“Аполлон у масці” у Львівському органному залі – музика підтримки Україні зі Швеції
У Львівському органному залі 8 вересня виконають один із найулюбленіших творів шведів – “Бог у масці”. Він прозвучить українською.
Афіша концерту “Аполлон у масці”.
Доторкнутися до шведської культури і відчути всю красу симфонічно-хорової музики цієї скандинавської країни в інтерпретації дириґента зі Швеції Деніела Ханссона запрошує Львівський органний зал. 8 вересня о 19:00 тут відбудеться українська премʼєра кантати композитора Ларса-Еріка Ларссона “Бог у масці”. Львівські відвідувачі почують її в українському перекладі, який спеціально до премʼєри здійснив Тарас Демко – поет, перекладач і співдиректор Львівського органного залу.
На концерті “Аполлон у масці” шведську музику виконає хор “Гомін” разом із солістами та Луганським філармонійним оркестром. Дириґент Деніел Ханссон є музичним директором Університету Мальме та художнім керівником оркестру, хору та ансамблю SYD університету Мальме. Серед ансамблів, якими він дириґував, – Філармонія Монте-Карло, Опера Манаус, Український фестивальний оркестр, Симфонічний оркестр Мальме та Хор Шведського радіо.
Ми поговорили з дириґентом про історичні паралелі, особливе значення кантати для України та українців та звʼязок наших культур.
Деніел Ханссон.
– Деніеле, ніхто краще за вас не розповість про твір "Бог у масці" шведського композитора Ларса-Еріка Ларссона, який буде виконаний 8 вересня у Львівському органному залі. Чому саме цей твір був обраний для концерту? Що він означає як для шведів, так і для українців?
– "Бог у масці" (шведською “Förklädd Gud”) – це один із найпопулярніших творів для хору та оркестру у Швеції. Він дуже подобається публіці й має потужне значення.
За формою цей твір можна назвати сагою. Адже ця історія – це парафраз грецького міфу про Аполлона, який отримав покарання – перебування у подобі смертної людини протягом одного року на землі.
Хочу розповісти про історичний контекст цього твору. Він був вперше виконаний у 1940 році під час Другої світової війни, у той час, коли нацистська Німеччина вдерлася до Норвегії.
Поет Ялмар Ґульберг мав готову поему, але перед премʼєрою він додав ще один куплет як привітання норвезькому народу, який на той час потерпав від окупації. Цей фрагмент відкриває твір, у ньому йдеться не про сильних світу сього, а про звичайних людей – не про воїна, а про фермера. Це було привітання надії на мир для норвежців, які перебували під окупацією нацистів. І це важливо.
Ця сага, як пише поет, не для тих, хто хоче війни. Вона для людей, які прагнуть миру, але змушені воювати. Ці слова, написані поетом у 1940 році, є актуальним і сьогодні. Ми розповідаємо цю сагу для українського народу.
Україна, як відомо, є землею фермерів. І вона прагне миру, але змушена воювати. Я думаю, кожен український громадянин, будь він солдатом чи ні, прагне миру. Ви не обрали цю війну, хтось інший обрав її.
Поема була написана шведською. Переклад її українською здійснив Тарас Демко. Я думаю, він знає нюанси мови і зумів передати їх у перекладі.
Історія насправді дуже проста. Ми бачимо, як Аполлон ходить по землі і робить прості речі, наприклад, доглядає за тваринами.
Автор робить висновок: люди на землі не знали, що Аполлон був богом. Вони просто бачили, що він робив добрі справи. І так, по добрих справах, ви впізнаєте бога, сказав Ялмар Ґульберг. Ви не впізнаєте його за його золотим волоссям чи крилами. Ви впізнаєте бога за його діяннями. І з цим значенням, наприкінці цієї поеми Ґульберг каже, що коли хтось поранений лежить на землі, інша людина простягає руку і вкладає її в руку пораненого, щоби втішити його, тоді це прояв божественного.
Отже, кожен, хто робить добру справу для когось іншого, щоб дати втіху, спробувати врятувати, спробувати підтримати, в якийсь спосіб, стає частиною того, що означає бути богом.
Звісно, ця сага не має на меті бути критикою християнства чи щось подібне. Йдеться про необхідність показати милосердя і підтримку. І ця історія вперше розповідається в українському контексті. І я думаю, що це дуже актуально.
Дириґент Деніел Ханссон і поет та перекладач Тарас Демко на сцені Органного залу.
– Хочу поговорити про те, що цю кантату відвідувачі Органного залу почують українською. Яка ваша думка про це?
– Я насправді трохи вивчав українську, але мого рівня, звісно, не достатньо, щоб судити про переклад. Але я переконаний, що Тарас зробив усе можливе, щоб передати колористику вірша.
Також велику роль у цьому творі відіграє оповідач. Я знаю, що на виконанні у Львові ним буде відомий актор Олексій Кравчук. Отже, він має дуже важливу роль, тому що в цьому творі є поєднання нарації та музики. Розповідь ведеться поступово, історію розповідають частинами.
Як я вже казав, це надзвичайно популярний твір у Швеції, улюблений і добре відомий. В першу чергу, завдяки музиці, але також завдяки тексту.
Велика складова цього твору – це значення слів, як вони пов’язуються з нашою сучасною ситуацією. В цьому випадку, я думаю, дуже доречно виконувати його українською мовою.
Але це також дуже делікатне і надзвичайно складне завдання для перекладача – не тільки перекласти значення тексту, але й покласти його на музику, щоб зберегти ритм, мелодію, щоби співаки могли заспівати це.
Я вражений роботою Тараса Демка і вже не вперше. Він – людина з багатьма талантами. І переклад – один із них.
Також для мене дуже важливо, щоб наша співпраця працювала в обидва боки. Я мав задоволення дириґувати та працювати з українською музикою у Швеції.
На власному досвіді знаю, що переклади дуже важливі. Іноді на заваді того, щоб українську музику виконували, стоять прості речі, як різні алфавіти – кирилиця та латиниця. Це велика перешкода для деяких співаків, коли вони бачать твір українською мовою кириличними літерами, вони кажуть: "О, я не знаю, як це вимовляти. Я не можу це прочитати". І залишають твір, тому що це занадто складно.
Отже, це виклик. Але я думаю, що перекладати вірші одне одного, перекладати та виконувати музику одне одного – це частина спільності та розвитку стосунків України та Швеції. Тому я дуже радий, що є інтерес не тільки до української культури та музики з боку Львівського органного залу. Але також є великий інтерес до виконання іншого репертуару, інших цікавих проєктів з музикою, яка є абсолютно новою.
Деніел Ханссон з оркестром у Львівському органному залі.
– Так, такі проєкти, як “Аполлон у масці” допомагають нам, українцям, відкривати для себе шведську музику, європейську музику та віддалятися від російського наративу, під яким ми були протягом багатьох років. Адже будемо відверті, багато років у нас було засилля російського репертуару на сцені.
Також у програмі концерту звучатимуть й інші твори шведських композиторів. Це Нордичне капричіо Ерланда фон Коха та Пасторальна сюїта Ларса-Еріка Ларссона. Розкажіть кілька слів про них.
– Капричіо Коха – це увертюра до концерту. Цей твір насичений шведськими фольклорними темами. Це не народна музика, але вона має передає характер шведського фольклору.
Пасторальна сюїта – це вступ до музичного світу Ларса Еріка Ларсена. Це типовий для нього твір, у стилі неокласицизму. Дуже енергійний і красивий твір, який, я сподіваюся, сподобається аудиторії.
Деніел Ханссон у Львівському органному залі.
– Я знаю, що ви також будете мати лекцію в музеї Соломії Крушельницької. Чого очікувати від цієї зустрічі?
– Думаю, ми говоритимемо про схожість шведської та української культури, наші спільні проєкти з Луганським філармонічним оркестром і те, чому мистецтво важливе у наш час. Я постараюся не розкривати всіх своїх секретів, звісно, але, думаю, аудиторії буде цікаво.
– Чи можете ви розповісти, над чим ви зараз працюєте як дириґент Оркестру та хору університету Мальме? Які проєкти у вас є, можливо, вони пов’язані з Україною?
– Ми готуємо багато різних концертів, звісно. Незабаром виконаємо "Реквієм" Брамса. Це один з великих проєктів.
Я також шукаю способи виконати "Майдан 2014" Валентина Сильвестрова тут, у Швеції: отримати дозвіл на належне виконання цієї музики, розв'язувати питання з латинізацією.
Це дуже потужний твір. Я хотів би зробити шведську прем’єру. Це велика робота, але я з нетерпінням чекаю цього. Зараз 2024 рік, тож це 10-річний ювілей подій Революції Гідності.
Сильвестров, на мою думку, фантастичний композитор. Я дуже люблю його музику. І те, що він робить для представлення України за кордоном – це важливо.
Я намагаюся постійно нагадувати про Україну нашій аудиторії. Протягом останнього сезону нашу друковану програму і багато іншої поліграфії розробляла ілюстраторка з України. Для кожного концерту вона дизайнувала листівки. Думаю, на них можна побачити багато натхненного українським фольклором.
Це ще один спосіб нагадати аудиторії про наші стосунки з Україною. Важливо нагадувати людям про ситуацію і боротьбу українського народу.
Спілкувалася Діана Коломоєць.
Фото: Євген Червоний.
01.09.2024