День Перемоги.

Сонячний вересневий день. Неділя, 2 вересня. В історії людства назавжди збережеться ця дата. Ми вдруге пережили радість Перемоги. Вдруге гримить «Слава!» на честь Перемоги, на честь доблесної Червоної Армії.

Львів у цей день був оповитий ласкавим і теплим промінням сонця. Вулиці чудесного міста були заповнені людьми. Радісні обличчя застигли біля репродукторів.

Щойно пролунав голос диктора:

— Говорить Москва!

Стоголосою луною відгукнулись ці два звичайних, але хвилюючих слова: «Говорить Москва». Скільки разів за час тяжкого лихоліття серце радянської людини здригалось від хвилювання після цих слів.

І ось люди припинили рух. Всі скупчились біля гучномовців.

— Сталін говорить! — пронеслось блискавично між людьми.

Львів затамував подих.

Рідний, знайомий голос великого вождя, вчителя, батька:

— Сьогодні, 2 вересня, державні і військові представники Японії підписали акт беззастережної капітуляції. Розбита на голову на морях і на суші та оточена з усіх боків збройними силами Об'єднаних Націй, Японія визнала себе переможеною і склала зброю...

Це означає, то прийшов кінець другої світової війни.

Тепер можемо сказати, що умови, необхідні для миру в усьому світі, вже завойовано.

...Кінець війни! Як блискавка пролетіли ці слова по місту. Сталінське слово проникло в кожний будинок. Львів торжествував. В парках, на вулицях, в кіно-театрах — скрізь переходило з вуст в вуста повідомлення про закінчення війни, про виступ Сталіна.

Радянські люди добре пам'ятають підступні дії японського агресора. Ми пам'ятаємо 8 лютого 1904 року, коли японський морський флот без оголошення війни напав на російську ескадру, що стояла на рейді Порт-Артура. Непідготовленість царських генералів і чиновників привели тоді до поразки Росії. «Не російський народ, а самодержавство прийшло до ганебної поразки» — писав тоді Ленін.

Хасан, Халхін-Гол, — все це кільця одного ланцюга провокаційних дій японських паліїв війни, що намагались спільно з Німеччиною поневолити волелюбні народи великого Радянського Союзу. Палії війни на Сході зазнали тоді від Червоної Армії нищівного удару. Тепер вони опинилися в одній прірві з Німеччиною.

Такий безславний кінець горезвісної вісі «Берлін—Токіо».

Радянський народ одностайно й гаряче схвалив рішення свого уряду про оголошення війни агресивній Японії. Це було 9 серпня ц. р. Відтоді минуло небагато часу. І ось ми є свідки наслідків цієї мудрої політики Радянського Уряду.

Настав день повної перемоги. Настав кінець другій світовій війні! Тільки могутня сила Червоної Армії, сила Радянського Союзу примусила такого запеклого спільника Німеччини — агресивну Японію стати на коліна, беззастережно капітулювати.

Тепер з Токіо вже не піде по світу кровожерливий звір, що приніс людству стільки лиха і страждань. Кати на Далекому Сході приборкані! Кати полонених радянських воїнів, Китая вже не підіймуть своєї кривавої руки над головою волелюбних народів.

Зі сходу сходить сонце. На сході починається наш день. Віднині на сході зійшло й сонце волі, сонце справедливості й миру в усьому світі.

Львов'яни разом з усіма радянськими народами, разом зі свободолюбовими народами всього світу святкують день Перемоги і над японськими агресорами. Об'єднані Нації добились своєї історичної перемоги. Ми завоювали цю перемогу в бою, завоювали її кров'ю і самовідданою працею на заводах і фабриках, на полях, в лабораторіях вчених.

Витязі-воїни і витязі труда спільно підняли над світом прапор Перемоги. Провідною зорею в боях і в труді нам був геній великого Сталіна. Це його воля, його мудре слово вказували нам шлях до побіди. В найтяжчі часи війни ми відчували рідне слово вождя і вірили в перемогу. Народ говорив: «Де Сталін — там і перемога». Ці слова справдились.

Сталінград далеко від Порт-Артура. Але перемога Сталінграда привела до визволення Порт-Артура. Ця перемога зійшла зорею волі над простором багатостраждального Китая.

Тепер і в серці Європи — золотій Празі, і в найдальшому китайському місті з однаковим хвилюванням говорять:

— Слава героям Сталінграда!

— Слава могутній Радянській зброї!

Вільна Україна