У перших багатоклітинних істот на Землі не було голів, рук або ніг, але структури їхніх організмів, найімовірніше, живуть у нас і сьогодні.
Окам'янілі відбитки дикінсонії, типового представника едіакарської (вендської) біоти (680-542 млн років тому). Біологічна класифікація цих істот досі є незрозумілою. Існує версія, що вони є тупиковою гілкою розвитку, «невдалою спробою» виникнення багатоклітинного життя, тоді як теперішнє багатоклітинне життя еволюціонувало пізніше й незалежно від них. Однак дослідники з UCR дотримуються іншої думки.
Згідно з дослідженням науковців з Університету Каліфорнії у Ріверсайді (UCR), м’якотілі істоти едіакарського (вендського) періоду мали такі ж гени, що й сучасні тварини, а також люди.
«Жодна з цих істот не мала голови або скелета. Чимало з них були схожі на килимки, що лежали на морському дні, – каже Мері Дрозер, професорка геології з UCR й співавторка нового дослідження. – Ці тварини настільки незвичні, що за будовою їхні тіла важко зарахувати до якоїсь категорії сучасних живих істот. Зразки їхніх ДНК, зрозуміло, недоступні».
Однак добре збережені окам’янілості дозволили Дрозер та її співавтору Скотту Евансу, постдоку з UCR, пов’язати морфологію цих тварин та їхню ймовірну поведінку з генетичним аналізом сучасних живих організмів. Дослідження опубліковане у журналі Proceedings of the Royal Society B.
Із понад сорока розпізнаних видів едіакарської біоти науковці обрали чотирьох типових тварин, розміри яких варіювались від кількох міліметрів до понад метра. Кімберелла, наприклад, була краплеподібною істотою з однією широкою та заокругленою, а іншою вузькою стороною, яка нишпорила хоботом по морському дні у пошуках їжі. Як і сучасні слимаки, вона могла рухатись за допомогою мускульної «ноги». Також науковці обрали для свого аналізу округлу й посмуговану дикінсонію, трибрахідій, що, мабуть, нерухомо лежав на морському дні, а також недавно відкриту ікарію розміром із зернівку, яка є найдавнішою з відомих двобічно-симетричних істот – організмів, чия права сторона є дзеркальним відображенням лівої і які мають отвори з протилежних боків тіла, що поєднані травним каналом. За словами Еванса, ікарія, найімовірніше, мала ротову порожнину, хоча вона й не збереглася в наявних окам’янілостях.
Усі чотири тварини були багатоклітинними організмами й складалися з клітин різних типів. Більшість мала симетрію правої і лівої частин тіла, а також нецентралізовану нервову систему та мускулатуру.
Крім того, пошкоджені частини тіла цих тварин могли регенеруватись за допомогою процесу, що називається апоптозом. Гени, які регулюють цей процес, є ключовими елементами імунної системи людини, яка дозволяє знищувати заражені вірусами і передракові клітини.
Вони також, ймовірно, мали частини геному, що відповідають за формування голови та сенсорних органів, які зазвичай на ній містяться. Однак складна взаємодія між цими генами, яка б дозволила цим структурам сформуватися, ще, ймовірно, не виникла.
«Те, що ми можемо стверджувати, що ці гени були присутні в організмі, який вимер ще пів мільярда років тому, на мою думку, є справді дивовижним», – каже Скотт Еванс.
Дослідження було підтримане грантом НАСА у галузі екзобіології та постдокторською стипендіальною програмою Пітера Бака.
Далі команда хоче дослідити мускулатуру та функції різних частин тіла цих істот, щоб зрозуміти перші кроки еволюції багатоклітинних видів. «Наше завдання – знайти для них місце на дереві життя й довести, що вони генетично споріднені з сучасними тваринами й, зрештою, з нами», – резюмує Мері Дрозер.
Research shows we're surprisingly similar to Earth's first animals
ScienceDaily, 8/03/2021
Зреферував Є. Л.
11.03.2021