Квестію допущеня женщин до студій медичних в Россії порішено вкінци притакуючо. Сенат державний дозволив отворити медичний університет жіночій в Петербурзї, а царь Николай II. затвердив сю ухвалу. В наслїдок сего привертає ся россійским женщинам право, яке они мали аж до 2 серпня 1882 р., коли то указом царя Александра III. закрито жіночі курси лїкарскі, истнуючі при николаївскім шпитали войсковім. Петицій многих наукових корпорацій, щоби допущено женщин до медичних видїлів при всїх університетах россійскої держави, россійске правительство не увзгляднило.
При науцї женьских лїкарів в медичнім університетї жіночім в Петербурзї буде класти ся найбільшу вагу на поліжництво та на жіночі і дїточі недуги. Наука університетска розложена на чотири роки. По скінченю науки в університетї студентки обовязані відбути практику через 1–3 роки в заведенях поліжничих та шпиталях жіночих і дїточих під проводом досвідних лїкарів. В институтї будуть викладати ся отсі предмети: анатомія, загальна патольоґія, спеціяльна патольоґія, терапія, діяґноза, медична хемія, орґанічна і неорґанічна хемія, фізика, мінеральоґія, ботаніка, зоольоґія з порівнуючою анатомією, фармакоґнозія і фармація, фармакольоґія враз з рецептурою, наука о водах мінеральних, патольоґічна анатомія враз з патольоґічною гістіольоґією, поліжництво (з кліничною практикою), недуги жіночі і дїточі (клініки), гіґієна, хірурґія і десмурґія, операції поліжничі, сіфілідольоґія з дерматольоґією (клініки), офтальмольоґія (клініки), недуги нервів і ума (клініки). До института будуть приняті лиш женщини-христіянки, не молодші як 20 лїт а не старші по-над 35 лїт; число студенток установляє міністер просвіти. Щоби бути принятим треба виказати ся передовсїм свідоцтвом поліції що-до політичної "благонадежности", а також дозволом родичів або опікунів. Студентки мусять мати скінчену ґімназію жіночу або рівностепенне заведенє наукове та доповняють испит з обох язиків старинних.
Студентки, що покінчили з ycпixoм медичний факультет, дістають дипльом на женьского лїкаря і мають право відбувати в цїлій державі вільну практику лїкарску і яко спеціялістка до жіночих та дїточих недуг, відтак занимати посади по шпиталях жiнoчиx і дїточих та при институціях поліції моральности. До публичних шпиталїв не будуть допущені женьскі лїкарі, так само не можна их покликувати на лїкарів до бранки войскової або судово-медичних комісій. За науку в институтї, котрий стоїть під управою міністерства просвіти і куратора петербугского округа шкільного, платить ся річно сто рублїв. Отворенє институту має наступити з днем 1 сїчня 1897 р. Удержанє института забезпечене без помочи державної; прихильники образованя жіночого в Россії зложили 576.490 рублїв на цїли института.
Судячи з великої охоти россійского жіноцтва до висшого образованя, можна надїяти ся, що число студенток в новім институтї буде досить значне. Се слїдне хоч би з того, що в петербургских "висших курсах женьских" на віддїлах исторично-фільольоґічнім і математичнім тепер вже 570 студенток, коли при отвореню курсів було их ино 1880. А потреба женьских лїкарів в Россії чейже більша, як жінок з фільольоґічним і математичним образованєм. І так н. пр. в ґубернії єнисейскій припадає один лїкap на 26.445 квадр. верст або на 17.180 душ населеня. Під теперішну пору відбуває в Россії практику 554 женьских лїкарів, котрі покінчили науку в николаївскім шпитали войсковім. З того числа практикує вільно 291, в службі земств було 28, при женьских заведенях наукових має посаду лїкарів 33, а таке саме число по приватних і жидівских шпиталях, при міских шпиталях 31, міскими лїкарями є 17 женщин, при заведенях поліжничих 10, по фабриках 3, за ляборантів 4, по асилях 2. Загальне число лїкарок в Россії після урядових дат виносить 691.
Змаганя, подати россійскій женщинї можність побирати медичне образованє, сягають давних часів. Вже в 1757 р. видала тогдїшна россійска "медична канцелярія" инструкцію, котрою поручено лїкарям і акушерам викладати "цїлу колєґію" о поліжництві, анатомії і т. п. акушеркам та их ученицям. Віленьскій університет найточнїйше виконав сю инструкцію, бо там були спеціяльні виклади з анатомії, фізіольоґії і клінічних квестій для акушерок, окремо від студентів. Крім сего університету, обмежало ся образованє акушерок майже виключно лиш на науку при заведенях поліжничих, так що лиш дуже мале число акушерок могло побирати науку. Се спонукало з часом управу медичну запорядити, що допущено акушерки до науки при клініках університетских. Самостійні заведеня наукові для акушерок появляють ся аж в половинї сего столїтя. I так першу школу отворено в 1856 р. в Мітаві. Міністерство справ внутрішних старало ся завести після взірця мітавскої школи такі школи при всїх ґуберніяльних шпиталях, але тільки в двох місцевостях, в Могилеві і Тулї ті заходи були успішні. Згодом розширено проґраму наукову тих шкіл, бо викладано початки фармакольоґії, лекшої хірурґії та недуг жіночих і дїточих.
При кінци 60-тих років, коли то переводжено ревізію постанов законних що-до медичних степенів наукових, многі знатні медики порушили справу медичного образованя женщин. Предкладано утворити два степенї акушерок: степень звичайної акушерки, котра би учила ся в заведенях положничих, і степень "ученої акушерки" з загальним образованєм лїкарским. В тій цїли мали бути отворені спеціяльні курси як при медичній академії так і при кількох инших россійских університетах. Ті проєкти були одобрені в цвітни 1870 р. на радї лікарскій і виготовлено проґраму женьских наук медичних з чотиролїтним курсом. Тогдїшний міністер війни Милютин віднїс ся з повною симпатією до сего проєкту; рівнож шість університетів заявило ся за тим, і в сей спосіб появив ся 6 мая 1872 р. памятний указ, котрим дозволено отворити при медичній академії "спеціяльні курси для образованя учених акушерок". Ті курси з фреквенцією 300 студенток тревали до 1876 р. Після ореченя войсково-медичної управи ті курси показали, що студентки були спосібні присвоїти собі не лиш ті науки, котрі им подавали ся після обмеженої проґрами, але ще і дальнійші відомости з медицини, — длятого згадана управа була тої гадки, щоби ті курси стали більше самостійні, були відлучені від академії медичної а придїлені до николаївского шпиталю войскового та час науки з чотирох на пять лїт підвисшений. Дня 4 марта 1876 р. появив ся дотичний указ. В два роки опісля порушив инспектор військово-медичних заведень, Козлов, справу, щоби тим женщинам, котрі покінчили лїкарскі курси при николаївскім шпитали, надати право свобідного виконуваня лїкарскої практики на рівни з мужчинами-лїкарями. В наслїдок того указом з 6 цвітня 1879 р. був уповажнений міністер справ внутрішних признавати студенткам, що покінчили курси, повне право лїкарскої практики а именно на жаданя ґубернаторів в наслїдок просьб земств і инших институцій. В р. 1880 надано студенткам николаївского шпиталю відзнаку грудну і тим способом признано им також внїшно право виконуваня свобідної практики лїкарскої.
Але з часом ті симпатії, з якими круги правительственні відносили ся до змагань женщин за медичним образованєм, зачали чим раз більше меншати, а то задля того, що більше число студенток показало ся "неблагонадежними" під взглядом політичним і належало до тайних заговорів політичних. Тож указом 5 серпня 1882 р. закрито жіночі курси медичні.
Значнїйша часть россійскої суспільности негодувала за се закритє жіночих курсів. Надсилано петиції, як від приватних осіб так і земств. В наслѣдок сего поручено указом з 19 падолиста 1882 р. розслїдити справу висшого жіночого образованя медичного окремої комісії під проводом міністра справ внутрішних. Членами комісії були именовані: міністер війни, міністер народного просвіченя, управитель канцелярії для институцій царицї Марії і надпрокуратор синоду.
Комісія рішала згадану справу через 13 лїт, бо аж сего року запала ухвала, що має бути отворений в Петербурзї жіночій институт медичний з чотиролїтним курсом науки. Так отже женщини-лїкарі, котрі були засуджені вже майже на вимертє в Россії, відживають на ново і можна надїяти ся, що вже нїколи більше не переведуть ся.
Дѣло
29.07.1896