«(НЕ)БИЙМО СВОЇХ, ЩОБ ЧУЖІ (НЕ)БОЯЛИСЯ!»
Діяльність Національного фонду досліджень України перебуває у постійному фокусі уваги не лише українських вчених, які кревно зацікавлені в розвитку цієї інституції та щиро вболівають за покращення її роботи задля підтримки гідних наукових проєктів. Невсипущим оком стежать за кожним кроком Фонду, вишукуючи або й вигадуючи вади чи хиби, й ті, кому він наче кістка в горлі, що не дає проковтнути ласий шматок бюджетного “пирога”. Якщо критика наукової спільноти зазвичай конструктивна і спрямована на те, щоб оптимізувати процес, то атаки від прихильників розподілу коштів на науку в “ручному режимі” мають на меті дискредитувати саму ідею реформи і посіяти недовіру до тих, хто її втілює. Представники Наукової ради НФДУ вважають за потрібне на конкретних фактах показати безпідставність звинувачень та розповісти про те, що робить Фонд для дієвої реалізації своєї місії.
Оксана Кісь, докторка історичних наук, завідувачка відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН України, голова секції суспільно-гуманітарних дисциплін Наукової ради НФДУ
Станіслав Вільчинський, доктор фізико-математичних наук, завідувач кафедри квантової теорії поля фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, голова НФДУ
Вікторія Родінкова, докторка біологічних наук, професорка кафедри фармації Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова, голова секції біології, медицини і аграрних наук Наукової ради НФДУ
Вважається, що кожен другий у нас добре розбирається у будівництві, медицині, політиці, освіті... До цього списку сфер “всенародної експертності” парадоксальним чином належить і наука. Нумо, спробуйте написати щось про працю науковців у соцмережах – обов’язково отримаєте десятки коментарів громадян, стурбованих дармоїдством українських вчених та повчаннями, як (не)треба організувати наукову діяльність.
Не є винятком і Національний фонд досліджень України (НФДУ), нападки на який тривають від моменту створення цієї інституції. Здебільшого це цілком очікувані вирази сумнівів і недовіри (а часом і розчарування) з боку науковців, щиро зацікавлених у швидкому й ефективному реформуванні системи фінансування української науки (які воліли б бачити радикальні дієві зміни у короткі строки). Однак не бракує й конспіративних теорій, підозр, голосних звинувачень та особистих атак на керівництво наукової ради (НР) і дирекції НФДУ з боку тих, хто воліли б зберегти давно застарілу, неефективну і корумповану систему розподілу коштів у “ручному режимі”.
В останні два роки ці атаки, які первісно мали характер окремих істеричних випадів та пасквілів у соцмережах та жовтій пресі, набули якісно нового масштабу і якості. Тепер це систематична дискредитація і цькування керівництва НР та дирекції Фонду у поєднанні з активними спробами втручання в роботу НФДУ та перешкоджання здійсненню її завдань.
Противники змін застосовують стару – ще совєцьку – тактику гучних публічних наклепів та масових звернень до правоохоронних органів. Що характерно: особливу активність у цій справі виказують не стільки ті “ображені” науковці, чиї проєкти не стали переможцями конкурсів чи були відхилені на самому початку через неналежно оформлені заявки – їхні негативні емоції та спроби перекласти провину за власні помилки на “погані правила і процедури” принаймні можна зрозуміти. Однак серед учасників “хрестових походів” на НФДУ перед ведуть саме ті “діячі від науки”, кому особливо дошкуляють реформи у системі фінансування наукових досліджень у напрямку, який втілює НФДУ – розподіл грантових коштів через відкриті конкурси на засадах чесної конкуренції, прозорості, академічної доброчесності та об’єктивності.
Втім, до них раз-по-раз бездумно долучаються й оті посполиті люди, які гадають, що знаються на науці, та завзято беруться й собі встромляти палиці в колеса НФДУ. Не відстають і державні інституції, які в дивний спосіб виявляються включеними у протидію реформуванню наукової сфери.
Чи держава (не) проти науковців?
Піврічна перевірка фінансової діяльності Фонду командою Державної аудиторської служби України (ДАСУ), що ускладнювала діяльність НФДУ, мала своїм наслідком розлогий звіт, який дуже вражає сенсаційними викриттями та звинуваченнями, але при ближчому компетентному аналізі не витримує жодної критики. Висновки, викладені на 122 сторінках аудиторського звіту, здебільшого необґрунтовані, зроблені на підставі хибних підрахунків, пересмикування положень нормативних документів, безпідставних припущень, маніпулятивних умовиводів. Словом, вони демонструють радше упередженість підходів та непрофесійність самих аудиторів, які у своїх оцінках та рекомендаціях виходять далеко за межі своїх повноважень. “Обґрунтовані коментарі (заперечення) НФДУ до аудиторського звіту”, що їх опублікував НФДУ на додачу до самого звіту аудиторів, недвозначно спростовують усі ті сенсаційні “викриття” і начебто виявлені ДАСУ “численні порушення”. Більше того, НФДУ настільки впевнений у своїй чесній позиції, що оскаржив і спростовує звинувачення ДАСУ у суді.
Недолугі результати аудиторської перевірки ДАСУ аж надто нагадують інші спроби блокування роботи НФДУ, як, наприклад, цілеспрямоване, але ніяк юридично не вмотивоване зволікання (а насправді – методичне саботування) протягом 6 місяців (від жовтня 2022 до березня 2023) затвердження оновленого складу наукової ради НФДУ керівництвом МОН України під орудою попереднього міністра. За допомогою президентів академій наук (головної і галузевих, за винятком Академії аграрних наук) він мав на меті не тільки заблокувати роботу Фонду, але і «відтиснути» бюджетне фінансування на користь МОНу та академій наук (НАН та галузевих). Через це НР залишалася недієздатною і вся діяльність НФДУ була фактично паралізована на кілька місяців (зокрема, не було змоги укладати договори про надання грантової підтримки з переможцями конкурсів, через що в першу чергу фінансово страждали саме дослідники з числа переможців конкурсів).
Деякі публічні репліки (явно замовного характеру) у ЗМІ та соцмережах більше свідчать про невігластво чи обмеженість їхніх авторів, аніж викривають якісь вади у роботі чи міфічні зловживання в дирекції НФДУ. Чого варта лише вимога політтехнолога (!) Голобуцького щодо фінансування виключно прикладних досліджень і розробок, які мають негайний практичний ефект, щоб “полегшили життя українців чи укріпили нашу економіку”. Такі вимагачі навряд чи розуміють принципи функціонування науки, де за кожним прикладним результатом стоїть наполеглива праця вчених-фундаменталістів. Ба більше, для того, хто, за визначенням, професійно працює з суспільною свідомістю, таке заперечення доцільності історичних, психологічних, лінгвістичних, соціологічних, правознавчих чи інших суспільно-гуманітарних досліджень в умовах гострої фази гібридної війни та інформаційних атак з боку рф на Україну виглядає чи то як повна фахова некомпетентність, чи як (свідома чи несвідома) робота на ворога. Бо хто як не росіяни найбільше зацікавлені в розмиванні нашої національної самосвідомості (ідентичності).
І якщо вдумливому і розважливому читачеві «Збруча» цікаво дізнатися, чим ще “завинив і нагрішив” НФДУ перед стурбованою громадськістю, чого варті ці закиди та що насправді робить Фонд, щоб дієво втілювати свою місію надалі, цей довгочит – саме для вас.
(Не)ефективне використання коштів
Запеклі критики роботи НФДУ (які найчастіше не завдають собі труду ознайомитися з доступною інформацією про діяльність Фонду) та аудитори з ДАСУ волають про неефективне використання бюджетних коштів. Втім, навіть побіжний аналіз роботи доводить, що НФДУ застосовує усі доступні (в правовому полі) механізми для заощадження коштів, оптимізуючи витрати в тому числі на робочі процеси всюди, де це для цього з’являється найменша можливість.
От хоча б витрати на організаційну діяльність Наукової ради Фонду. Первісно передбачалося, що члени НР мали двічі на місяць збиратися у Києві наживо. Відповідно, ці відрядження з різних міст мали б оплачуватися за рахунок бюджетних коштів. Однак починаючи з 2020 року усі засідання НР НФДУ відбуваються виключно в онлайн режимі (а це загалом 190 засідань станом на 1 серпня 2024). Це дає величезну економію фінансового ресурсу, не кажучи вже про вищу продуктивність і гнучкість організації роботи НР. Саме завдяки онлайн формату вдалося значно оперативніше вирішувати нагальні питання та вчасно реагувати на виклики під час пандемії та широкомасштабного вторгнення.
Звісно, усіх насамперед цікавлять кошти, призначені на підтримку проектів. Щорічно на етапі аналізу проміжних звітів (фінансових та наукових) рішенням НР припиняється фінансування певних проєктів, якщо члени Наукової ради виявили, що заплановані в них завдання було виконано не повністю або незадовільно. Таким чином не лише відбувається запобігання марнуванню коштів на підтримку тих колективів, які виявилися неспроможними реалізувати обіцяне і не демонструють належних результатів, але й вивільнені ресурси перерозподіляються на фінансування нових конкурсів для підтримки інших перспективних проєктів, які здобули високі оцінки експертів. Більше того, автори та/або виконавці проєктів, грантова підтримка яких була припинена у визначених нормативними актами випадках, втрачають право участі у конкурсах НФДУ на певний час (на 1-2-3 роки), що є заходом профілактики таких порушень у майбутньому.
При цьому НР НФДУ регулярно розглядає звернення керівників проєктів з клопотаннями про внесення змін у кошториси проєктів (зокрема, про перерозподіл коштів в межах запланованих статей витрат) та підтримує належно обґрунтовані запити, які сприяють більш ефективному використанню цих обмежених ресурсів. Наприклад, якщо певні конференції відбулися в режимі онлайн, то заощаджені на ці відрядженнях кошти скеровуються натомість на придбання додаткових матеріалів чи інші необхідні для реалізації дослідження потреби, які також аргументовані. Зокрема, протягом 2023 року було розглянуто 25 таких звернень і, відповідно, 25 клопотань було підтримано.
Рахувати гроші у кишені сусіда — улюблена розвага і ледь не національна традиція українців! То ж не дивно, що одним із закидів, які регулярно озвучують критики НФДУ, є позірно “надмірна” оплата праці науковців у підтриманих НФДУ проєктах досліджень та розробок.
Звісно, встановлені Фондом стандарти оплати праці виглядають значними на тлі злиденної зарплатні в установах НАН України. Там наукові співробітники інститутів суспільно-гуманітарного спрямування вже роками виживають в умовах “скороченої норми робочого часу”, що на практиці означає 50–60% заробітної плати (за фактичного скасування більшості передбачених законом надбавок та доплат, не кажучи вже про відсутність коштів на самі дослідження). Не менш експлуататорською є практика у ЗВО системи МОН, де при збереженні номінальної зарплати навантаження на викладачів зросло настільки (за рахунок збільшення кількості курсів чи інших обов’язків), що у них не залишається ані часу, ані сил на дослідження.
Справді, НФДУ встановив відносно високі граничні норми для оплати праці виконавців проєктів (до 10 мінімальних заробітних плат на місяць), щоб заохочувати кращих вчених залишатися працювати в Україні, не шукаючи кращих можливостей для самореалізації і гідної винагороди за свій професіоналізм за кордоном. Та не забуваймо, що пропозиції та обґрунтування зарплати кожного учасника проєкту надають самі автори заявок відповідно до кваліфікацій та реальних внесків кожного з них. Саме гідна оплата праці має стимулювати дослідників прагнути до самовдосконалення та заохочувати брати участь у конкурсах НФДУ – цьому чесному змаганні за додаткові ресурси, – а не пасивно очікувати подачок і скніти за жалюгідні копійки, нарікаючи на зневагу до підтримки науки з боку влади.
Можливо, широкому загалові, який голосно обурюється “шаленими” виплатами учасникам проєктів, невідомо про те, які реальні зарплати в українських науковців. Ось факти: провідний науковий співробітник Інституту народознавства НАН України з вченим ступенем доктора наук та понад 30 роками наукового стажу, який при цьому активно публікує результати своїх досліджень в Україні і за кордоном та дієво включений в академічне життя, у першому півріччі 2024 року в середньому заробляв 9200 грн на місяць! Що й казати про наукову молодь: місячна платня молодої і продуктивної дослідниці на посаді старшого наукового співробітника з науковим ступенем кандидата наук і опублікованою солідною монографією в цій самій установі не перевищує 5 тис. грн!
Чи на цей мізерний рівень оплати праці (який навіть базових життєвих потреб не покриє) мав би орієнтуватися НФДУ, встановлюючи максимальні розміри винагороди науковцям у підтриманих ним проєктах? Чи при такому підході нам вдасться зберегти і примножити кадровий (а насправді – інтелектуальний) потенціал української науки? Особливо в умовах війни, коли відтік “мізків” на Захід (і з числа досвідчених, і особливо серед молодих вчених, які не бачать для себе перспективи і просто не можуть вижити за зарплату в Україні) вже поставив на межу існування цілі галузі науки. Чи не час, натомість, подякувати Фонду саме за такий підхід до оплати праці вченого? Підхід, який руйнує радянське уявлення про науковця, як про вічного жебрака.
Чи не варто натомість поцікавилися оплатою праці співробітників ДАСУ, які по півроку просиджують штани і спідниці, копирсаючись у документації НФДУ, щоб видзьобати якісь радше уявні порушення і дати непрохані (і здебільшого вкрай некомпетентні) рекомендації, при цьому ускладнюючи виконання цією державною інституцією своєї місії – підтримувати кращих українських вчених у їхній дослідницькій діяльності на благо України? Чи це є ефективним використанням коштів платників податків?
Не таємниця, що і в установах НАН України, і в ЗВО є чимало таких, хто здобули статус науковця в нечесний спосіб і хто засадничо нездатні продукувати нове якісне знання. Саме вони найчастіше зазирають неситим оком у кишені тих, хто своєю працею та інтелектом здобувають перемогу у конкурсах НФДУ. Є й ті, хто в силу своєї обмеженості, ліні, браку амбіцій чи просто байдужості навіть не намагається щось змінити чи чогось досягти. Такі люди зацікавлені просто зберегти свої робочі місця в очікуванні пенсії і пасивно дожидають (хай мізерної, але гарантованої) щомісячної платні. Вони зазвичай нарікають на погане фінансування науки, але насправді живуть за принципом: “вони роблять вигляд, що платять нам, а ми робимо вигляд, що працюємо”. Такому науковому “планктону" нові принципи фінансування досліджень – на засадах чесного відкритого змагання за гідні ресурси, в якому гроші отримують справді продуктивні вчені – наче кістка в горлі. Власне, подолання цієї патерналістської настанови у середовищі вчених та заохочення суб’єктності окремих вчених та дослідницьких колективів є одним з ключових принципів нещодавно схваленої та вже оприлюдненої “Загальної стратегії розвитку НФДУ на 2024-2027 рр.” (докладніше про неї нижче).
Кому (не)потрібне міжнародне партнерство?
Ба більше, члени НР та Дирекція НФДУ невтомно шукають (і, що найважливіше – знаходять!) можливість залучення позабюджетних (зокрема, іноземних) коштів для фінансування досліджень і розробок українських вчених. Довіра до НФДУ та готовність до співпраці з ним є наслідком активної комунікації, в тому числі – й особистих контактів та активних перемовин керівництва НФДУ з провідними донорськими інституціями, його заангажованості у міжнародні мережі агенцій, які займаються грантовим фінансуванням досліджень по всьому світу. Саме персональний авторитет у цих середовищах, де професіоналізм та бездоганна особиста репутація лежать в основі довіри до інституції і розвитку дієвої співпраці, є найкращим свідченням абсурдності звинувачень, що їх безсоромно озвучують противники реформ.
Завдяки особистій участі керівництва НФДУ у багатосторонніх зустрічах та змістовним, переконливим виступам представників Фонду на ключових міжнародних подіях, про українську науку, про потенціал НФДУ та виклики, що перед нами стоять, міжнародна наукова спільнота дізналася більше. Інформація, яку отримали з перших рук наші партнери і майбутні донори завдяки цим відрядження, найбільш повно і адекватно відображає стан справ та потреби. Така поінформованість дозволяє збільшити шанси України на дієве партнерство, що на практиці означає отримання Фондом більших ресурсів для підтримки роботи українських вчених.
Крім того, НФДУ залучено до низки інших міжнародних ініціатив. Зокрема, минулого року НФДУ став повноправним членом асоціації Science Europe. Фонд долучено до ініціатив та можливостей, що передбачає членство, включаючи тісну співпрацю з іншими членами Асоціації, розробку політик з досліджень в межах ЄС, участь у робочих групах тощо. Також Фонд долучився до Угоди про реформування оцінювання наукових досліджень та є членом світової коаліції організацій, які працюють у галузі науки з метою реформування її оцінювання. І нові принципи оцінювання вже запроваджуються при розробці нових конкурсів.
Активною є робота з польськими колегами. НФДУ підписав Меморандум про взаєморозуміння з Фондом польської науки (FNP) для подальшої підтримки українських науковців та сприяння продовженню активної співпраці в галузі науково-технічних досліджень. Показником довіри міжнародних партнерів до НФДУ є те, що за рішенням Європейської Комісії, на базі НФДУ нещодавно почав роботу Офіс Горизонт Європа в Україні. Робота офісу стане каталізатором для посилення участі України в цій програмі та допоможе зберегти науковий та інноваційний потенціал України у складні для науки часи, створить сталі зв’язки між дослідницькими та інноваційними спільнотами України та ЄС, сприятиме інтеграції України до Європейського дослідницького простору.
Україна має величезний інтелектуальний потенціал, про який часто не знають у світі. НФДУ підвищує видимість та престиж українських науковиць у міжнародному просторі. У рамках співпраці зі Швейцарським національним науковим фондом (SNSF), Фонд номінував до міжнародної бази даних AcademiaNet науковиць, які мають досвід безпосередніх професійних зв’язків з НФДУ, і це не одноразова акція.
Активізації співпраці з науковими інституціями та фондами поза межами України покликана сприяти й інтеграції української наукової спільноти у світове академічне середовище та дієвому налагодженню партнерських зв’язків як між дослідницькими структурами і групами, так і між НФДУ та інституціями відповідного донорського профілю в інших країнах. Колегія міжнародних радників НФДУ – консультативний орган, створений у квітні 2022 р. До нього увійшли провідні вчені з інших країн, які готові сприяти інтеграції української науки у світові академічні мережі та допомагати у пошуку додаткових ресурсів для підтримки досліджень і розробок українських науковців. При цьому Колегія має лише дорадчий голос, а її члени працюють на громадських засадах.
(Не)якісна експертиза: посутні зміни є!
Експертиза поданих на конкурси заявок – найважливіший і водночас процедурно винятково складний і багатоетапний процес, у якому залучено чимало сторін: апліканти, конкурсні комісії, дирекція та НР НФДУ, та власне експерти. Удосконалення експертизи триває безперервно! НР та Дирекція постійно заохочують та отримують відгуки від членів конкурсних комісій та учасників конкурсів щодо якості експертизи як на рівні встановлених для цього правил і процедур, так і на рівні оцінювання проєктних заявок залученими експертами.
Сформувати якісну (чисельну і збалансовану) базу експертів з усіх галузей знань виявилося надзвичайно складним завданням. Електронна система реєстрації експертів НФДУ почала функціонувати лише навесні 2020 року, перед тим, як було оголошено перші конкурси наукових проєктів і розробок. Зважаючи на термінову потребу в експертах, НФДУ надіслав інформацію до установ НАНУ та МОН із запрошенням до учених реєструватися у цій базі, а члени НР активно рекрутували до неї найбільш авторитетних колег з-поза меж України. Про цю сторону роботи НФДУ вже докладно писали раніше
І хоча анкета потенційного експерта включає цілу низку важливих даних (інформація про науковий ступінь, наукові публікації, місце праці, CV тощо), ахіллесовою п’ятою цього інструменту стало те, що системи перевірки достовірності поданої інформації не існувало і фактично зареєструватися у ролі експерта міг будь-хто.
Проблему незадовільного наповнення бази експертів НФДУ (адже поруч з вченими світового рівня у ній фігурували аспіранти, дуже молоді вчені та навіть сумнівні персонажі) і незбалансованості (за дисциплінами та громадянством, з критично низькою часткою іноземних вчених) неможливо було врегулювати суто технічним рішенням, через додавання якихось функцій до автоматичної системи.
Проблему вдалося почати поступово вирішувати після того, коли Наукова рада Фонду розробила та затвердила конкретні критерії наукових кваліфікацій та досвіду, яким мають відповідати ті, хто претендують на роль експерта. Членам НР довелося взятися за перегляд профілів особисто, і встановлені секціями вимоги було наскрізно застосовано до усіх вже зареєстрованих у базі осіб. Було проаналізовано 7289 профілів, відтак ті з них, які не відповідають встановленим критеріям, було деактивовано (загалом 2948 профілів). Зараз усі анкети тих, хто реєструються у базі даних експертів НФДУ, проходять розгляд на секціях НФДУ на предмет відповідності встановленим критеріям, і лише після їх схвалення відповідні профілі вчених активуються для можливого залучення до процесу оцінювання проєктних заявок. Це все ще не вирішило питання дефіциту іноземних експертів чи достатньої представленості фахівців з окремих наукових напрямків, проте робота з наповнення бази експертів триває постійно.
НР НФДУ свідома того, що ширше залучення іноземних експертів до оцінювання конкурсних заявок могло б суттєво підвищити якість експертизи. НФДУ цілеспрямовано працює над цим, включаючи вимогу про обов’язкову участь бодай одного вченого з-поза меж України в оцінюванні кожного проєкту. Та на практиці, попри титанічні зусилля, втілити цей принцип вкрай складно, інколи – нереально. Наприклад, у 2024 р. в межах конкурсів «Передова наука в Україні» та «Дослідницькі інфраструктури для проведення передових наукових досліджень» було надіслано 536 запитів іноземним вченим із запрошенням до участі в оцінюванні конкурсних заявок. Однак, врешті погодилося на цю роль та виконали експертизу лише 100 осіб. Не дивно, що дослідники зі світовим ім’ям не мають часу на таку роботу, а заохотити їх нема змоги через заборону виплачувати навіть символічний гонорар іноземцям. Однак члени НР та комісій конкурсів постійно працюють над рекрутуванням потенційних експертів з кола своїх іноземних колег, персонально пояснюючи їм важливість такої місії для поступу української науки. Було б добре, якби й запеклі критики НФДУ також переконали бодай кількох науковців з кращих академічних осередків світу зареєструватися в електронній базі експертів НФДУ, щоб і собі дієво включатися у реформу української науки, а не лише очікувати, що зробити все швидко і бездоганно має отой невеликий гурт з 30 членів наукової ради, які, до слова, працюють на громадських засадах.
Інша частина критики якості експертизи проєктів – це начебто неадекватні чи несправедливі оцінки, що їх виставляють експерти. Такі випадки справді траплялися у перших конкурсах НФДУ (і про це йшлося у згаданій публікації 2020 року). Втім, тоді НР не мала способу якось запобігати несумлінності експертизи, адже експерти фактично мали повну автономію і скасувати навіть явно упереджені, необґрунтовані і необ’єктивні оцінки не було змоги. Зміни, які було внесено до “Порядку проведення наукової і науково-технічної експертизи проектів та розгляду заявок на одержання грантової підтримки, що подаються до Національного фонду досліджень України" запровадили механізм відстежування якості наданої експертизи: члени комісій конкурсів (куратори відповідних заявок) тепер зобов’язані уважно вивчити пояснення-обґрунтування, надані експертами до кожного параметра оцінки. Якщо ці обґрунтування недостатні і експерт відмовляється їх уточнити, комісія конкурсу може ухвалити рішення про скасування такого висновку як необ’єктивного, упередженого чи необґрунтованого і натомість запросити іншого експерта провести додаткове оцінювання відповідної заявки.
Більше того, для додаткового контролю якості проведеної експертизи та своєчасного запобігання чи реагування на можливі порушення встановлених правил та процедур оцінювання, було вирішено, що окремо призначені члени НР є уповноваженими здійснювати нагляд над перебігом експертизи упродовж усього періоду. Ці “арбітри” та “спостерігачі” мають відстежувати процес призначення експертів та виявляти можливий конфлікт інтересів чи невідповідність спеціалізації, а відтак переглядати обґрунтування експертних оцінок на предмет їх об’єктивності. Виявивши проблему, вони звертають на неї увагу голови комісії конкурсу та пропонують вирішити питання оперативно (наприклад, підібрати іншого експерта). Такий спосіб нейтралізації неякісних експертних висновків дозволив суттєво покращити рівень оцінювання.
При цьому всі без винятку залучені у процес оцінювання заявок особи, підписують зобов’язання про нерозголошення конфіденційної інформації (про самі заявки чи інших учасників процесу експертизи), що дозволяє також суттєво знизити (хоч і не виключити повністю) ризики будь-якого стороннього впливу зацікавлених осіб на перебіг експертизи та рішення комісій конкурсів. Прикрі випадки намагань порушень етичних принципів часом трапляються, хоча НР активно вживає заходів для їх виявлення і припинення. Наприклад, для оцінювання однієї із заявок за конкурсом у 2024 році було призначено експертом особу, яка є керівником установи, де працює один з авторів проєкту. Не дивно, що проєкт підлеглого отримав від керівника, явно зацікавленого привести гроші до установи, найвищу оцінку у 100 балів. І хоча цей експерт не заявив про наявний конфлікт інтересів, арбітр цього конкурсу виявив ситуацію та вчасно поінформував комісію конкурсу та НР. У результаті недоброчесного експерта було відсторонено від співпраці з НФДУ.
Тут доречно згадати одну з дивних рекомендацій ДАСУ щодо потреби деперсоналізації даних при експертизі заявок, тобто анонімізації матеріалів заявок таким чином, щоб експерти не знали імен та афіліацій авторів проєктів. Абсурдність такої вимоги у тому, що для визначення проєктів-переможців конкурсів важливо оцінити не лише саме пропоноване дослідження, але й здатність учасників проєкту якісно і своєчасно виконати все заплановане. І висновок про це можна зробити лише на основі аналізу попереднього доробку і досвіду залучених у проєкт вчених! Це якраз свідчення дуже відповідального ставлення НФДУ до ефективного використання коштів з державного бюджету – вони мають потрапити до рук справді найкращих вчених (які мають необхідні фахові знання, дослідницький досвід, науковий доробок та організаційні здібності), щоб оптимально використати їх для реалізації проєктів.
(Не)прозорість діяльності чи зручна “сліпота”?
З усіх претензій до роботи НФДУ (частина з яких є обґрунтованими і сприймаються як конструктивна критика, що допомагає усунути вади, на які вказує небайдужа наукова громадськість), найбільш абсурдними є докори щодо непрозорості у діяльності НФДУ. Насправді, відкритість (в межах здорового глузду і правових норм) є одним з основних принципів організації будь-якого процесу і представлення результатів. Дирекція та НР приділяють виняткову увагу оперативному і повному інформуванню наукової спільноти, використовуючи для цього насамперед офіційний сайт НФДУ, де розміщено вичерпну інформацію про поточну роботу Наукової ради (зокрема, протоколи усіх засідань, з яких видно, які питання розглядають і які рішення ухвалюють), умови конкурсів наукових проєктів та результати конкурсних відборів. Більше того, докладні і вичерпні щорічні звіти про усі аспекти роботи НФДУ оприлюднено для ознайомлення на сайті і усі зацікавлені можуть довідатися і про те, чим займається Наукова рада та Дирекція, і яких саме результатів досягнуто, і які кошти на це витрачено і т.д. Усю інформацію структуровано, складні цифри представлено у вигляді інфографіки для легшого сприймання. Словом, хто справді хоче щось посутнє дізнатися – знайде всі необхідні дані.
Тут таки зацікавлені можуть без зусиль знайти нормативні документи, якими регламентується вся діяльність НФДУ, в тому числі – й “Порядок проведення наукової і науково-технічної експертизи проектів та розгляду заявок на одержання грантової підтримки, що подаються до Національного фонду досліджень України”. Саме в цьому документі містяться основні настанови та принципи щодо організації конкурсів та оцінювання заявок, чітко прописано ролі, відповідальність і повноваження усіх залучених у процес сторін (це комісія конкурсу, дирекція, наукова рада, експерти та власне учасники конкурсів) та правила взаємодії між ними.
Саме до процедур і правил організації і перебігу окремих конкурсів проєктів мають особливі зауваження щодо (не)прозорості критики НФДУ (включно з ДАСУ), які надають з цього приводу дещо легковажні побажання чи поради. Так, раз-по-раз чуємо нарікання на те, що авторам проєктів і широкому загалові невідомі імена членів конкурсних комісій та власне експертів, які оцінюють заявки. При цьому критики покликаються на закордонний досвід і навіть на деякі українські практики (Український культурний фонд, наприклад). З одного боку, такі закиди – ще один вияв недовіри наукової спільноти до компетентності Наукової ради (хоча та справді дуже сумлінно і відповідально добирає склад комісій конкурсів з числа кращих українських вчених з визнаним авторитетом у своїх галузях і незаплямованою академічною репутацією). З іншого, у таких наріканнях простежується глибоко вкорінена у нашій академічній культурі звичка шукати “канали” і “виходи”, щоб якось повпливати на тих людей (членів комісії конкурсу), від яких залежить, кого саме призначать експертом для оцінювання певного проєкту, і які власне й формують список переможців. Саме щоб захистити членів комісій конкурсів від спроб подібних сторонніх впливів з боку зацікавлених осіб, від тиску чи корупційних ризиків, і була запроваджена норма про цілковиту конфіденційність складу комісій (бо розголошувати свою участь у роботі комісії конкурсу не мають права навіть самі член(к)и, про що й підписують відповідне зобов’язання). Звісно, інколи “витік” інформації таки трапляється, але саме для того, щоб якнайшвидше реагувати на такі (справді поодинокі) ситуації і запобігати можливим наслідками будь-яких втручань у процес, й діють арбітри та спостерігачі (уповноважені НР), які пильно моніторять процес для відстеження будь-яких порушень.
Незмінне невдоволення аплікантів, які не стали переможцями конкурсу або тих, чиє фінансування було припинено через порушення умов договору (неповне або неналежне виконання запланованого технічного завдання) викликає й неможливість оскаржувати рішення комісії конкурсу та НР НФДУ. Процедура апеляції не передбачена чинним законодавством. Як вже було пояснено раніше: “Це позірно жорстке положення хоч і виглядає несправедливим, та насправді захищає і Фонд, і переможців конкурсів від можливого надмірного затягування підведення підсумків. Дозвіл на оскарження призведе до масової подачі апеляцій і потреби їхнього розгляду (...) Це потребує і часу, і ресурсів. До завершення апеляції оголошувати переможців конкурсу неможливо, отже всі інші учасники змушені чекати. А враховуючи те, що вітчизняне законодавство дозволяє виділяти кошти лише в межах одного бюджетного року, така затримка могла б обернутися провалом – фінансування не отримав би ніхто, отже програли б усі.”
Припинення фінансування вже розпочатих проєктів трапляється вкрай рідко. Йдеться справді про окремі винятки, коли стає очевидно, що авторський колектив проєкту не зможе впоратися із завданнями, які первісно перед собою ставив. Загалом за весь період діяльності НФДУ було припинено фінансування лише 15 проєктів з усіх 558, які фінансувались за результатами п’яти конкурсів. Такі непрості рішення НР зазвичай ухвалює дуже зважено, лише після справді прискіпливого аналізу звітів грантоотримувачів і предметного обговорення на основі обґрунтованих висновків відповідних секцій НР.
Багато кого не влаштовують високі і досить чіткі вимоги до керівників і виконавців проєктів, які подаються на конкурс. Справді, участь у змаганні за досить значне фінансування від НФДУ можуть брати не всі охочі. Умовами конкурсів до участі допускаються дослідницькі колективи під орудою найкращих вчених, які мають відповідний статус і авторитет в науці і вже засвідчили свою спроможність виконувати дослідження на високому рівні, що підтверджується відповідним доробком (знаковими публікаціями, досвідом керівництва науковими колективами, тощо). Високі вимоги до керівника проєкту допомагають запобігти потокові низькопробних проєктів, у яких НФДУ просто захлинувся б, його людський і фінансовий ресурс справді обмежений. Чи було б “ефективним використанням бюджетних коштів” отаке марнування часу і зусиль дирекції і членів комісії конкурсу на організацію експертизи та, відповідно, грошей на оплату праці експертів для оцінювання маси засадничо слабких заявок?
При цьому критики воліють не помічати, що від самого початку НР НФДУ працює у напрямку вдосконалення і відточування вимог до керівників та виконавців проєктів з тим, щоб вони адекватніше відображали реальний науковий доробок, авторитет і вагу вченого у відповідній галузі знань. Дослідники в галузі суспільно-гуманітарних наук давно – і справедливо – невдоволені тотальною “скопузацією”. При цьому вони вказують не лише на недосконалість суто наукометричних критеріїв для оцінювання досягнень і внесків у відповідних царинах, але й зазначають, що загальна гонитва за кількісними показниками підживлює академічну недоброчесність і завдає шкоди якості публікацій. Більше того, вимога щороку публікувати “статті в Скопусі” стимулює ріст “хижацьких” псевдонаукових періодичних видань (які зневажливо називають “мурзілками”), де за гроші не лише надрукують яку завгодно писанину, але й самі напишуть вам текст.
НФДУ є чи не єдиною державною інституцією, яка намагається знайти вихід з цієї пастки та виробити більш адекватні критерії для оцінки наукових досягнень вчених. Для цього у 2022 році Фонд став одним з перших в Україні підписантом Угоди про реформування оцінювання наукових досліджень та долучився до Коаліції з реформування оцінювання досліджень (CoARA). Ця ініціатива об’єднує організації, які працюють у галузі науки, з метою реформування оцінювання результативності дослідників та наукових інституцій. Тим часом вже той факт, що диференційовані вимоги до керівників проєктів, вже застосовувані Фондом в різних галузях знань, враховують дисциплінарні особливості виробництва і поширення знань, є якраз свідченням розуміння проблеми та практичними зусиллями з її вирішення.
Кому (не)потрібна (не)залежність НФДУ?
Наданий ДАСУ звіт про результати перевірки діяльності НФДУ (у якому фахове око без зусиль помітить жонглювання цифрами та спритне маніпулювання двозначними і суперечливими положеннями нормативно-правової бази, не кажучи вже про явні пересмикування фактів), покликаний створити хибне враження неефективності цієї незалежної інституції. Дискредитація НФДУ має на меті підірвати віру академічної спільноти у те, що реформи взагалі можливі і потрібні, а на ділі – покласти край автономії НФДУ, поставити його під контроль чиновників, перетворити на маріонетку в руках тих, кого цікавить не реальний поступ української науки на засадах чесної конкуренції, а збереження випробуваних десятиліттями сірих схем “освоєння” бюджетних коштів у власних інтересах.
Для цього вже й зручний майданчик підшукали – УНТЦ, який за 30 років своєї діяльності ніяким чином не проявив себе у процесах реформування української науки, але тепер претендує на роль світоча прогресу і провідника змін, готового перебрати на себе роль (а головне – кошти) НФДУ. От лише коли три працівники секретаріату цієї установи на власний розсуд формують базу експертів з 500 осіб, про репрезентативність галузей та незаангажованість експертизи говорити не доводиться. Саме такі конкурси, які проводяться в ручному режимі невеликою групою “обраних” – це шлях до корупції, кумівства та інших зловживань.
Довірити розподіл грантів УНТЦ закликає інший суворий критик НФДУ, називаючи Фонд “каменем на шиї української науки” через надмірну, на його думку, складність документації (від форми заявки до звітності), яка вимагається від грантоотримувачів. При цьому автор ігнорує той факт, що НФДУ, який відповідально розподіляє великі бюджетні кошти, зобов’язаний прискіпливо дотримуватися усіх без винятку вимог і норм чинного законодавства України. Тож навіть усвідомлюючи надмірність частини документів та/чи процедур, Фонд не може на власний розсуд, свавільно відмовитися від них, щоб спростити життя аплікантам. Критикувати варто не НФДУ, а відповідні нормативні акти, що обставляють кожен крок НФДУ жорсткими правилами документообігу, недотримання яких якраз і вишукували (і не знайшли!) аудитори ДАСУ.
Втім, деякі вимоги про надання підтверджувальних документів певної форми мають іншу цілком прозаїчну причину. Це – недостовірні дані, що їх раз-по-раз виявляють члени НР та комісій конкурсів й експерти в заявках (некоректне місце праці, завищені показники індексу Гірша, приховані конфлікти інтересів, відсутність відповідних до завдань проєкту кваліфікацій, вигадані публікації з фіктивними DOI чи ISBN, неіснуючі попередні дослідницькі проєкти чи “куплені” міжнародні наукові стажування тощо). Перевірка правдивості інформації, включеної у заявку, якраз покликана виявити “шахрайство” і забезпечити чесну конкуренцію. Тож “формальні вимоги” не такі вже й формальні – це запорука справедливого змагання.
Звісно, на перший погляд документація може здатися дуже складною і заплутаною. Та все ж більшості дослідницьких команд вдається успішно впоратися з належним оформленням грантових заявок та звітів. Насправді, усі зацікавлені мають змогу ознайомитися з вимогами заздалегідь, проштудіювавши відповідні методичні рекомендації на сайті НФДУ, і відтак завчасно розпочати підготовку до подання конкурсної заявки. Крім того, дирекція НФДУ регулярно організовує онлайн-вишколи (семінари, майстер-класи, вебінари, інформаційно-навчальні заходи тощо) для зацікавлених вчених, де детально пояснюють усі нюанси і надають вичерпні відповіді на всі запитання щодо вимог, правил і процедур.
Інша справа, що частина аплікантів зосереджується головно на розробці змістової частини проєкту, але при цьому легковажить оформленням документації, відтак – прогнозовано – припускається помилок, які призводять до відхилення заявки за так званими “формальними ознаками”. На жаль, загалом досить низька грантова культура – це не лише наслідок браку досвіду у більшості вчених, які раніше не мали нагоди здобувати грантове фінансування на дослідження в умовах конкурсів. Це також і сформована звичка та поширена практика поблажливого ставлення керівництва до недбалого оформлених документів та безвідповідальності керівників проєктів щодо належного і своєчасного виконання всього обсягу передбачених проєктом досліджень. Дехто з них воліли б, щоб замість продуманого й обґрунтованого планування робіт і витрат та своєчасного наданого звіту про виконання цих планів, можна було свавільно орудувати коштами та ще й залагоджувати власні провали шляхом “неформальної розмови”. Однак такий підхід для НФДУ – як і для більшості аналогічних закордонних фондів, що фінансують науку коштами платників податків, – є засадничо неприйнятним і неприпустимим.
Вчимося на досвіді і помилках: нова стратегія розвитку НФДУ
Від початку заснування НФДУ і донині члени НР постійно аналізують його роботу, відстежуючи власні успішні та невдалі рішення, виявляючи прогалини і слабкі місця, оцінюючи ефективність процедур, намагаючись дієво маневрувати поміж обмеженнями та вимогами, які накладає українське законодавство, з одного боку, і безмежними запитами і очікуваннями академічної спільноти з іншого.
Реальною проблемою є досить значна частка проєктів, відхилених від участі в конкурсах НФДУ за формальними ознаками. Над її вирішенням зараз працює робоча група, яка включає представників Наглядової ради та Наукової ради Фонду. Вона розробляє пропозиції, як додати гнучкості тим положенням, які стосуються повноти та належного оформлення пакету документів.
Крім того, опрацьовуються питання, пов’язані з можливістю внесення змін у кошториси та плани виконання проєктів, які вже фінансуються, щоб виконавці могли оперативно коригувати необхідні витрати в розумних межах, перерозподіляти кошти та уточнювати завдання в процесі виконання проєктів. Утім, у цих питаннях є чимало чинників, які доводиться враховувати – від нормативних обмежень до корупційних ризиків.
При цьому НР та дирекції доводиться повсякчас тримати оборону та долати тиск з боку тих, хто не зацікавлені у реформуванні принципів фінансування досліджень в Україні. Розробляти з нуля правила гри, які були б справедливими і задовільняли усіх, вчитися на власних помилках, вчитися в процесі, набувати навичок на практиці, без права на помилку (яку одразу ж потрактують за лихий намір), виправдовуватися на всі боки, працювати понад всілякі розумні межі (зауважте, майже усі засідання НР відбуваються у позаробочий час!). І все це в умовах тих самих жорстких випробувань, які досвідчує ціле українське суспільство. Ми свідомі і своїх здобутків, якими пишаємося, і тих викликів, з якими доводиться мати справу, та проблем, які все ще не вдалося вирішити, і ризиків, які годі контролювати, але доведеться враховувати. Але НФДУ чітко усвідомлює свою місію – для чого ми взагалі працюємо, має чітку візію того, чого і як саме прагне досягти, та спирається на непорушні цінності, які лежать в основі усієї роботи Фонду. Усе це викладено та пояснено у “Загальній стратегії розвитку НФДУ на 2024-2027 рр.”. І один з ключових пунктів у стратегії є те, що "Фонд створює рівні умови для усіх учасників конкурсів, протидіє дискримінації за будь-якою ознакою".
На завершення – про 8 мільйонів євро. І це лише початок.
Варто ще раз окремо відзначити надзвичайну плідну і успішну міжнародну діяльність НФДУ, з огляду на євроінтеграційні прагнення і зусилля України та величезний інтелектуальний потенціал української академічної спільноти. Результатом зусиль НФДУ є залучення вже майже восьми мільйонів євро позабюджетних коштів на підтримку українських вчених. Так, тільки для фінансування спільного конкурсу «Українсько-швейцарські спільні дослідницькі проєкти: Конкурс 2023» Швейцарський фонд фундаментальних досліджень (SNSF) виділив близько 3 млн швейцарських франків. Однією з цілей конкурсу є підтримка дослідницької діяльності в Україні та зменшення відтоку вчених з країни. Значення цього спільного конкурсу не варто оцінювати тільки в грошовому еквіваленті. Перш за все, він є чітким сигналом того, наскільки наші іноземні колеги довіряють НФДУ та прагнуть підтримати українських дослідників у надзвичайно складні часи. Крім того, найбільшою доданою вартістю цього конкурсу є формування потужних українсько-швейцарських спільних команд. Фонд покладає великі надії і докладе максимум зусиль на те, щоб цей конкурс переріс у стійку та довготривалу співпрацю і для дослідників, і для наукових установ.
Незабаром очікується оголошення аналогічного спільного німецько-українського конкурсу проєктів, який також повністю буде фінансувати Німецьке науково-дослідницьке співтовариство (DFG). Триває й спільний конкурс НФДУ з американською академією наук, який, безсумнівно, збагатить українську науку новим партнерством науковців і додатковою підтримкою міжнародного рівня.
Мудрі люди знають: не помиляються лише ті, хто нічого не робить. Критикувати та нарікати завжди легше, ніж власноруч братися за вирішення проблем, особливо у несприятливих обставинах (пандемії та війни). Так, труднощі, хиби, помилки є, але є й значні успіхи, реальні здобутки і головне – незворотні зміни, які хоч повільно, але впевнено переводять українську академічну спільноту у нову систему координат, де підтримку отримують справді найкращі дослідники та проєкти. Факти – річ вперта, і вони свідчать на користь ефективної діяльності НФДУ.
26.08.2024