Недавно лучило ся нам бути свідком розмови двох галицких шляхтичів: обшарника-нафтара з Яслиского з послом соймовим п. В. Ґ., рівнож обшарником з Брідщини. В розмові порушено всїлякі справи. При обговореню реформи виборчої і пятої курії вийшло, що всякі вибори до тїл репрезентаційних треба би — після гадки обох обшарників — скасувати, бо то "хлоп зачинає чим раз більше говорити про свої права політичні". Лєваковскому треба би — після однодушного порішеня обох шляхтичів — дати "двацять пять".
Коли-ж згадано про польскій рух людовий, оба обшарники зробили квасну міну, але по хвили обшарник-нафтяр з Яслиского потїшив свого товариша такими словами: "Добре, що у нас старостою кн. Сапіга; вправдї хотїв би до всього мішати ся, але бо й вміє постояти за нашими интересами. Стапиньского не впустив до повіта; запросив єго до себе і дав єму зрозуміти, що найлїпше буде, коли "по доброму" виїде. Стапиньскій послухав і наш повіт не бачив радикальних проводирів."
В два днї по тій розмові донесли ґазети вість, що в Яслї арештовано кс. Стояловского, а нам сейчас прийшла на гадку розмова обшарників. Мабуть сим разом не удало ся дбалому о добро повіту старостї кн. Сапізї позбути ся "по доброму" другого радикально-людового аґітатора і мусїв ужити сили.
А що оно справдї так було, як ми догадували ся, показує ся з опису сеї вельми характеристичної пригоди в Kurjer-i Рrzеmуskim: На день 24. мая скликав посол Иван Дата збори своїх виборцїв до Ясла. На два днї наперед всї дороги, ведучі до Ясла, і кілька двірцїв зелїзничих обсаджено жандармами, щоби мабуть пильнували повіт перед аґітаторами. Але хоч кс. Стояловскій вже день наперед загостив до одного господаря в Лубнї, то жандарм се підглянув і сейчас запросив єго до Ясла на розмову зі старостою кн. Сапігою. Прибув кс. Ст. до Ясла і ледви станув в готели, а тут вже і вахмайстер жандармерії, котрий єго приарештував і відставив на "розмову" до староства. Розмова тревала з чотири години і була ведена справдї по великопаньски. Кн. Сапіга зачав випитувати кс. Стояловского о єго погляди на всїлякі проґрами людові, а вкінци заявив, що хотїв би найти якійсь modus vivendi. Під тим розумів князь-староста, щоби кн. Стояловскій був як найдальше від повіту яслиского. Кс. Стояловскій предложив знов зі своєї сторони такій modus: "Тримаймо ся оба закона, я обіцюю, що єго не нарушу, а вас, пане старосто, прошу, щоби ви пошанували закон."
Розуміє ся, що годї було погодити ті оба modus-и, тож і розмова ставала чим раз прикрійша. Кн. Сапіга не хотїв оправдувати свого поведеня, а кс. Стояловскій домагав ся списаня протоколу арештованя, чого знов не хотїв зробити князь-староста; кс. Ст. зачав дорікати, що у нас в Галичинї нема анї конституції анї свободи лиш самоволя маґнатска, а кн. Сапіга вже таки прямо лиш питав: Коли отче відїзджаєте з Ясла, бо більше не маємо що говорити.
На тім скінчила ся "розмова". Кс. Стояловскій вийшов зі староства, а сейчас за ним явив ся секретар староства Яґляж з жандармами. Зачав ся похід до готелю з асистенцією. Людей збігло ся чимало, кс. Ст. викладає им, що й в Россії гірше не могло би стати ся, а жандарми не відступають нї на крок. Похід прибув до готелю. Кс. Ст. каже секретареви, що не впустить єго до готелю; секретар не много робив собі з того, лиш приступив до облоги готелю. Обставивши готель жандармами, зачинає секретар Яґляж представляти кс. Ст., що "розумнїйшій все уступить", і що готов в случаю потреби ужити сили. Кс. Ст., глухій на ті представленя, заявив, що не поїде з Ясла і не вийде з комнати, хиба виважать двері. Секретар поновляє свої атаки перед відїздом кождого поїзду зелїзничого з Ясла, вигадуючи всякі хитрости. Всадив вікном до комнати кс. Ст. кельнера, щоби принїс ключ від комнати. Кс. Ст. сховав ключ до кишенї, а побоюючи ся, щоби ще й секретар не влїз вікном, зачинив вікно. Тогдї секретар викрикує, що кс. Ст. вкорочує самовільно особисту свободу кельнера. Вкінци о год. 7½ вечером прикликано слюсаря, виважено двері, на силу забрано кс. Стояловского з комнати і в асистенції жандармів відставлено на дворець. Для безпечности їхали з кс. Ст. два жандарми аж до Кракова. — Староста кн. Сапіга вміє дбати о добро свого повіту!
Дѣло
29.05.1896