До кінця 2020 року Collegium musicum спільно з Львівським органним залом презентуватиме цикл «Симфонічних прем’єр». Цілком доречно ці концерти можна було б назвати «Українські прем’єри». Та часті й надмірні наголоси саме на українськости можуть певною мірою знівелювати універсальність самої музики.
Ми входимо в новий час, коли інтеграція національної культури в світовий контекст йде швидким темпом. Закладені радянською системою шаблони й комплекси меншовартості та позірне відчуження поступово відходять в минувшину, залишаючи сьогоденню нові сенси, нову візію та інтерпретацію. Відтак, цикл концертів проєкту «Симфонічні прем’єри», який відбувається за підтримки Українського культурного фонду, налаштовує українських музикантів до пошуку та досліджень і виконання української інструментальної музики попереднього століття, яка була загубленою, забороненою режимом або ж маловідомою.
Організатори «Симфонічні прем’єр» формують нову традицію для публіки: відвідування великих концертів з незнаними досі іменами. А це елемент, який музичним менеджерам і у сфері популярної, і академічної музики, приносить багато клопоту. Публіка довіряє класиці або іменам, які є їй відомі, чи це композитор, чи виконавець – не так важливо. А сформувати запит на маловідому музику в місті, де на класичні концерти ходить не надто багато слухачів, – завдання не з легких. І вочевидь, така ініціатива потребує підтримки як держави, так і самих виконавців. Мистецтво народжується з уваги, писала Джулія Камерон, – і з цим неможливо не погодитись. Ми маємо всі шанси вибудувати нові наративи для українського мистецтва і його позиціювання у світі, насамперед загострюючи увагу до нього.
Роман Сімович.
Попри те, що Романа Сімовича галицька музична спільнота називає одним із найяскравіших симфоністів, твори композитора в концертних залах звучать украй рідко. Непересічний талант українця дуже цінував учень Дворжака Вітезслав Новак під час штудій Сімовича в Празі. Варто додати, що композитор здобув блискучу освіту в Краківській консерваторії, Празькій консерваторії та окремо в Школі вищої композиторської майстерності в Новака.
І якщо з творчістю Сімовича ми віддалено, але знайомі, то з постаттю Романа Придаткевича варто познайомитись вже для того, аби розуміти контекст емігрантської діяльності українців у Сполучених Штатах Америки зокрема. Адже Роман Придаткевич (дідусь відомого сучасного американського диригента Теодора Кучара) прожив надзвичайно творче та плідне життя як композитор, скрипаль та організатор музичного життя. Його молоді роки припали на Першу світову війну, службу в Українській Галицькій Армії, концертні мандрівки та міцну дружбу з Нестором Нижанківським та Михайлом Гайворонським.
Зі спогадів Сергія Перепічки та Ганни Кучар: «За рекомендацією К. Стеценка в 1919-1921 роках Роман працював викладачем музики в Одеському університеті та музичним керівником Українського Театрального Інституту в Одесі».
Роман Придаткевич з дружиною Лідією.
У 1924 році разом із Гайворонським, Придаткевич засновує Музичну консерваторію у Нью-Йорку, а ще через декілька років «Українське тріо». На кожному концерті, а їх за життя митця було чимало, на усіх концертних майданчиках США та Канади, Придаткевич включатиме в програму концертів українські твори.
Композиторами-модерністами серед представлених в проєкті «Симфонічні прем’єри» можна сміливо вважати Антіна Рудницького та Стефанію Туркевич. Вони обидвоє розвивали свій композиторський талант під впливом нових тенденцій у світі академічної музики. Власне, до творчості цих двох митців звертаються доволі частіше. З останніх прем’єр та новин львівського музичного життя, пригадаю дитячу оперу «Серце Оксани», поставлену у Львівській національній філармонії, а також «Три танці» та «Ukrainian Spring Song» Рудницького в рамках проєкту «Імпульс» оркестру INSO-Lviv.
Антін Рудницький.
Рудницький очолював Українську державну філармонію в Києві та згодом, разом зі своїм вчителем Василем Барвінським та Нестором Нижанківським, заснував Союз українських професійних музик (СУПРОМ). Антін Рудницький був у добрих стосунках із митрополитом Шептицьким, який і запропонував композитору з дружиною (співачкою, примадонною харківської опери Марією Сокіл) поїхати в благодійне концертне турне до США. Можливості повернутись назад у подружжя не було через розпал Другої світової війни.
Творчість першої професійної української композиторки Стефанії Туркевич була забороненою в радянські часи. Її життя є справді символом Нового часу для жінки: можливостей не приховувати свій талант, навчатися в найкращих європейських педагогів (Барвінський, Курц, Хибінський, Шенберг, Шрекер, Новак) викладати та творити.
Стефанія Туркевич.
Центральна фігура проєкту (і музичного життя Галичини попереднього століття загалом) – Станіслав Людкевич – проглядається у світлі галицького середовища, де інтелігенція тісно була переплетена в співпраці.
Справді, галицька культура надзвичайно монолітна і міцна у своїх стосунках та підтримці. Все тут надзвичайно близьке одне до одного, у тісному розташуванні та доброму гуморі. І Станіслав Людкевич, який протягом довгого часу був професором консерваторії у Львові, залишався символом старої епохи, яку перекроював репресіями та заборонами Радянський Союз. Але Людкевич, представник інтелігенції довоєнного Львова – не просто середовища, а цілого міста! – був тим світочем в непевні часи для багатьох поколінь. Увага до творчості Людкевича, зокрема симфонічної, збільшується завдяки функціонуванню «Людкевич фесту» та реорганізації діяльності Меморіального музею композитора. До слова, арт-менеджеркою музею нещодавно стала піаністка Марта Кузій, одна із солісток проєкту.
Станіслав Людкевич.
Темп і тон завжди задають молоді митці та артисти. І команда Collegium musicum з Львівським органним залом формує новий запит на українське, галицьке мистецтво, зриваючи з нього налички маргінальности . А нам залишається докладати своїх зусиль( а головно – уваги), щоб мистецтво дихало на повні груди, навіть у час пандемії.
З огляду на карантинне життя, симфонічні концерти звучать вкрай рідко, і якщо випадає така нагода, варто нею скористатись. Зрештою, Органний Зал був одним із перших концертних майданчиків, який відновив свою роботу в часі карантину.
Зважаючи на площу будівлі, адміністрація має можливість забезпечити максимально безпечну дистанцію між слухачами. Записи концертів згодом будуть у вільному доступі, зокрема в першому додатку української класичної музики Ukrainian Live.
Цикл концертів «Симфонічних прем’єр»
29 листопада
Р.Придаткевич Симфонія №3
Р.Сімович Симфонія №1
Ukrainian Festival Orchestra
Іван Остапович (диригент)
11 грудня
С.Людкевич Концерт для скрипки з оркестром Ля мажор
С.Туркевич Музика до балету “Руки” (Світова прем’єра)
Адріан Боднар (скрипка)
Ukrainian Festival Orchestra
Іван Остапович (диригент)
23 грудня
С.Людкевич Концерт для фортепіано з оркестром ре мінор
С.Людкевич Концерт для фортепіано з оркестром ля мінор
А.Рудницький Симфонія №2
Марта Кузій (фортепіано)
Андрій Макаревич (фортепіано)
Ukrainian Festival Orchestra
Іван Остапович (диригент)
Текст: Оля Лозинська
Фото: Роксолана Труш, Ольга Хома.
29.11.2020