежно вдячна товариству! Дуже люблю працювати з молодими співаками і маю багато заявок на участь у майстер-класі. То ж доведеться робити прослуховування й обирати кращих!

– Навчання вокальної майстерності – один з найбільш складних видів музичної освіти. Інструменталісту можна показати щось наочно на інструменті – як видобути звук вище чи нижче, як змінюється тембр залежно від техніки. У вокаліста «інструмент» схований. Усе відбувається на відчуттях. І тут, мабуть, особливу роль відіграють взаємини учня та вчителя, має існувати розуміння одне одного з напівслова і напівруху. Чи згідні ви з цим чи ні?

– Ви абсолютно праві! Ми шукаємо чорного кота в темній кімнаті! Я намагаюся багато працювати з асоціаціями та конкретними прийомами для подолання технічних проблем.  Для мене головне, щоб співак, який стоїть на сцені, сам чітко знав, що йому робити, якщо припустився технічної помилки, знав, як її самому швидко виправити.

Я бачила майстер-клас, де молода викладач робила під час співу студента йому масаж, гойдала на стільці, тягнула за руки, щоб розпружити. Ви розумієте – на сцені це все ніяк не допоможе. Там ніхто масаж не зробить. І якщо затиснувся, розпружуйся сам. А ось як зробити – це питання техніки.

Також працюю багато над фразуванням, вимовою, технічними прийомами і, звичайно, вимагаю, щоб співак знав, про що він співає!

– У сучасному оперному світі для того, щоб тебе помітили і запам’ятали, треба не лише мати геніальний голос і оволодіти акторською майстерністю, а й уміти бути самим собі і стилістом, і PR-ником, знати основи ділового етикету, поведінки у соцмережах, не кажучи вже про володіння кількома мовами. Як на вашу думку, що саме має вміти сучасний оперний співак, якими навичками володіти, і головне – де цьому навчитися?

– Про це я буду говорити на майстер-класі неодмінно! Я виховую співаків комплексно. Тобто не тільки працюю над вокальною майстерністю, а й розповідаю, як поводити себе розумно в нашій професії. Що робити можна, а що – абсолюте no go! Сучасний співак – це справді людина-оркестр!

– Що би ви хотіли порадити молодим українським оперним співакам?

– Слухайте багато виконавців, цікавтеся не лише аріями, а цілими творами, звідки ці арії. Читайте спогади видатних митців (не лише співаків). Там відкривається величезний масив інформації!

Шлях артиста ніколи не буває ідеальним. Переважно зовні здається, що комусь просто поталанило, а на справді до успіху митець ішов нелегким шляхом.

– Ви мали досвід навчання і в Україні, і за кордоном. Які принципові відмінності у системі вищої музичної освіти у нас та на Заході? Які плюси та мінуси в кожній з них ви могли би назвати?

– Обидві освіти дуже доповнили одна одну. Справді, без львівської Академії однієї освіти в Гамбурзі було б не достатньо і навпаки. Мінусів я не пригадую, самі плюси! Чесно!

– Ви починали свою музичну освіту зі скрипки, хоча завжди знали, що будете співачкою. Що дає співакам бекграунд інструменталіста?

– Це розвиває інтонацію і фразування! Коли я співаю з оркестром, музиканти завжди звертають увагу, що я мислю, як інструменталіст. А ще я володію фортепіано і всі партії на початковій стадії вчу сама. Це велике заощадження коштів!

– Ви багато уваги приділяєте популяризації української пісні та культури за кордоном. З якими операми українських композиторів ви би хотіли познайомити європейську публіку? Які партії хотіли би виконати?

– Я мрію про постановку опери Юлія Мейтуса «Украдене щастя». Там до речі, для мене і партії як такої немає. Головні герої – це сопрано, баритон та тенор. Але яка це прекрасна опера! Вона співзвучна мені з «Русалкою» Дворжака або з оперою Яначека «Януфа». Неймовірний твір!

Мені хотілося б заспівати партію Варвари з опери «Богдан Хмельницький». Сильна жінка, і в неї така потужна, хоч і невелика арія! Я співаю її для себе і на словах «Тебе чека! Чека народ!» я завжди плачу. Знаєте – це голос крові! Ось на цих рядках знову сльози самі собою навертаються.

– В одному з інтерв'ю ви казали, що у Львова і Відня дуже багато спільних рис. Приїжджаючи зараз до Львова, які зміни ви бачите у рідному місті? Що вам подобається, а що ні?

– Усвідомлюю, що через пандемію не була у Львові півтора року. Побачу власне, що за цей час змінилося. А взагалі вважаю, що Львів стрімко розвивається! Мистецький простір вирвався з пострадянської сплячки і впевнено крокує вперед, і це не може не тішити!

– Звикле запитання, яке задають зараз усім музикантам: як змінилося ваше життя після карантину? Дуже тішить відновлення гастролей, зокрема на вашому сайті анонсовані виступи у Бельгії у постановці «Євгенія Онегіна». Як працюватиме у майбутньому сезоні Віденська опера з урахуванням загрози нового карантину і локдауну?

– У Австрії всі театри відновили свій звичний ритм з середини травня. Тепер, коли в сталих театрах літня пауза, відбуваються всі фестивалі при повній заповненості залів, переважно відкритих майданчиків на 5-6 тисяч місць, як Зальцбурзький фестиваль, Брегенц, Санкт Маргаретен, Мьорбіш. Слава Богу, пандемія в Австрії напередодні літа відступила, і я маю надію, що завдяки активній вакцинації більше таких локдаунів, як минулого сезону, не буде.

– Ваш син також займається музикою? Який інструмент опановує? Чи хотіли б ви, щоб він став професійним музикантом?

– Мій син грає на фортепіано і гарно співає. Нещодавно зіграв у своєму першому публічному концерті, і це його дуже надихнуло. Він збагнув, що таке успіх і для чого треба перед тим стільки вправляти! Тепер всюди, де бачить інструмент, сідає грати! Мене це тішить. А чи хочу я, щоб він став професійним музикантом? Я хочу, що б він робив те, що йому приносить задоволення. І чи це буде музика, чи щось інше – не суттєво. Я вкладаю і буду вкладати багато в його освіту. Наразі син володіє чотирма мовами (українською, звісно, обов‘язково). Хочу навчити його працювати і відповідати за свої вчинки. А далі – нехай Бог помагає!

Спілкувалася Діана Коломоєць.

Фото: з офіційного сайту Зоряни Кушплер.