Пацієнт радше живий, ніж мертвий

Чи можна “вилікувати” українську науку за один рік?

 

Цьогоріч розпочав свою діяльність Національний фонд досліджень України, покликаний докорінно змінити принципи фінансування наукових досліджень та розробок в Україні.  Наукова громадськість бурхливо обговорювала умови, перебіг і результати перших конкурсів наукових проєктів, висловлюючи невдоволення умовами та критикуючи різні сторони діяльності Фонду. Члени Наукової ради НДФУ вважають за потрібне розповісти докладніше про те, як працював Фонд цього року і чим були зумовлені проблеми в його роботі. Отже, здобутки, виклики й уроки діяльності НФДУ у 2020 р.

 

 

Честь наша полягає в тому, щоб іти за кращим і покращувати гірше, якщо воно ще може стати більш досконалим (Платон)

 

 

У листопаді 2020 р. завершено дуже важливий етап роботи Національного фонду досліджень України (НФДУ) – підписані договори про надання грантів на дослідження з переможцями перших двох конкурсів наукових проєктів. Настав час відрефлексувати цей важливий досвід та обговорити перші здобутки, виклики й уроки.

 

 

ФОНД

 

Про те, як було обрано наукову раду (НР) НФДУ наприкінці 2018 року, зареєстровано НФДУ як юридичну особу на самому початку 2019 року, відтак протягом року формувалася Дирекція фонду і на конкурсних засадах обирали її очільника (виконавчого директора), науковій громадськості відомо досить багато, про це активно інформували ЗМІ. Тому лише коротко нагадаємо ключові моменти, важливі для розуміння подальшого перебігу подій.

 

НФДУ було створено на виконання Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (2015). У своїй діяльності НФДУ керується «Положенням про Національний фонд досліджень України», затвердженим постановою Кабміну (липень 2018). Головним завданням НФДУ є організація конкурсного фінансування науки в Україні шляхом грантової підтримки фундаментальних наукових досліджень у галузі природничих, технічних, суспільних та гуманітарних наук і прикладних наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки.

 

Органами управління Фонду є: голова, Наглядова рада, Наукова рада (НР) та дирекція. НР є колегіальним органом управління Фондом і складається із 30 провідних українських учених, які мають вагомі наукові здобутки, бездоганну наукову репутацію та довіру в науковому середовищі. Важливо, що на момент обрання до НР вони не посідали керівних посад на рівні директорів чи заступників, ректорів та проректорів. Склад НР формує Наглядова рада Фонду, функції якої виконує Науковий комітет Національної ради з питань розвитку науки і технологій (НК). Очолює НР голова Фонду, якого обирає із свого складу НР; відтак його призначає на посаду Кабінет Міністрів України. Голова Фонду, його заступники та члени НР виконують свої обов’язки на громадських засадах.

 

НР має досить широкі повноваження: вона не тільки визначає стратегію діяльності НФДУ, а й проводить конкурси на отримання грантової підтримки — від розробки основних документів, які визначають тематичний фокус та порядок проведення, і закінчуючи затвердженням рішень Конкурсних комісій про надання грантів і їхніх розмірів проєктам.

 

Голова НФДУ крім повноважень, типових для голови колегіальних органів, наділений законом ще й виконавчими повноваженнями: зокрема, він визначає функціональні обов’язки працівників дирекції Фонду, укладає договори за результатами проведення конкурсів, тощо.

 

Дирекція Фонду, яка є державною бюджетною установою, забезпечує виконання рішень НР, забезпечує технічну й організаційну підтримку організації та проведення конкурсів Фондом; здійснює правове, організаційне та інше забезпечення діяльності Фонду. Дирекцію очолює виконавчий директор, якого обирає НР і затверджує Кабінет Міністрів.

 

І, нарешті, наглядова рада здійснює координацію та контроль за діяльністю Фонду.

 

Як бачимо, нинішня структура управління фондом досить громіздка і, як показав досвід проведення перших конкурсів, потребує вдосконалення (яке можливе лише шляхом внесення відповідних змін до закону).

 

НФДУ має надавати грантову підтримку за низкою напрямів (на виконання досліджень, на розвиток  матеріальної бази, на розвиток наукової співпраці, підтримку молодих вчених, популяризацію науки тощо). Однак, згідно з чинними правовими нормами, для проведення конкурсів необхідно розробити і далі затвердити Постановами Кабміну відповідні Порядки проведення конкурсів. Як показує досвід, це дуже складний, трудомісткий і тривалий процес. З огляду на це, НР на початку 2019 року розпочала розробку тільки одного, першого з низки напрямів, «Порядку конкурсного відбору та фінансування Національним фондом досліджень України проєктів з виконання наукових досліджень і розробок». Інші згадані напрями грантової підтримки планується розвивати найближчим часом, в міру розробки і затвердження відповідних нормативних документів. Разом із «Порядком конкурсного відбору…» протягом 2019 р. розроблявся «Порядок формування та використання коштів Національного фонду досліджень України». Обидва документи були затверджені Кабміном у грудні 2019 р., що дало можливість у січні 2020 року офіційно розпочати основну діяльність Фонду як державної бюджетної установи з правом оголошувати і проводити конкурси проєктів з виконання наукових досліджень і розробок.

 

 

ПІДГОТОВКА ДО КОНКУРСІВ

 

2020 рік став доленосним, адже на цей рік Державним бюджетом України було передбачено 526,4 млн грн на забезпечення діяльності НФДУ та надання грантової підтримки наукових досліджень. Це справді відчутна сума у масштабах України, де наукова сфера десятиліттями гостро потерпала від системного недофінансування, рік за роком втрачаючи свій технічний та кадровий потенціал.

 

Уже у січні та лютому 2020 р. НР активно взялася за розробку нормативних документів, які б забезпечили проведення першого конкурсу проєктів із виконання наукових досліджень і розробок на засадах чесної конкуренції, неупередженості, прозорості, наукової доброчесності та у повній відповідності до чинних норм українського законодавства. Згідно з духом і буквою закону, НФДУ планував надавати гранти тільки на конкурсних засадах – з огляду лише на наукову цінність проєктів і дослідницький потенціал їхніх авторів (тобто здатності виконати проєкт на високому рівні й у повному обсязі), безвідносно до відомчої приналежності авторів, їхніх посад чи зв’язків у науковій сфері.  

 

Добре усвідомлюючи потенційні ризики, зумовлені загальними “хворобами” українського суспільства (корупція, адмінресурс, кумівство тощо), члени НР намагалися продумати положення про конкурси таким чином, щоб максимально запобігти можливим стороннім впливам на їх перебіг та результати. У запеклих багатогодинних дискусіях НР сформувала правила та норми, яких неухильно дотримувалася під час проведення конкурсів. Зокрема, було чітко розмежовано функції та повноваження Наукової ради, конкурсних комісій, експертів та виконавчої дирекції НФДУ, запроваджено додаткові заходи з дотримання принципів академічної етики, конфіденційності та запобігання конфлікту інтересів усіх залучених у процес оцінювання заявок.

 

Паралельно з підготовкою нормативної бази конкурсів відбувалися інші надзвичайно складні та вкрай важливі для успіху справи процеси.

 

Лише на початку 2020 р., коли з’явилося реальне фінансування, НФДУ зміг нарешті почати наповнення (затвердженого ще у вересні 2019 р.) штату працівників дирекції, які б забезпечували різні сторони поточної діяльності Фонду. Знайти потрібних фахівців, готових працювати за дуже скромну платню, виявилося вкрай непросто. Чимало посад і досі залишаються вакантними.

 

Принципово важливим виявилося рішення НР про відмову від «папок з зав’язками» на етапі конкурсного відбору проєктів та перевести більшість документообігу в електронний формат. На жаль, чинні правові норми щодо використання бюджетних коштів в Україні не дозволили уникнути подання паперових документів із підписами та печатками на кінцевому етапі укладання договорів з переможцями про надання грантів. Як виявилося, лише завдяки використанню електронної системи реєстрації заявок та їх експертизи вдалося загалом успішно провести два конкурси з близько тисячею заявок в умовах пандемії.

 

Розробка електронної системи реєстрації експертів і заявок відбувалася в умовах цейтноту, адже кошти на це надійшли тільки у січні 2020 р., а самі конкурси належало оголосити вже у квітні. Запуск системи відбувався поетапно, один за одним активувалися блоки «Експерт», «Заявка» та «Експертиза». Першим наприкінці березня запрацював розділ «Експерт» – і щойно з’явилася ця технічна можливість, розпочалося активне формування бази експертів, яких згодом планувалося залучити до експертизи (оцінювання) поданих на конкурс заявок. Тестування блоку «Заявка» завершилось у день оголошення першого конкурсу, останнього блоку «Експертиза» – у день закінчення терміну подання заявок. Зрозуміло, що в таких умовах робота системи не могла бути бездоганною (її вдосконалення триває й досі), та завдяки їй конкурси все ж вдалося провести.

 

Підсумовуючи, можна констатувати, що на цьому першому етапі великим викликом став не лише брак досвіду, а й насамперед обмаль часу та дуже обмежені ресурси (зокрема людські й фінансові), які були у розпорядженні НФДУ. Ці чинники згодом далися взнаки і певними недоліками у комунікації (через критичну нестачу персоналу), і збоями у роботі електронної системи (яку не було часу належно протестувати та вдосконалити перед повноформатним використанням), і проблемами з добором кваліфікованих експертів (про що йтиметься далі).

 

 

КОНКУРСИ

 

Суттєві зміни в плани НР на 2020 рік внесла світова пандемія Сovid-19 і зменшення обсягу фінансування Фонду з 526 420,9 тис. грн до 300 471,9 тис. грн у зв’язку з секвестром Державного бюджету України у квітні (хоч був ризик втратити кошти на грантову діяльність повністю). В обставинах, що склалися, НР ухвалила рішення про необхідність проведення конкурсу, спрямованого на розв’язання актуальних проблем безпеки держави в умовах пандемії Сovid-19. Певною мірою, саме це рішення допомогло зберегти  фінансування грантової підтримки досліджень у фінальній версії державного бюджету, хай навіть у суттєво меншому обсязі.

 

Вочевидь, чимало розробок, спрямованих на розв’язання проблем безпеки (як і більшість фундаментальних наукових досліджень) потребують тривалого часу, і їхня тематика не обмежується суто рамками подолання епідемії. Отже, першим було оголошено конкурс «Наука для безпеки людини та суспільства», прийом заявок розпочався 15 травня 2020 р. Загальний обсяг фінансування цього конкурсу у 2020 р. було встановлено 100 млн грн. На конкурс надійшло 516 заявок, зокрема за напрямами: природничі, технічні науки і математика – 172; біологія, медицина і аграрні науки – 203; соціальні та гуманітарні науки – 141.

 

Другим став спеціальний конкурс “Підтримка досліджень провідних та молодих учених”, прийом заявок на який розпочався 21 травня 2020 р. Метою цього конкурсу було надання фінансової підтримки провідним науковцям України, які разом зі здібними молодими вченими здійснюють наукові дослідження і розробки, спрямовані на отримання нових фундаментальних та прикладних знань, на сприяння розв’язанню актуальних проблем розвитку держави, людини та суспільства та інтеграції української науки до світового наукового простору. Запланований обсяг фінансування конкурсу в 2020 р. – 150 млн грн.  На цей конкурс було подано 415 заявок, зокрема за напрямами: природничі, технічні науки і математика – 257; біологія, медицина і аграрні науки – 88; соціальні та гуманітарні науки – 70.

 

На відміну від першого конкурсу, де умовою участі була відповідність проєкту безпековій тематиці, у другому конкурсі НР вирішила не обмежувати наукові напрями, тобто конкурс був оголошений як bottom-up, щоб у чесному змаганні перемагали найкращі, незалежно від теми чи напряму досліджень. Вперше обидва наукові конкурси такого масштабу були відкритими для всіх, незалежно від відомчої приналежності, не було обмежень на кількість заявок від однієї організації. Вперше з’явилася можливість встановлювати гідний рівень оплати праці для дослідників, не прив’язаний до тарифної сітки. Тож і рівень конкуренції був досить високим. До речі, аналіз тематики заявок дає можливість отримати цінну інформацію щодо рівня конкурентоспроможності вітчизняних вчених за різними науковими напрямами.

 

У першому конкурсі із 516 заявок за формальними ознаками було відхилено 95, а за результатами експертизи із 421 заявки переможцями визнано 77 (природничі, технічні науки і математика – 28; біологія, медицина й аграрні науки – 26; соціальні та гуманітарні науки – 23). Таким чином імовірність успіху становила 18%. Відповідно у другому конкурсі із 415 заявок за формальними ознаками відхилено 99, а за результатами експертизи із 316 заявок переможцями визнано 141 (природничі, технічні науки і математика – 100; біологія, медицина й аграрні науки – 27; соціальні та гуманітарні науки – 14) за імовірності успіху 45%. Досить висока ймовірність успіху у другому конкурсі пояснюється жорсткими попередніми вимогами до наукових керівників проєктів.

 

Після виконання усіх передбачених правилами конкурсів та чинним законодавством процедур з узгодження бюджетів проєктів-переможців, НР схвалила надання грантової підтримки на 2020 рік для 76 проєктів з обсягом фінансування 118 млн грн в межах першого конкурсу та 140 проєктам з обсягом фінансування 137 млн грн у межах другого конкурсу.

 

 

КОНКУРСНІ КОМІСІЇ

 

Ключовим чинником успіху конкурсів була робота конкурсних комісій та експертів. Згідно з нормативними документами, для визначення проєктів-переможців кожного з двох оголошених НФДУ конкурсів було обрано дві окремі конкурсні комісії (КК), до складу яких відповідні секції Наукової ради запропонували знаних українських вчених, які мають не тільки значні наукові здобутки, а й бездоганну професійну репутацію та авторитет. Представництво у КК фахівців із різних галузей знань було важливим для подальшого кваліфікованого добору експертів, які мали оцінювати заявки. Загалом до КК першого конкурсу увійшла 21 особа, другого – 28. До складу КК не було включено жодного представника НР, дирекції НФДУ чи їхніх близьких родичів. Для запобігання можливому тиску на членів КК персонального складу КК не розголошули.

 

Вся оперативна робота з заявками, що надійшли на конкурси – перевірка пакетів документів та попередній відсів тих, які не відповідали формальним вимогам; підбір експертів та перевірка у них відсутності конфлікту інтересів, складання фінальних рейтингів – лягла на членів КК. Діяльність КК з проведення експертизи проєктів була цілком незалежною: члени Наукової ради не мали доступу до поданих на конкурс заявок, не знали ані назв чи змісту проєктів, ані імен аплікантів чи експертів, залучених до оцінювання. Утім, щоб ефективно виконувати свою функцію з організації конкурсу та забезпечити дотримання термінів і якості експертизи, окремим уповноваженим членам Наукової ради (по одному представнику від кожної секції) було надано можливість моніторити перебіг процесу оцінювання проєктів без права втручання (жодного контакту з КК чи експертами) та з дотриманням суворої вимоги щодо нерозголошення інформації, до якої вони отримали доступ. Ці уповноважені регулярно інформували НР про стан справ. Конкурсні комісії зверталися до Наукової ради з проханням про пошук експертів із певної тематики, повідомляючи лише потрібну галузь експертизи. Загалом було застосовано цілу низку “запобіжників” та інструментів перехресного контролю якості, які дозволили звести до мінімуму будь-який сторонній вплив на формування списку переможців та зменшити кількість помилок у процесі проведення конкурсів.

 

 

ЕКСПЕРТИ

 

16 березня 2020 р., щойно для цього з’явилася технічна можливість, НФДУ оголосив початок реєстрації українських та іноземних учених в електронній базі експертів НФДУ. Інформацію про це було надіслано до інституцій системи НАН України та ЗВО, а члени Наукової ради та Наукового комітету взялися активно заохочувати найбільш авторитетних колег із різних ділянок досліджень в Україні та за кордоном долучатися до кола потенційних експертів. Для полегшення праці експертів (багато з яких не мали попереднього досвіду у такій ролі) було розроблено додаткові “Рекомендації…”, де прописано алгоритм їхньої роботи та міститься інша допоміжна інформація. 

 

Від самого початку стало зрозуміло, що «вузьким місцем» конкурсів є обмеженість експертної бази. Кожну заявку мало оцінити щонайменше троє  експертів, а до оцінювання проєктів з фінансуванням понад 2 млн грн на рік належало обов’язково залучити бодай одного іноземного експерта. На практиці, одначе, іноземних експертів намагалися залучати завжди, коли це вдавалося. Потреба в експертах була колосальною. Хоча реєстрацію експертів було відкрито заздалегідь перед конкурсами – усі охочі фахівці з України або інших країн світу мали (і досі мають) можливість зареєструватися як експерти НФДУ – на практиці вибір експертів виявився вкрай складним з декількох причин. По-перше, дався взнаки суттєвий дисбаланс кількості зареєстрованих експертів за різними галузями та тематичними напрямами (наприклад, число іноземних та вітчизняних експертів з фізики суттєво перевищувало число експертів в біомедичній галузі чи в суспільно-гуманітарних науках). По-друге, велика кількість осіб, що зареєструвалися в системі як експерти, не могли бути залучені до рецензування, оскільки самі були керівниками або виконавцями поданих на конкурс проєктів. Все це привело до необхідності термінового пошуку і залучення нових експертів, на що йшло багато часу. У цій справі суттєво допоміг наданий КК доступ до експертних баз CERN та ERC. Далеко не завжди ці надзвичайні зусилля та ретельні пошуки експертів увінчувалися успіхом: оцінювання проєктів припало на літній період, тож із багатьма фахівцями не вдалося вчасно встановити зв’язок, інші відмовлялися з огляду на відпустку чи на конфлікт інтересів. Намагаючись не втрачати часу, члени КК контактували одночасно з багатьма потенційними експертами за кожним проєктом у надії отримати позитивну відповідь бодай від трьох, тому в результаті деякі проєкти отримали по 4-6 експерних оцінок.

 

Слід розвіяти часто тиражований міф, начебто іноземні експерти відмовлялися рецензувати проєкти НФД через неможливість оплатити їхню працю. Насправді відмови потенційних експертів радше траплялися через хиби комунікації: наприклад, з міркувань надто ревного захисту інформації експертам спочатку пропонувалося дати згоду на рецензування проєкту лише на основі інформації про ключові слова, що викликало природне роздратування і відмови, або ж приводило до марнування часу, коли експерт, давши попередню згоду, був змушений потім відмовлятися від рецензування з огляду на конфлікт інтересів або ж через неспівпадіння сфери власної експертності з науковою тематикою проєкту. Саме проблеми добору експертів спричинили перенесення дати оголошення результатів конкурсів – комісії просто не встигали завершити процес рецензування в серпні.

 

Нестача експертів одразу зв’язала Фонду руки в плані вибору оптимальної схеми оцінювання. З точки зору розв’язання проблеми розбіжностей в оцінках окремих експертів, найбільш логічно було б отримувати 5 або більше рецензій на кожен проєкт, відкидати найменшу і найбільшу оцінку, а інші усереднювати. За такого підходу експерт, який ставив би явно занижений або завищений бал, не мав би впливу на результат. Але такий механізм вимагав би суттєво збільшити кількість експертів, на що критично не вистачало часу. Тому довелося задовольнитися схемою з простим середнім балом, що, як згодом стало зрозуміло, суттєво збільшило елемент випадковості. На жаль, низка загалом добрих проєктів від сильних наукових команд втратили свій шанс на фінансову підтримку, отримавши надто низьку оцінку від одного з експертів. При цьому суворі правила щодо незалежності роботи експертів та невтручання в процес рецензування не дозволили КК чи НР якось вплинути на результати такого оцінювання. Загалом закордонні експерти часто оцінювали проєкти суттєво нижче, ніж їхні українські колеги.

 

Пошук експертів для окремих проєктів перетворився для членів КК у справжній квест із залученням розгалужених мереж професійних контактів серед українських колег та за кордоном. Далеко не всі зареєстровані у базі експерти відповідально поставилися до цієї своєї ролі, порушували встановлені терміни подання експертних висновків, через що було втрачено чимало часу та зусиль на пошук їм належної заміни. Роботу КК додатково ускладнила пандемія COVID-19. Треба віддати належне членам КК та працівникам Дирекції НФДУ, які дуже самовіддано і фактично цілодобово працювали, щоб забезпечити якісну і своєчасну експертизу всіх проєктів. Та попри всі ці зусилля, підведення підсумків конкурсу все ж довелося відтермінувати.

 

Загалом до оцінювання заявок, поданих на обидва конкурси, було залучено 1152 експерти (з них близько 15% – іноземні вчені), які сукупно надали 2662 експертні висновки. Вочевидь, деяким експертам довелося оцінювати по 2 і більше проєктів. Усі ці фахівці мали юридично оформити свій статус у стосунках з НФДУ, що створило додаткові клопоти для обох сторін.

 

 

КРИТИКА РОБОТИ НФДУ

 

Протягом року на адресу НФДУ лунала різноманітна критика – від  цілком обґрунтованих зауважень та раціональних пропозицій щодо вдосконалення певних аспектів організації та проведення конкурсів до абсолютно безпідставних звинувачень та явно замовних пасквілів, покликаних посіяти недовіру академічної спільноти до діяльності НФДУ та загальмувати процес реформування української науки. НДФУ вважає за необхідне відповісти на найбільш болючі питання.

 

 

“Неадекватні критерії допуску до участі”

 

Перша хвиля критики на адресу НФДУ піднялася після оголошення про конкурси і стосувалася критеріїв допуску до участі, які багатьом (зокрема представникам суспільно-гуманітарних наук) видалися неадекватними і занадто жорсткими. Однак на це були вагомі причини. Усвідомлюючи особливості та реальні проблеми наукової діяльності в Україні, зокрема загрозливі масштаби поширення псевдонауки, плагіату, корупції у присвоєнні наукових ступенів тощо, члени НР намагалися виробити ефективний механізм, щоб відмежувати від участі у конкурсах несумлінних науковців та низькоякісні проєкти, обмежити “проєктний спам”, під навалою якого робота НФДУ була б просто паралізована. Саме для цього було розроблено низку стартових критеріїв, які було чітко викладено у відповідних “Умовах проведення конкурсів...” Так, для першого конкурсу основним критерієм для участі стала відповідність тематики проєктів безпековій проблематиці у широкому сенсі, а серед обмежень була така вимога: “Одна фізична особа не може бути представленою більш ніж у двох заявках, поданих на цей конкурс, та може бути керівником лише в одній із них”. Натомість у другому конкурсі довелося більш ретельно продумати такі критерії, з тим, щоб підтримку отримали справді провідні українські вчені та їхні молоді колеги. Для природничих, технічних і аграрних наук, біології і медицини такими критеріями звично слугують кількісні показники публікацій у фахових виданнях (зокрема, індексованих у Scopus). І хоча за умовами конкурсу керівник мав працювати за основним місцем в Україні та мати наукові публікації у виданнях найвищого рівня (Q1-Q2, не менше 10 статей за 10 років), виявилося, що таких учених у нас є чимало – 345 проєктів відповідали всім цим вимогам.

 

Водночас для представників суспільно-гуманітарних наук довелося розробити більш адекватні критерії з урахуванням специфіки дослідницької діяльності в таких дисциплінах. Компромісним стало рішення про урахування монографії як надійного індикатора наукового авторитету ученого (керівника проєкту) за умови, що таке видання раніше вже здобуло високу оцінку в експертному середовищі (нагороду на всеукраїнському чи міжнародному конкурсі або три позитивні рецензії у фахових періодичних виданнях). Як згодом показав досвід цього конкурсу, такий критерій хоч і є цілком легітимним і почасти виправдав себе, та все ж монографія не може бути єдиним показником професійного статусу вченого у галузі суспільно-гуманітарних дисциплін, де не менш важливим здобутком може бути, наприклад, словник (у філологів), збірник архівних документів (в істориків), антологія (в літературознавців), експертиза законодавства (у правознавців) чи інші специфічні до галузі вагомі інтелектуальні продукти. Саме ця норма викликала гостру критику у спільноті гуманітаріїв, адже чимало справді потужних учених через таке обмеження не мали змоги подати заявку на конкурс. Тож тепер перед НФДУ стоїть завдання розробити більш спеціалізовані і релевантні критерії для суспільно-гуманітарних наук для допуску до конкурсів у майбутньому всіх тих, хто цього справді заслуговує.

 

 

“Постійні затримки у процесі”

 

Наукова громадськість неодноразово висловлювала бурхливе невдоволення щодо затримок і відстрочок, які траплялися протягом року: з певним запізненням відбулося оголошення початку обох конкурсів, відтак було дещо продовжено термін прийому заявок, потім сталася значна затримка з підведенням підсумків і оголошенням результатів конкурсів, і наостанок процес підписання договорів з переможцями конкурсів щодо надання грантів також затягнувся до початку листопада. Справді, НР доводилося кілька разів ухвалювати рішення щодо перенесення певних встановлених дедлайнів, та за цим не крилося жодного злого умислу – щоразу це було вимушеним кроком, зумовленим низкою об’єктивних причин. Слід розуміти, що НФДУ намагався вибудувати конкурсні правила та процедури за взірцем найкращих прикладів подібної діяльності у світі, однак ми працювали в реальних умовах України, з усім відомими проблемами заплутаного і часто суперечливого законодавства, надмір бюрократизованих інституцій, складностями оперуванням бюджетними коштами, розривами комунікації, гострого браку кваліфікованих фахівців і потрібного досвіду, спробами зацікавлених сторін втручатися у “неформальний” спосіб та сумнозвісним “людським чинником”.

 

НР та дирекції доводилося витрачати безліч часу і зусиль на погодження нормативних документів та поточних рішень, аби ті набули чинності. У процесі довелося зіткнутися з низкою технічних труднощів на етапі розробки та запуску електронної системи реєстрації експертів та заявок, які сповільнювали рух за накресленою траєкторією. На етапі оцінювання проєктів КК та НР відчайдушно рекрутували експертів, заповнюючи численні прогалини у недоформованій базі експертів. Усе це забрало такий цінний час. На наступному етапі, коли розпочався процес погодження та підписання договорів з переможцями, виявилося, що частина авторів проєктів не обізнані з нормативно-правовими рамками такої роботи і припускалися численних помилок у підготовці остаточних документів або й свідомо намагалися внести неприйнятні зміни у свої проєкти. Справу суттєво ускладнив брак персоналу у дирекції НФДУ (значна частина працівників захворіла на ковід), що знизило темп роботи (незважаючи на титанічні зусилля тих, хто продовжували працювати). Відтак процес укладання договорів розтягнувся на понад місяць. У результаті на виконання проєктів у 2020 році залишилося близько 1,5 місяця замість 4–5, як первісно було задумано. Однак пришвидшити цей процес було фізично неможливо без порушення встановлених правил і процедур, що могло б поставити під сумнів легітимність результатів конкурсів чи спричинити серйозні правові наслідки для учасників процесу з усіх сторін.

 

 

“Несправедливі оцінки”

 

Після підведення підсумків та оголошення результатів конкурсів усім аплікантам була надана інформація про отримані оцінки та їхнє обґрунтування експертами. Невдоволення тих, хто цього року не отримають гранти, цілком прогнозоване та зрозуміле – програвати завжди неприємно. Однак частина нарікань на оцінки та пояснення до них були справедливими: окремі експерти поставилися до своїх обов’язків дещо недбало, не надавши достатнього обґрунтування або безпідставно занизивши оцінку проєкту. КК і НР намагалися відстежувати подібні прикрі випадки і виправляти ситуацію шляхом залучення додаткових експертів, однак зробити це вдалося не завжди через обмеження часу та експертної бази. Поодинокі випадки неадекватних оцінок, що призвели до поразки проєктів у конкурсі, бурхливо обговорювалися в соцмережах, викликаючи праведний гнів наукової громадськості. У цієї проблеми є два аспекти, які варто мати на увазі, критикуючи НФДУ. Перша: НР і дирекція НФДУ, прагнучи запобігти будь-якому волюнтаризму чи впливу на перебіг конкурсу в “ручному режимі”, радикально обмежила власні повноваження і навіть права членів КК щодо автономності експертів та наданих ними оцінок: фактично, єдиною легітимною причиною для скасування оцінки експерта міг бути виявлений (не задекларований раніше) конфлікт інтересів. Виявилося, що добрий намір оберегти незалежність експертів обернувся небажаними наслідками: у НР не було жодних дієвих важелів, щоб нейтралізувати дії несумлінних експертів, не порушуючи встановлених процедур і не ризикуючи легітимністю усього процесу. Цю проблему обов’язково доведеться вирішити у майбутньому, встановивши певні механізми відповідальності експертів за свою роботу або шляхом відсіювання дискредитованих експертів чи відверто упереджених оцінок.

 

Друга сторона незадоволення результатами оцінювання – це (не)можливість оскарження їхніх результатів з боку самих аплікантів. Слід зазначити, що апеляція умовами конкурсного відбору не передбачалась засадничо, тому навіть у разі порушень, якщо вони були виявлені вже після завершення конкурсу, переглядати результати не було жодної легітимної можливості. Це позірно жорстке положення хоч і виглядає несправедливим, та насправді захищає і Фонд, і переможців конкурсів від можливого надмірного затягування підведення підсумків. Дозвіл на оскарження призведе до масової подачі апеляцій і потреби їхнього розгляду, а у разі виявлення помилок у процесі оцінювання вимагатиме проведення додаткових контрольних експертиз певних проєктів. Це потребує і часу, і ресурсів. До завершення апеляції оголошувати переможців конкурсу неможливо, отже всі інші учасники змушені чекати. А враховуючи те, що вітчизняне законодавство дозволяє виділяти кошти лише в межах одного бюджетного року, така затримка могла б обернутися провалом – фінансування не отримав би ніхто, отже програли б усі. Недаремно в багатьох міжнародних фондах існує подібне правило – результати конкурсів оскарженню не підлягають. Коли автори подають заявки на конкурс, вони погоджуються з його умовами, в тому числі і з умовою неможливості апеляції.

 

 

“Забагато бюрократії”

 

Чимало нарікань з боку аплікантів та обурення у науковій спільноті викликали форми та документи, які належало заповнювати, оформляти та подавати для реєстрації в базі експертів під час подання заявки на конкурс, а також згодом – під час укладання договорів з переможцями. Декого дратувала велика кількість полів, заповнення яких забирало час, інші не розуміли, навіщо вимагають додаткові документи (як-от копія диплому про науковий ступінь чи довідка з місця роботи), а ще когось обурювала багаторазова вимога усунути всі розбіжності у кошторисі перед укладанням договору і т.д. Таке роздратування зрозуміле, адже втомлені роками виснажливої боротьби за кожну копійчину з забюрократизованою української системою фінансування вищої школи і академічної науки, колеги вочевидь очікували, що НФДУ побудує свою роботу на цілковито інших засадах, і сподівалися, що конкурси відбуватимуться за взірцем західних фондів.

 

НР також цього прагнула – спростити, наскільки можливо, формальні процедури та зменшити пакет обов’язкових документів. Проте такі добрі наміри втілити на практиці не вдалося з двох причин, кожна з яких насправді добре відома нашим критикам. З одного боку, попри нашу націленість на реформування системи фінансування досліджень за прикладом успішних фондів інших країн, нам доводиться працювати у правовому полі України і дотримуватися всіх вимог чинного українського законодавства, зокрема тих, які регламентують використання бюджетних коштів. Зважаючи на дуже значні суми грантів (від кількох сотень тисяч до кількох мільйонів гривень на проєкт), НР та дирекція Фонду зобов’язані неухильно дотримуватися передбачених законом формальних процедур, регламентів та норм, хай якими архаїчними чи громіздкими вони можуть здаватися.

 

З іншого боку, через великий досвід виживання в умовах фінансування науки за залишковим принципом і постійного “вибивання” бюджетних коштів “правдами і неправдами”, у науковому середовищі набули поширення певні неприйнятні практики і прийоми впливу на фінансові рішення. Щоб запобігти їхньому застосуванню у межах конкурсів НФДУ, які мали відбуватися на засадах чесної конкуренції, незалежного оцінювання та з дотриманням усіх принципів наукової доброчесності, НР змушена була розробити та впровадити цілу низку додаткових вимог для перехресної перевірки наданої інформації, запобігання можливим фальсифікаціям та своєчасного виявлення фіктивних даних. Треба визнати, що ці “запобіжники” здебільшого спрацювали, і чимало дуже сумнівних заявок було відхилено на різних етапах конкурсного відбору саме завдяки ретельності такої перевірки. Та все ж кільком особливо спритним “ділкам від науки” таки вдалося оминути їх, здобувши підтримку для своїх проєктів, при цьому формально не порушивши жодних правил. Зараз НР не має способу позбавити їх фінансування, однак буде пильно стежити за результатами виконання цих проєктів на першому етапі і скористається своїм правом припинити фінансування проєкту у разі незадовільних результатів.

 

 

“Погана комунікація”

 

Від моменту оголошення конкурсів НФДУ постійно дорікали за проблеми з комунікацією: потенційні експерти не могли розібратися з формами реєстрації; майбутні апліканти потребували консультацій та роз’яснень щодо оформлення заявок; хотіли почути докладні пояснення ті, чиї заявки було відхилено за формальними ознаками; неймовірно складним виявилося спілкування членів КК з експертами; автори проєктів хотіли негайно отримати результати оцінювання та подати апеляції... Та найбільш проблематичним у плані комунікації дирекції з переможцями конкурсів виявився процес остаточного узгодження договорів (та супровідного пакета документів) перед їхнім укладанням. Водночас від НФДУ постійно вимагали оприлюднення повної інформації про всі аспекти конкурсів – не лише відкритого переліку отриманих заявок, а й складу членів КК, ба навіть персоналій експертів. Звісно, неможливість своєчасно отримати необхідну інформацію викликала роздратування в науковій спільноті та поширення різних безпідставних припущень про непрозорість у роботі НФДУ та закритість конкурсних процедур. Проте причини згаданих проблем комунікації були вкрай банальними, і їх легко можна було передбачити, якщо брати до уваги ті об’єктивні реалії, в яких працював НФДУ у 2020 р.

 

Лише наприкінці 2019 р. дирекція Форду знайшла більш-менш відповідне офісне приміщення, яке довелося ремонтувати та обладнувати з нуля за відсутності на це достатніх коштів і часу. Штатний розклад дирекції засадничо передбачав 28 працівників у департаменті грантової підтримки, та знайти добрих фахівців з економічно-фінансової освітою та досвідом саме у грантовій сфері для роботи в бюджетній установі (з не надто конкурентним рівнем зарплати, не надто комфортними умовами праці і величезною відповідальністю) виявилося непросто. Станом на серпень-вересень 2020 р. було заповнено лише 17 таких вакансій, і ці люди працювали на межі своїх можливостей ледь не цілодобово та у вихідні, фізично не маючи змоги приділити належну увагу кожному запиту та швидко зреагувати на кожне звернення. Те саме стосується персоналу техпідтримки, який безперервно вирішував проблеми з електронною системою – на ходу усував недоліки та вдосконалював її роботу. При цьому траплялися і суто технічні збої (через вади стаціонарної телефонної мережі) і непорозуміння в електронному листуванні (хибні адреси електронної пошти), дався взнаки і суто людський чинник. І без того складну ситуацію дуже погіршила епідемія, адже у вересні-жовтні половина працівників дирекції (включно з виконавчою директоркою) хворіли на ковід та змушені були перебувати на самоізоляції, хоча більшість із них самовіддано намагалася виконувати свої обов’язки навіть у таких умовах.

 

При цьому і члени НР, і учасники КК постійно допомагали компенсувати всі згадані (і не названі тут) труднощі комунікації всіх залучених у процес сторін, використовуючи власні канали зв’язку з дирекцією та науковою спільнотою, намагалися оперативно доносити інформацію в обидва боки та давати пояснення з найбільш болючих питань у соціальних мережах. Не слід забувати, що оті 30 науковців, яких було обрано до складу НР восени 2018 р., увесь цей час працюють на громадських засадах, здіснюючи дуже відповідальну і неймовірно складну місію реформування системи фінансування наукових досліджень в Україні, жертовно витрачаючи на це власні ресурси – часові, інтелектуальні, фізичні, емоційні, професійні. Відкритість обговорень, взаємна повага і довіра, колегіальність в ухваленні рішень дозволили членам НР знаходити компромісні рішення навіть у тих питаннях, де були значні розбіжності у поглядах. Найважливіше – у нас є спільні цілі і спільні цінності, яких ми неухильно дотримуємося.

 

Налагодженню продуктивної роботи НР, як не парадоксально, посприяв жорсткий карантин. Усім відомо, що частина членів НР – не кияни, тож кожне засідання вимагало додаткових витрат часу, зусиль і коштів на відрядження до Києва. Натомість в умовах карантину дистанційні засідання НР в режимі онлайн дозволили організувати роботу надзвичайно ефективно, заощадити значні ресурси і дуже оперативно та дієво вирішувати численні нагальні питання щодо проведення конкурсів. Всього НР за період карантину провела більше тридцяти онлайн-засідань, кожне з яких тривало 3–4 години.

 

Загалом треба розуміти, що новостворена структура НФДУ покликана змінити принципи фінансування досліджень, однак змушена функціонувати в українських реаліях – нормативно-правових, інституційних, ментальних, соціальних. НДФУ об’єктивно не може існувати цілком автономно, встановлювати свої власні окремі правила і керуватися тільки ними. НДФУ не може стати якоюсь окремою оазою втілення високих світових стандартів науки, вільною від будь-яких впливів навколишнього середовища. Ми не можемо ігнорувати контексти, в яких ми всі існуємо. Українська наука надто довго перебувала у дуже занедбаному стані, у багатьох відношеннях вона деградувала інституційно, інфраструктурно, кадрово і ціннісно. Попереду дуже важка і досить тривала праця з її відбудови, а очікувати від НФДУ якогось чуда протягом одного року було б, звісно, утопією. Мабуть, саме такі завищені очікування почасти є причиною критики, певного розчарування і фрустрації представників наукової спільноти, які покладали на НФДУ надто великі сподівання.

 

 

УРОКИ ТА ВИСНОВКИ НА МАЙБУТНЄ

 

Підвівши риску під результатами перших конкурсів, НФДУ готовий зробити належні висновки з цього першого досвіду. Найближчим часом НР і Наглядова ради переглянуть “Положення про порядок проведення експертизи проєктів” та внесуть пропозиції змін до “Порядку конкурсного відбору”, який затверджено постановою уряду. Насамперед ідеться про суттєве збільшення числа експертів у всіх галузях знань та підвищення їхньої якості (в тому числі завдяки можливості використання баз експертів інших міжнародних фондів). Йдеться також про збільшення часу на експертизу проєктів, визначення чітких процедур взаємодії експертів з КК та НР задля забезпечення належної якості кожного експертного висновку, щільніший моніторинг роботи КК з боку НР, вдосконалення  формули обрахунку підсумкової оцінки проєкту.

 

Через брак досвіду і автори заявок-проєктів, і члени КК та експерти витрачали чимало часу та зусиль, щоб розібратися в усіх формах, процедурах і правилах та надати/отримати певні роз'яснення персонально. Буде доречним підготувати для майбутніх конкурсів більше методичних матеріалів (можливо, у формі вебінарів чи відеоінструкцій, а також інформацій у вигляді FAQ) на допомогу аплікантам та експертам. Паралельно триває робота над удосконаленням все ще небездоганної електронної системи реєстрації експертів та заявок, а також над покращенням інформаційної діяльності НФДУ (зокрема на сайті).

 

За цей рік вдалося зробити чимало, та попереду нас усіх чекає велика і важка праця з реформування системи фінансування української науки. Наукова рада вдячна усім, хто висловили конструктивну критику та звернули увагу на реальні вади і проблеми у діяльності НФДУ щодо організації і проведення конкурсів. Усі обґрунтовані зауваження і пропозиції будуть ретельно проаналізовані, на їхніх основі буде внесено зміни у внутрішні регламенти роботи Фонду та розроблено відповідні пропозиції щодо змін до чинного законодавства. НДФУ також закликає наукову громадськість надсилати свої пропозиції щодо вдосконалення різних сторін роботи Фонду безпосередньо до НР та дирекції, адже дискусії в соцмережах хоч і мають свої позитивні сторони, бувають не надто конструктивні в практичній площині.

 

Попри очевидні проблеми, помилки, труднощі та об’єктивні обставини розвитку науки в Україні, НФДУ з оптимізмом дивиться у майбутнє та налаштований рішуче втілювати свою місію – сприяти реформуванню та поступу української науки, відстоювати принципи чесної конкуренції серед наукових осередків, справедливого розподілу коштів на дослідження, дотримання засад наукової доброчесності та високих академічних стандартів. Успішні передові дослідження не лише підвищують престиж держави у світі, а й є запорукою суспільного поступу, економічного розвитку держави та передумовою зростання добробуту громадян. Без розвинутої сучасної науки у країни немає майбутнього. Без гідної фінансової підтримки сподіватися поступу науки, ба навіть збереження інтелектуального потенціалу в Україні марно. Якщо ми хочемо модернізувати наукову сферу, то розвиток системи незалежної експертизи, розбудова НФДУ та інших інструментів конкурсного фінансування повинні стати головним пріоритетом. Будемо сподіватись, що очільники держави це розуміють. Contra spem spero!

 

 

Автори:

Оксана Кісь, докторка історичних наук, провідна наукова співробітниця Інституту народознавства НАН України, членка Наукової ради НФДУ

Сергій Колотілов, доктор хімічних наук, завідувач відділу Інституту фізичної хімії  ім.Л.Писаржевського НАН України, член Наукової ради НФДУ

Леонід Яценко,  доктор фізико-математичних наук, професор,  академік НАН України, голова НФДУ

 

27.11.2020