[Першій тиждень нарад о реформі виборчій. — Атаки на Поляків. — Нагляче внесенє Романчука. — Сварня межи Чехами. — Польске "коло".]
Першій тиждень нарад над реформою виборчою в палатї послів скінчив cя для правительства щасливо, як о тім впрочім кождий був наперед пересвідчений. Длятого й цїла дискусія була досить млава, навіть публика не интересувала ся нею живо і ґалєрії парляменту не дуже були заповнені. "В такім историчнім моментї" — як єго називали декотрі посли, — нїодна бесїда не взнесла ся до висоти того моменту, а о єдиній бесїдї, ґр. Войтїха Дїдушицкого, котра дізнала більшої похвали у одної части публицистики, друга часть, н. пр. Nеue freie Presse, сказала, що вартість єї стоїть у відворотнім відношеню до оплесків, якими єї надїлили польскі посли. Все-ж таки число 61 послів, котрі голосували за загальним, рівним, безпосередним правом виборчим, має свою вагу, особливо коли зважить ся, що кільканацять лїт тому не було ще й десятьох послів з такими поглядами. — Не зовсїм певні вигляди суть для дальших частин проєкту правительственного: декотрі постанови єго, н. пр. о посередности виборів, будуть сильно атаковані.
З-помежи польских бесїдників бувшій міністер Мадейскій зазначив становище польского "кола". Єго бесїда в котрій хвалив теперішний парлямент та польску політику і згадав о горячій симпатії галицких Поляків до россійских та пруских, визвала острі атаки на Поляків від нїмецких націоналів, антісемітів і демократів. Ріхтер назвав Австрію "угорскою сатрапією під польским проводом", д-р Кронаветтер говорив о галицких виборах, також о пропінації і премії горівчаній для польскої шляхти, Штайнер читав уступи з брошурки о рускій депутації про торічні вибори соймові.
Далеко більшій интерес і рух, анїж реформа виборча, викликало в парляментї нагляче внесенє Романчука. Бесїда Пернерсторфера — котрий впрочім очевидно не мислив о 1846-тім роцї, як єму підсувають — визвала небувале ще розяренє серед польских послів. Особливо "демократ" д-р Левицкій [правда, при тім Ritter von] відзначав ся найгрубшими лайками, киданими на Пернерсторфера в часї відповіди Щепановского. Первістно рішено було парляментарною комісією польского "кола", що екс-міністер Залєскій має відповісти на внесенє Романчука; однакож по бесїдї Пернерсторфера змінено тактику, залишено відповідати Романчукови, а припоручено демократови Щепановскому виступити в оборонї польскої шляхти. Сумну ролю відограла нїмецка лївиця. Шість тижднїв перед тим она голосувала за наглостію зoвcїм подібного внесеня д-ра Ґесмана, бо тогдї ґр. Бадені заявив, що він наглости не противний; тепер, коли він висказав ся противно, лївиця, яко чисто правительственна партія, голосувала вже инакше. Правда, що многі члени єї встидали ся такого поступованя і вийшли з салї, а орґан єї Neues Wiener Tagblatt пoмicтив вступну статю, в котрій сказав, що таких жалоб, які виказав Романчук, не можна маловажити а треба их трактувати дуже поважно. Та й загранична праса, н. пр. монахійска Allgemeine Ztg., берлиньскій Vorwarts, звернула увагу свою на сю дебату.
Роздвоєнє межи ческими послами виступає чим-раз ярче. В такій припципіяльній справі, як реформа виборча, часть ческого клюбу не тілько голосувала инакше як більшість, але і полємізувала против сеї більшости. Д-р Вашати в своїй бесїдї назвав Айма ґальопеном правительства і критикував остро поведенє свого клюбу; на те відпoвiв голова клюбу д-р Енґель, що ческій клюб зoвcїм не відступає від своєї опозиції. Виборцї ческі заявляють ся різно: Аймови дали вотум довіря, а д-рови Странскому висказали недовірє за єго "сервілізм" супроти правительства і за поведенє "незгідне з достоїнством заступника народного". [Д-р Странски опісля таки голосував з меншостію.] Радикальна частина клюбу і щодо числа і що-до якости своїх членів значно слабша єсть від умірковано опозиційної більшости.
Польске "коло" визвало против себе не тілько згадані повисше атаки опозиційних нїмецких послів, але і гнїв нїмецкої лївицї, через те, що голосувало за внесенєм Клюпа на побільшенє числа послів з Кpaїни о одного [а за внесенєм Романчука на побільшенє послів з Галичипи не голосувало!]. Впрочім се голосованє над внесенєм Клюна стало ся — лише случайно. На накликуванє Cлoвiнцїв кільканацять польских послів в задних лавках, менше вправних політиків, при голосованю над тим внесенєм необачно встали, а за ними зачали вставати й другі. Вправдї декотрі матадори з передних лавок зачали на них кивати, щоби сїли, але вже було за пізно, зробив ся заколот, а тогдї і прочі посли з дуже малими виїмками, повставали, щоби не показала ся несолідарність в "колї". За те дістало "коло" зараз строгій виговір від ґр. Баденього а відтак мусїло наслухати ся прикрих докорів і грізьб від нїмецкої лївицї. Перед тим "коло" устроїло демонстрацію д-ру Лєваковскому, бо в часї єго бесїди всї польскі посли, окрім трох, усунули ся від него і вийшли. За те "коло" дуже задоволене з мазурского хлопа Поточка, котрий з початку сесії нераз в приватних розмовах нарікав на станьчиків і на "коло" та усував ся від голосованя, але тепер иде вже дуже солідарно і голосував навіть [одинокій хлоп в палатї!] за видатком на перегони кіньскі та й за висшими пенсіями для вдовиць по намістниках дав ся ужити до виступленя против Пернерсторфера, коли сей вступав ся за польскими і рускими селянами...
Дѣло
27.04.1896