Сам незвичайний факт арештованя посла Новаковского комісарем перемиского ц. к. староства Мірским вже знаний нашим читателям. Докладний і автентичний опис того факту — бо після оповіданя самого арештованого посла — містить нинї Kurjer Lwowski і ми тут єго подаємо:
."Члени читальнї гpомади Вишатич, повіту перемиского, скликала минулої недїлї за порадою війта Глиньского довірочний збір поименними запросинами для наради над справами громади і повіту. Розуміє ся, що Глиньскій зараз в недїлю донїс до староства о маючім відбути ся зборі. Ледви запрошені зібрали ся, зявив ся і комісар перемиского староства п. Мірскій і розвязав збір під покривою, що в селї лютує холєрина; однак місцевому парохови заявив, що трохи пізнїйше, як часть запрошених розійде cя, позволить збір відбути.
На той збір був запрошений також посол Новаковскій з сусїдних Торків, однак через занятя в дома вспів прибути до Вишатич аж около 4-ої години, коли люде або розійшли ся домів, або проходжувались по улици. Посол Новаковскій увійшов до читальнї і там застав місцевого священика, ще чотирох членів читальнї і комісаря Мірского. Ледви посол вступив до читальнї, приступив до него комісар і запитав:
— Що-ж то, пане Новаковскій? чи ми будемо стрічати ся що недїлї?
Треба-ж знати, що п. Мірскій попередної недїлї розвязав такій самий довірочний збір селян в Торках і кілька раз уже грозив послови Новаковскому арештованєм.
Посол Новаковскій на таке нагальне запитанє комісаря відповів, що можуть стрічатись і частїйше, нїж раз в тиждни. Тогдї комісар заявив єму, що збір розвязаний з причини холєрини. Посол Новаковскій запитав ся, чи дїйстно холєрину ствердив лїкар повітовий? [того очевидно не було]. Однак комісар у відповідь на се візвав посла, щоби сейчас вийшов з салї. П. Новаковскій замітив, що не бачить тут нїякого збору, а увійшов до читальнї, де прецїнь вільно єму бути. Тогдї комісар повторив візванє до посла, щоби вийшов из салї, а коли той не виходив і за третим візванєм остав ся в сали, поясняючи комісареви повну безпідставність такого жаданя, — комісар покликав жандарма, вeлїв арештувати посла і відставити єго до староства до Перемишля. П. Новаковскій не опирав ся, наняв підводу і в супроводї жандарма поїхав до Перемишля. Рівночасно поїхав туда п. Мірскій фіякром.
В старостві казали Новаковскому під опікою жандарма пів години ждати на коридорі. Опісля візвав єго комісар Н. для списаня протоколу, але коли п. Новаковскій заявив, що в старостві нїякого протоколу складати не буде і просить відставити єго без проволоки до суду, комісар, по поновних цїлогодинних розважанях з п. старостою, "тимчасово випустив посла на вільну стопу".
Вітцеви посла Новаковского, котрий незабаром потім, вражений вістію о арештованю сина, прибув до староства заявив староста, що син єго був арештований "за непослух", але єго сейчас випущено."
Сей факт — розуміє ся само собою — викликав в цїлім повітї серед народу величезне вражінє — очевидно на некористь дотичних властій. До протизаконного розвязуваня зборів ц. к. комісарями нарід уже навик і такі факти приймає як звичайну галицку язву, стараючись поборювати єї скликуванєм що раз нових зборів по кождім незаконно розвязанім, але щоби розвязанє довірочного збору в Вишатичах — з причини несконстатованої урядово лїкарем повітовим "холєрини"! — завершило ся арештованєм посла, заступника селян повіту перемиского в соймі, — то вже новина, на яку нарід не був приготований і котра, зовсїм природно, мусїла єго глубоко діймити і тяжко огірчити. Нарід, скликуючись на що-раз нові збори, чинить се чей-же в надїї, що неоправдана і шкідна репресія галицких властій правительственних против зборів народних, застережених горожанам цїлої держави [отже і Галичини, яко австрійского краю коронного] основними законами державними, прецїнь з ходом часу щезне або бодай змякне, як того рішучо вимагає справедливість, політичний розум і всесторонний интерес держави. А тимчасом факт арештованя посла Новаковского показує довідно, що в Галичинї, особливо в рускій єї части, замість ити до лїпшого, иде що-раз більше до гіршого, — репресія політичних властій проти природного і законного руху селяньского в Галичинї, обявляючого ся між иншим і тим, що селяньство починає ширше користати з запорученого єму конституцією права зборів, — репресія тая не то не щезає, не то не мякне, але радше взмагає ся...
Чи було оправдане і політично вказане арештованє посла Новаковского, — чи комісар мав рацію по розвязаню збору виганяти посла Новаковского з читальнї, де кромі комісаря знаходило ся кількох инших приватних людей, — се лишаємо до осуду кождому безсторонному чоловікови. Але і при сїй нагодї ми, бажаючи добра нашій державі, не залишаємо звернути увагу міродатних кругів, що так поступати з народом — значить: грати ся з огнем... Нарід, збираючись на збори, знає, що за ним єсть конституційне право; так само має він свідомість конституційного забезпеченя свободи личної. Коли-ж функціонарі властій, що мають стояти на сторожи конституційних прав, самі будуть права ті обмежати або й просто касувати, і то зовсїм безоглядно, безпардонно, — яке тогдї нарід буде мати понятє о ладї правнім в державі, о значіню і покликаню властій, о справедливости і т. п.? А прецїнь — бодай нам так здаєть ся — интерес державвий вимагає, щоби закони і права горожаньскі були шановані і аби нарід у властій і в их opґaнax бачив oxopoвцїв тих законів і прав, а не зачаєного противника, о котрім не знати, чи він леда хвиля не впаде на скликаний, конституцією дозволений збір і не розвяже єго з якої-небудь придуманої причини, а в додатку ще й заарештує та жандармерією до староства відставить — народного посла?!
Вкінци то мусимо сказати, що такі факти, як арештованє посла Новаковского, не то не застрашать і не ослаблять енерґії народу, а противно: ще більше підбудять єго енерґію до використуваня признаних єму прав конституційних, бо-ж він — як сказано — уже свідомий того, що закони і право по єго сторонї!...
Дѣло
12.08.1896