У Львові, дня 3 н. ст. червня 1896.
Промова престольна, котрою цїсарь повитав сегорічні спільні делєґації, замітна з многих взглядів, так що й праса підхопила сю нагоду, щоби заговорити ширше о ситуації політичній і міжнародних відносинах держав европейских, хоч властиво на горізонтї політичнім, крім коронації царскої, нема під теперішну пору нїякої подїї політичної першорядної ваги.
Промова престольна замітна найперше тим, що більше, як доси було в звичаю, зазначує ся в нїй міжнародні відносини, а деякі подїї політичні спеціяльно обговорює ся, при рівночаснім сильнїйшім заакцентованю тенденції до удержаня мира европейского. Вправдї від часу, коли истнує тридержавний союз, в кождій промові престольній говорило ся о "наших щирих союзниках при змаганю до удержаня мира в Европі", — як сего вимагали взгляди простої куртоазії — то однак сим разом вже близше означено політику, а по части й успіхи сеї політики тридержавного союза.
В квестіях політичних о загальнім интересї европейскім — сказано в промові престольній — поступав тридержавннй союз рішучо і свідомо цїли, так що европейскій мир не був захитаний мимо деяких непокоячих симптомів на Всходї в минувшім роцї. На півострові балканьскім удало ся удержати status quo, а головно причинило ся до сего однодушне поведенє тридержавного союза. — Тими словами хоче австро-угорска дипльоматія зазначити, що интереси Австро-Угорщини на півострові балканьскім можуть числити в кождій хвили на підпору Нїмеччини і Италії — а в політичній акції кождої з трех держав тридержавного союза не буде робити ся різницї, чи дотична справа має характер спеціяльний для одної з держав, лиш буде трактувати ся єї так, мов би она обходила в рівній мірі всї три держави. — Се єсть немов відповідь на союз россійско-францускій, котрий зазначив ся доси в европейскій дипльоматії тим, що як Франція так і Россія встоюють ся взаїмно за кождою своєю справою безвзглядно і без всякого застереженя. Само собою зрозуміле, що в наслїдок такого звороту тридержавний союз набирає більшого значіня під взглядом політичним, а всяка акція єго більшої ваги.
Немов на потвердженє того звороту в політицї тридержавного союза, згадано в престольній промові про одну внутрішну справу одного з трех союзників, а то про подїї в Абесинії, і висказано своє співчутє для армії италійскої. Ся згадка замітна ще й з того взгляду, бо піднесено квестію, чи потрібно віднавляти союз з Италією, котрий як раз теперь кінчить ся. 3і слів престольної промови виходить, що тридержавний союз буде і на дальше истнувати при співучасти Италії.
Рівнож треба піднести сей уступ з промови, де говорить ся о відносинах Австро-Угорщини до прочих держав европейских. Відносини ті — як найдружнїйші, і, після висказаної цїсарем надїї, мабуть не так скоро будуть захитані. Причинити ся мають до того миролюбні змаганя тридержавного союза і запевненє щирої приязни для прочих держав.
В промові стрічаємо крім уступів з політики заграничної також кілька натяків на економічну ситуацію. Довершена реґуляція Дунаю причинить ся до розвитку торговлї і промислу, на що правительство завсїгди звертає пильну увагу. Економічний і фінансовий стан монархії був увзгляднений при укладаню прелімінаря буджету на 1897 р., бо не жадає ся ухваленя більших видатків, анїж сего вимагає дїйстна потреба. Сею потребою єсть довершенє орґанізації і уоруженя армії після уложеної давнїйше і систематично переводженої проґрами. Виконанє сеї проґрами причиняє ся до того, що наш буджет воєнний росте з року на рік, вправдї не дуже значно, але натомість стало і постепенно. В почутю патріотизму виповнять делєґації свою задачу — ухвалять буджет воєнний, потрібний для запевненя нашій монархії велико державного становища і для удержаня мира европейского, бо нїгде правди дїти: si vis paсem, para bellum.
Дѣло
03.06.1896