5 грудня відійшла у засвіти 90-річна українська музикознавиця, професорка, почесна академік Національної академії мистецтв України Стефанія Стефанівна Павлишин.
Стефанія Стефанівна Павлишин народилася 20 травня 1930 р. у м. Коломия, тепер Івано-Франківської області. Батько й мати були дуже музикальні і свою доньку в 6 років віддали навчатися в музичну школу при товаристві ім. М. Монюшка. Батько грав майже на всіх музичних інструментах, крім духових. Як згадувала Стефанія Павлишин, він був справжнім артистом, грав у виставах, навіть у німому кіно знімався у Варшаві. Вони з батьком часто грали на фортепіано в чотири руки. А працював він урядовцем на залізниці. Під час німецької окупації врятував багатьох українців від примусового вивезення в Німеччину.
У 1945 р. Стефана Павлишина заарештували органи НКВС. У тому ж році С. Павлишин закінчила музичну школу і переїхала до Львова. Вступила на фортепіанне відділення Львівського музичного училища (тепер – ім. С. Людкевича). У 1947 р. закінчила вечірню 10-річну школу, а у 1949 р., завершивши фортепіанне (у Е. Кашиної), а також три курси теоретичного відділення училища, вступила на 2-й курс історико-теоретичного факультету Львівської консерваторії. Повний курс пройшла за три роки й у 1952 р. отримала диплом з відзнакою (керівник дипломної роботи “Проблема лібрето радянської опери” А. Котляревський).
Від 1949 р. працювала у музичних школах Львова (№1 і №2 та вечірній), допомагаючи в утриманні родини (мала молодшого брата і сестру). Батько повернувся із Комі у 1956 р. важко хворим.
Отримавши рекомендацію в аспірантуру, навчалася в аспірантурі Київської консерваторії, у 1955 р. захистила кандидатську дисертацію “Творчість Д.В. Січинського” (науковий керівник П. Козицький). У 1953–54 рр. працювала тут як викладач історії української музики. У 1954–1985 рр. викладала у Львівській державній консерваторії ім. М. Лисенка, професор (з 1983-го). Вела курси історії зарубіжної музики, сучасної української, музики народів СРСР, семінари з сучасної музики та спеціалізацію з музикознавства. Доктор мистецтвознавства (1981 р., докторська дисертація на тему “Тенденції розвитку західної музики ХХ ст.”)
З 1985 р. – на творчій роботі, член Спілки композиторів від 1957 р. У 1992–1998 рр. – голова секції мистецтвознавства, з 1998 р. – голова секції культурології Західного наукового центру НАН України, почесний доктор Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка (2010).
Серед найважливіших тем наукових праць Стефанії Павлишин особливе місце займають проблеми композиторської творчості ХХ ст. в усіх можливих аспектах – історико-соціальному, естетичному, філософському. Вона розглядає як мистецькі явища, які відкривали сучасну епоху в музиці: творчість американського композитора Чарльза Айвза, експериментальні пошуки метра нововіденької школи Арнольда Шенберґа, – так і художні звершення останніх десятиріч, серед них стильову еволюцію американських авторів Джорджа Крамба, Джона Кейджа, Мортона Фелдмена та інших, приділяє особливу увагу слов’янським школам, польській і чеській. Окреме місце посідає в її дослідженнях українська музика, представлена у широкому і різноплановому історичному ракурсі – від галицької школи кінця XIX ст. до творчих звершень останніх років, поданих крізь призму світового мистецького процесу, у тісному взаємозв’язку з ним, але водночас трактованого як неповторний вияв національного духу, до найновіших процесів, які формують обличчя національної музичної культури сьогодення.
Стефанія Павлишин належала до правління Національної спілки композиторів України, була дійсною члекинею Наукового товариства ім. Шевченка. Авторка близько 20 монографій, зокрема про Д. Січинського, В. Барвінського, В. Сильвестрова, І. Соневицького, М. Кузана, С. Туркевич-Лісовську, Ч. Айвза, А. Шенберга, понад 300 статей.
Роксоляна Мисько-Пасічник
05.01.2021