Стратегія конфлікту Кремля

Міхал Кокот

Росія у відносинах із Заходом поводиться провокаційно — але це не безцеремонність, а обдумана стратегія, що здавна приносить Кремлю успіхи.

Ця стратегія сягає часів Холодної війни, коли Радянський Союз тестував, які поступки він може отримати в переговорах із Заходом. Її описав в 1960 році в "Стратегії конфлікту" американський економіст Томас Шеллінґ, який за свої розробки в області теорії ігор отримав Нобеля.

Коли два роки опісля настала кубинська криза, американська адміністрація вже знала, що росіяни можуть блефувати з ядерною атакою на США. Щоб промовити до уяви тодішнім керівникам, Шеллінг описав Совєти як бравурного водія з гри, хто перший злякається і з'їде другому з дороги, коли автомобілі мчать один навпроти другого. Ця непередбачливість мала бути козирем СРСР і зміцнювати його переговорні позиції.

І була – навіть після падіння СРСР. В 2014 році світ пасивно спостерігав, як росіяни анексували Крим, а пізніше розв'язали війну на Донбасі. Захід так дуже боявся вибуху нової війни в Європі, що з'їхав росіянам з дороги. І змусив Україну підписати невигідні для неї мінські угоди. Через це Київ і блокує втілення домовленостей у життя.

БАЙДЕН НЕ ЗБИРАЄТЬСЯ ПОСТУПАТИСЯ

Частина аналітиків вважає, що саме тому Росія послала недавно під український кордон і в окупований Крим близько 100 тис. солдатів і важке спорядження. Цей наймасштабніший маневр російських військ з 2014 року пояснюють спробою чинити тиск як на Київ, так і на Захід, щоб приспішити реалізацію мінських домовленостей

Але цього разу Захід не збирається поступатися. Вашингтон негайно відправив у район Чорного моря два військові кораблі. Україну також підтримала Туреччина, побоюючись домінування Росії на Чорному морі і блокади Керченської протоки.

Аналітики Центру східних досліджень пишуть, що росіяни зовсім не криються з тим, яке обладнання і в якій кількості вони перевозять під Україну. Перевезені танки навіть не були накриті брезентом, а за супутниковими знимками з Погонова під Воронежем можна без труду визначити кількість і якість техніки. Росіянам мало залежати, щоб Захід бачив. Частина аналітиків схиляється до теорії, що росіяни почали перекидання військ під Україну у відповідь на триваючі з березня НАТО маневри Defender-21, в яких бере участь 30 тис. війська Альянсу. Основна частина маневрів запланована на середину травня.

ВАЖЧЕ З ОПЕРАЦІЯМИ НА ЗАХОДІ

Натовськими навчаннями також пояснюються виявлені останнім часом провали російських шпигунів. Серія скандалів почалася в березні, коли болгарська контррозвідка заарештувала шістьох співробітників Міністерства оборони, які передавали інформацію російській розвідці. Болгарські служби вважаються дуже сильно просякнутими росіянами. Факт скандалу у березні приписують союзникам, які мали Софії передати розвідувальну інформацію.

Своєю чергою, в Празі прем'єр-міністр Андрей Бабіш недавно розкрив, що це власне росіяни стояли в 2014 році за висадженням у повітря складу з боєприпасами, які тоді мали потрапити на український фронт і підтримати Київ у боротьбі з окупантами на Донбасі (тут інформацію Чехії мали передати британці). Після цього скандалу чехи викинули з країни близько 80 дипломатів і працівників посольства.

"Для Росії це величезний удар. Представництво в Празі досі служило російським службам за операційну базу в сусідніх країнах, особливо в Німеччині," – говорить Якуб Янда, директор Празького аналітичного центру Evropske Hodnoty.

В операції з підриву складу боєприпасів у Врбіце були задіяні ті самі оперативники, що стояли за спробою отруїти подвійного агента Серґєя Скрипаля. Особи обох агентів-терористів швидко вдалося розкрити – і то навіть не спецслужбам, а журналістам. Головною причиною провалів росіян, як виявилось, є система: бюрократична система в поєднанні з толерованою корупцією перешкоджає утримувати в секретності російські операції. Журналісти, які розкрили особистості агентів, що хотіли вбити Скрипаля, не мали проблем з тим, щоб дізнатися їхні справжні імена. Вони перебували в доступних для поліції реєстрах, в т.ч. списках авіапасажирів – а поліцейські за невеликий хабар були готові поділитися інформацією.

РОЗІГРУВАННЯ "ТРОЯНСЬКИХ КОНЕЙ”

Російська дезінформація ведеться і в країнах Євросоюзу – повідомляє Stratcom, дослідницький і розвідувальний підрозділ, що працює на НАТО. Його аналітики регулярно публікують дані про російських ботів, що сіють дезінформацію в країнах НАТО. Період їхньої підвищеної активності зазвичай припадає на маневри НАТО або військові дії росіян і фокусується на Україні, Балтії та Польщі.

"Найвразливішим на дезінформаційну війну в Центральній і Східній Європі є угорське суспільство," – говорить Домінік Істрате, аналітик аналітичного центру Political Capital. Угорські медіа, наприклад, замовчали нещодавно підписану декларацію солідарності держав Вишеградської групи з чехами стосовно російського теракту в Врбіце, поширюючи натомість інтерв'ю політиків про необхідність вести з росіянами "прагматичну" політику.

Угорщина вже певний час сприймається як троянський кінь Росії в Європі. Коли чехи викинули з країни більшість російських дипломатів через підозри у їхній шпигунській діяльності, а за ними слідом пішли інші країни реґіону, Угорщина мовчала.

Нині там перебуває аж 105 російських дипломатів (у Польщі їх "всього" 57). Аж 60 з них, однак, є не співробітниками посольства в Будапешті, а російського Міжнародного інвестиційного банку (IIB). За часів Холодної війни він був прикриттям для агентів російських спецслужб.

Не всі дії угорської влади, які на руку Кремлю, він мусить їй консультувати. Прикладом можуть служити питання угорської меншини в українському Закарпатті, яке є джерелом постійної напруженості. "Кожен удар по Україні є на руку Орбану і додає йому голосів, бо угорці з часів поділу їхньої країни після Першої світової війни традиційно переймаються долею співвітчизників за кордоном. Користає з цього Путін, але я не думаю, що це головна мотивація угорського уряду", – вважає Домінік Істрате, аналітик аналітичного центру Political Capital.

Рецепт російської дезінформації – це суміш правди з напівправдою і відвертою брехнею. Зокрема і про неї саму. Він має зміцнювати переконання в тому, що Росія непередбачувана. Цілком як той самовпевнений водій, якому краще зійти з дороги, коли з навпроти наїжджають.