З Самбора.
Задержавшись в переїздї на кілька днїв в моїм родиннім містї Самборі, довідав ся я від знакомих про факт, яких в нашім краю чимало напотикаєсь, а котрі свідчать про невідрадне наше положенє на кождім майже поли, завдяки истнуючій системі в краю, в котрім то другій половинї мешканцїв має жити ся мов в раю.
В Самборі, де засновано учительску семинарію з характером утраквістичним, єсть 8-клясова школа женьска, а в нїй нема нї одної учительки Русинки. В тій школї навіть язика руского, котрого повинна учити учителька Русинка — бо-ж маємо прецї наглядні приміри по ґімназіях руских, де язика польского учать професори Поляки родом — учать учительки Польки. І як тут може поступати наука на перед, де мови учать люде, котрі єї неуміють, а духа єї вже зовсїм не розуміють.
Але може сказав би дехто, що нема учительок Русинок. Се неправда. Знаємо дуже добре, що рік-річно виходить з женьских семинарій у Львові і в Перемишли значне число учительок Русинок з знаменитим успіхом, бо от хоч би і сего року, кілько их вийшло з семинарії львівскої. Але що-ж? Чи хоч одна з них дістане посаду в якім більшім містї!? Де там. Подібно як урядників Русинів кидаєсь на Мазури, а говорить ся, що мало єсть Русинів по урядах у всхідній Галичинї, так і тут всїх учительок Русинок, хоч би они і як славно зложили свої испити, кидають на села далеко від міст, а менче відповідних, а навіть зовсїм невідповідних учительок Польок дають до міст, аби лише скріпляти свою позицію. Не було би того всего, коли би тут грала ролю справедливість, загальна потреба і увзглядненє наших прав. Але тут дїєсь що иншого; тут верховодить протекція і висші цїли політично-національні.
З того виходить таке, що коли прийдесь провадити дївчата Русинки в нeдїлї і свята до церкви на службу Божу, то учительки Польки спорять між собою і усувають ся від того обовязку, щоб провадити дївчата до церкви. Длятого лучаєсь часто, що тутешний катихит о. Р., видячи се, сам бере дїти і провадить до Божого дому. і чи-ж таке поступованє не впливає зле на молодїж? І що на то скаже кр. рада шкільна? А чи було би се все, коли би хоч кілька Русинок учительок було в цїлім закладї шкільнім? Тогдї би і наука йшла скоршим кроком і не було би сварнї між учительками на пунктї шовіністично-патріотичнім. Або знов що сказати на се: В одній клясї (була се II. кл.) запитала одна учителька ученицю Русинку, чи случайно не говорить она дома по руски, а коли та учениця се потвердила, сказала до неї остро учителька: "Bardzo źle, trzeba mówić w domu po polsku, ażeby język był czysty i poprawny".
І то всьо дїєсь у нас, де майже на кождім кроцї кричать про ucisk Polaków. Чи довго нам прийдесь такі кривди зносити, не знати. Але поки що, належало би компетентним сферам вглянути близше в тоту справу і змінити дотеперішну систему в шкільництві.
Дѣло
04.08.1896