◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Філія "Просвіти" в Тернополи оповіщує: Отсим запрошує ся Вп. Членів на відчит, котрий відбуде ся дня 21 н. ст. червня в сали "Рускої Бесїди" о годинї 4-тій по полудни. Читати буде о. Антоній Глодзиньскій, учитель господарства при семинарії учительскій в Тернополи, о предметї з господарства. Оповіщуючи повисшій відчит з прошенєм о можливо численну участь, заявляю заразом, що Видїл філії ухвалив на засїданю дня 11 мая давати періодично відчити що три недїлї, з котрих оголошений відчит єсть першій з ряду. Відчит сей після ухвали мав відбути ся зараз першої недїлї по Сошествію, однак єго оголошенє стрітили якісь трудности. Запрошенєм тим усуваю ті причини і прошу ще раз о як найчисленнїйшу участь, додаючи, що окремі запросини не вийдуть і длятого, кому дорога тих запросин була би неприступна, то прошу тих Членів, що запросини ті відчитають, щоби удїлили их интересованим і ласкаво заохотили. — Евстахій Дурковскій, голова філії "Просвіти" в Тернополи.

Намістник кн. Сангушко, злюструвавши староства в Бродах і Тернополи, повернув в понедїлок вечером до Львова.

Вовки. З староміского повіту пишуть нам: В Бистрім зігнали сего року салаш три ґазди: Василь Пахович, Иван Андрусик і Иван Сенчишак. На салаши були вівцї майже з цїлого села: 80 дійок і 120 штук яловини. Кошару поставили спорий кусник дороги від села на поли. В ночи з 13 на 14 н. ст. червня ночували при кошарі Василь Пахович і Михайло Андрусяк син Ивана. Що лиш видоїли вівцї і забрали молоко домів, як прийшли три вовки, підсунули долїшну лату в одній лїсї, а перепуджені вівцї збивши ся в купу, вдарили по другім боцї в огорожу, розломили три прясьма (прясьмо се два коли вбиті в землю з надвору і середини для піддержаня лїс; на коли з верха накладують витку) і звалили дві лїси на землю. Тим отвором переполохані вівцї вибігли з кошари на поле, ну і вовки опинили ся між ними. Василь Пахович вийшов з буди, зайшов до кошари, засвистав і дійки вернули ся обступивши і стиснувши єго так, що не міг рушити ся. Михайло Андрусик побіг між хижі, щоби повідомити людей о нещастю. Яловину гонили вовки цїлу ніч. Ще в недїлю рано і до полудня ходили Бистряне по полях, корчах і лїсах та глядали овець. Мшанецкі пастухи бачили рано на своїх полях дві вівцї убиті, а дві живі, як ходили по горі Жукові. Рано гнали пастухи з Бистрого худобу в поле; на двох нагнав вовк 20 овець, утїкали до кошари. Вечером вже знали, яка є шкода. Чотири штуки заїли вовки, чотирох не могли віднайти, а 12 є покалїчених, декотрим повиривали стегна, порозривалн гортанки. Сего року на поли напав був вовк вівцю і хотїв забрати з собою, однак пастух не дав; вовк тягнув д собі, а пастух д собі, тай остаточно побачив вовчище, що не порадить з угурним, забрав ноги на плечі і пішов дальше долї глядати. — Такої приключки від давна не було у наших горах, аж сего року; такі напади на кошару перейшли вже в перекази на вечерницях при кудели. Правда двох вовків часто люде бачили, десь колись в зимі пропав пес з обори, лучало ся, що в осени хопили яке паця з поля, але такого розбою не робили. Ба сего року пробували дістати ся до кошари і в Мшанци. Перед трема недїлями найшли лїсні на Maґypi вовче гнїздо, було там 6 малих вовченят, 5 забрали, а одно утїкло. Лїсні занесли вовків до п. Вахля, управителя дібр і парового тартаку братів Айслерів в Липю. П. Вахель післав двох вовків до Відня Айслєрам, одного до Кpaкoвa, а двох годує дома. Дає им по 2 літри молока денно, купує мясо, бє ворони. Сидять в клїтцї, а таке то непоцтиве, чого небудь гарчить. Люде повідають, що старі тому таку пакість коять, бо розїли ся за свою кривду. Знов же п. управитель повідає, що тому не робить облави на них, бо се єго найлїпші лїсні. Та се мабуть жарт, бо то не дуже легко убити вовка, а до лїса все поїде чи в день, чи в ночи, хто до сего має охоту. Се в цїлій Галичинї звістна тайна, що селянин не числить до гріхів сего, як заїде в лїс без дозволу "пана" і набере фіру дров. Повідають, що в Острім, горі межи Липєм, Михновцем і Лютовисками, є друге вовче гнїздо. — М. З-кій.

Вісти з Руси американьскої (після "Свободи"): Головна ІІІ-та конвенція "Союза" відбула ся 2 червня с. р. в Мт. Кармель. Така сама конвенція "Соединенія" відбула ся 24 мая. — Між поодинокими громадами а священиками повстають спори, котрі звичайно кінчать ся аж перед судом. І так в спорі о. Грушки з громадою в Джерсі Сіті була назначена на день 25 мая розправа, на котрій мало рішити ся, чи о. Грушка має які права до церкви. Дня 26 мая була розправа в Wilkes Ваrrе між уніятскою громадою а православним протоєреєм Товтом. "Радуй ся — примічає "Свобода" — Руси американьска і паки реку радуй ся!" — В справі ухвали конґресу вашинґтоньского читаємо в "Свободї": По дводневних нарадах приняв конґрес 195 голосами против 26 резолюцію що до еміґрації поставлену через Bertholda, з поправкою Corlissa. Право тоє таке тепер: 1) Нїякого мужчину, в віцї від 16 до 60 лїт, не впустять до Америки, коли в жаднім язицї не уміє анї читати, анї писати. З-під того права виняті суть лишень родичі, котрих дїти замешкали в Сполучених Державах. То була резолюція Bertholda. 2) Нїякій робітник не буде принятий до Сполуч. Держав Америки, котрий тут що року приходить за роботою, а потім вертає до краю і не має наміру приняти обивательство Сп. Держав. То єсть поправка Corlissa. Тим правом заборонює ся нашим людям вертати до Америки, котрі по два, три, чотири, або і більше разів без потреби вертають до краю, запомагають компанії так зелїзничі як і корабельні та через тоє провадять, мож сказати, розбишацку господарку в Спол. Державах. Право тоє єсть дуже добре. 3) Кождий робітник, котрий тут приходить згоджений за контрактом до якоїсь роботи, заплатить кари 1000 долярів і мусить відсидїти оден рік вязницї. 4) Обиватель Спол. Держав, коли би замешкав в иншім краю і приняв тамошне обивательство, не має вже права вертати назад до Сполуч. Держав. Можуть бути приняті до роботи лишень в портових містах. 5) Кождий еміґрант, висїдаючи на землю Сполуч. Держав, мусить заплатити пів доляра поголовного. — Уважайте ж тепер Русини — пише "Свобода" — як маєте примінити ся до того права, а особливо ті, котрі виїзджають собі на спацер до старого краю, та єще кажуть: "От що менї до Америки поїхати?! то так як козї в овес". — Наші Русини набирають не лиш оглади в Америцї, але й також забирають ся до дїла, як кажуть, по американьски. Бо ось яку оповістку помістила "Свобода": Наші Русини в Юнкерс научили ся дуже добре їздити на біциклях (по амер.: байсциклях); своїх байсциклїв однак не мають, бо то троха за дорога річ для нашого чоловяги. Щоби однак штуку їзди на зелїзнім кони дальше управляти, то випозичали собі байсцикель з руского штору, платячи по 25 цен. за годину. А байсцикель був добрий, бо коштував 150 долярів, тож і купець, вправдї без грошей, знайшов ся на него. Купець той Михайл Русинко родом з Липної, пов. горлицкого, як сїв на того коня, як дмухнув в світ, та і до днесь о нїм жадної чутки нема. Пропав Мих. Русинко, пропав байсцикель і гроші пропали. Коли би хто з наших краянів здибав шляхотного Русинка на якім плейзї, буде так добрий дати знати о тім на адресу: "Рускій штор" 42 Washington str. Yonkers, N. Y. Шукай вітру в поли.

Дѣло