Квестія еміґраційна.

Перед самим замкненєм сесії ухвалила палата послів новелю до закона карного, котрою має спинити ся несовістне і шкідне дїланє аґентів еміґраційних. Иніціятиву до сеї новелї дало коло польске, ухваливши 17 грудня 1895 р. поставити в палатї послів дотичне внесенє.

 

В дискусії над сею новелею піднесено кілька замітів, котрим годї не відмовити слушности. Всї бесїдники сконстатували, що еміґрація така, яка проявила ся тепер в Галичинї, єсть шкідна та що обовязком правительства розглянути близше всї причини, викликуючі еміґрацію. Безперечно, що між причинами еміґрації находить ся також несовістна аґітація, але не можна знов тої причини уважати найголовнїйшою, так щоби цїлу акцію ратункову в квестії еміґраційній обмежати лиш на усуненє того лиха. Впрочім аґітація мала вже час запустити корінє в широкі верстви сїльского населеня, а вилапуванє та замиканє під ключ "спеціяльних" аґентів еміґраційних тепер вже не буде мати реального успіху. Був час, именно при першім починї руху еміґраційного, що по Галичинї їздили аґенти, котрі представляли себе за архикнязя Рудольфа, або Ивана Орта, але тогдї власти політичні не впали на слїд тих аґентів. Був час, що товариство св. Рафаїла давало поміч охочим до еміґрації, та хто знає, чи ся концесіонована аґентура еміґраційна, обмежаюча свою дїяльність лиш на формованє транспортів числячих сотки родин, не причинила ся більше до розбудженя горячки еміґраційної, як всї потайні аґенти. Рівнож годї поминути і сеї обставини, що головний неконцесіонований центр аґітаційний в Ґенуї вже не потрібує тепер мати своїх спеціяльних наганячів в Галичинї: нарід збаламучений вже сам знає дорогу, куда і як засягнути информацій, — а ухвалена новеля не має сили обовязуючої і на аґентів италійских.

 

Длятого ті, що хотїли би представити галицкій рух еміґраційний виключно лиш плодом аґітацій, а не результатом многих инших причин економічних і політичних, як також і ті, що думають, немов то ухваленєм новелї вже і полагодить ся квестія еміґраційна — милять ся, єсли дїлають се в добрій вірі. Причин еміґрації дуже много, бо побіч невідрадного стану економічного треба числити ся — як зазначив пос. Романчук — ще й з ситуацією політичною та пануючою у нас системою правлїня. Акція ратункова мусить бути всесторонна, широка і що найважнїйше, мусить бути ведена з правдивим почутєм і зрозумінєм добра краю. Годї понимати і трактувати еміґрацію з погляду і становища більшого властителя посїлости або — польского патріотизму консервативно-шляхотского.

 

Замітні також в тій справі обави, піднесені деякими бесїдниками підчас дискусії, а головно в статьї Neue freie Presse, — щоби ухвалена новеля не послужила верховодячим кругам польским в Галичинї при надходячій акції виборчій до усуненя немилих собі людей. При обговореню економічного положеня перед виборцями треба доторкнути і квестії еміґраційної, — а тогдї при злобній интерпретації новелї можна вискази дотичного бесїдника підтягнути під провину з новелї еміграційної. Аґітатор виборчій може стати нараз "неконцесіонованим" аґітатором еміґраційним і пересидить горячій час кампанії виборчої в арештї. З минувших галицких практик виборчих можна і такої побоювати ся.

 

Дѣло

08.06.1896

До теми