Костянтин Володкович, житель Одеси, який особисто знав великого українського поета Тараса Григоровича Шевченка, захоплювався його творами і навіть на пам’ять вивчив Шевченківського «Кобзаря».
В 1905 році Володкович вирішив увічнити пам'ять улюбленого поета, спорудити на свої кошти йому пам'ятник. Але тому, що виникло багато перепон в Одесі, прихильник поета вирішив збудувати пам'ятник у старовинному українському місті Львові. Для цього він звернувся з просьбою до товариства ім. Шевченка — придбати добрий портрет поета, щоб з нього замовити скульптуру, бюст.
Багато довелось тоді перебрати Шевченкових портретів. Нарешті, коли бажаний портрет був відшуканий, Костянтин Володкович переправиш його до Парижа видатному скульпторові Куприянові Годебському, щоб той з бронзи виготовив бюст Шевченка. Одночасно краківському різьбареві Покутинському було замовлено виготовити гранітний п'єдестал.
Повстало питання про обрання місця, де б можна було спорудити цей пам'ятник. Спочатку були думки збудувати його на площі по нинішній Радянській вулиці (на місці, де тепер розташована виставка трофейної зброї). Але Львівський магістрат відмовив у цьому, мотивуючи тим, що ця площа занадто мала для пам'ятника такому великому письменникові, як Тарас Шевченко. Магістрат пообіцяв підшукати десь місце інше.
Насправді ж основною причиною відмовлення будувати пам'ятник Шевченкові саме на цьому місці було те, що запротестував польський архієпіскоп Більчевський. В ті часи Більчевський працював професором у Львівському університеті. Він був запеклим шовіністом і категорично заперечував, щоб поряд будинку, де він мешкав, стояв пам'ятник Шевченкові.
Скільки не клопотався Володкович, але нічого не вийшло. Він так і помер, не дочекавшись дозволу на спорудження пам'ятника.
У Львів, на адресу товариства ім. Шевченка з Парижа, надійшов бронзовий бюст Тараса Шевченка, що його замовив Володкович. Довгий час зберігався цей бюст на квартирі у одного з членів товариства.
Друзі Костянтина Володковича у Львові пізніше намагалися збудувати пам'ятник поетові у дворі Національного музею по вулиці Мохнацького. Але не наважилися на цей крок, боячись, щоб польські націоналісти не зіпсували його. В той час польські націоналісти нещадно знищували всі старовинні пам'ятники української культури.
Пізніше бюст Тараса Шевченка був переданий Національному музею, а п’єдестал, виготовлений у Кракові різьбар Покутинський продав львівському каменяреві Пер'єру. Згодом цей п'єдестал десь зник. (Він був проданий для інших цілей).
В 1939 році, з приходом до Львова радянської влади бронзовий бюст Шевченка був переданий у Державний музей українського мистецтва.
Під час тимчасової німецької окупації працівники музею дбайливо переховувалй бюст Шевченка від гітлерівських погромників.
Тепер бюст великого Кобзаря — революціонера, проект п'єдестала до пам'ятника та різні папери, що стосуються питання про намір побудування у Львові пам'ятника Тарасу Шевченку зберігаються у Львівському державному музеї українського мистецтва. Незабаром цей пам'ятник буде встановлений на території музею.
Вільна Україна
26.03.1946