◦ ◦ ◦ ◦

Розділ церкви від держави в Чехословаччині.

Урядове чеське пресове бюро доносить з 11. вересня: Сьогодня можемо подати цілковито певну відомість, що папа виявив свою згоду на розділ церкви від держави в чесько-словацькій республиці і просив тільки, аби ця справа ще була предметом нарад в парляменті.

"Ceske Slovo" додав, що папа згодився на розділ церкви від держави в Чехословаччині після пертрактацій з президентом Масариком.

Невдачі Вpaнґля.

З Константинополя доносять, що Вранґель евакуував Марюпіль. Потверджуються також донесення про відпертя большевиками вранґлівського десанту иа Кубанщині.

Радіо з Москви, обговорюючи останні події па фронті, заявляє: "Наші невдачі на польському фронті розбудили знову надії в наших ворогах. Треба з ними покінчити при помочі баґнету".

Фронт Вранґля ще держиться. Опір барона легко витолкувати: він не має нічого до страчення. Перед ним червона ґвардія, за ним кримська діра. Башибожуки барона не хочуть повертати назад в кримську фляшку. Тим нема що більше грабити й вони мусіли би голодувати. Червоні війська мусять зломити опір Вранґля. Треба його не тільки загнати в діру, але далі на нього полювати і втопити на дні Чорного Моря".

Ґен. Вайґан їде до Вранґля.

Німецькі часописи доносять з Парижа, що ґен. Вайґан не верне до Варшави, а удасться на фронт Вранґля.

Польська "лінія безпеченства".

"Berl. Tageblatt" доносить з Парижа, що польська армія посунулася пересічно на 10 до 15 км. на схід від польської етноґрафічної границі, отже на російську область (?); там буде створена лінія безпеченства при помочи системи мостових причілків. Союзні держави мали згодитися на цей польський проєкт.

Нова конституція Данії.

Як доносять з Копенгаґи, на засіданню державної ради Данії підпише король нову данську конституцію, після чого парлямент буде розвязаний. Нові вибори відбудуться 21. ц. м.

Литва зрікається Сувалок?

Льондонські урядові жерела доносять, що литовський уряд зрезиґнував із своїх претенсій до Сувалок ("Ґаз. Вєч.").

Перехід військ Семенова до большевиків.

По донесенням з Берліна, війська ґен. Семенова, котрий в тих днях помер, злучилися з совітськими. Ці війська находяться у Східній Сибіри.

Винниченко на Україні.

"Deutsch. ukr. Zg." доносить: В Москві на конференції з Лєніном, в якій брали участь Йоффе і Троцький, Винниченко добув признання незалежности України. На цій нараді Винниченкови предложено взяти на себе управу радянською Україною. Винниченко зажадав прилучення Східної Галичини. Одначе це питання не могло тоді бути вирішене, бо совітські війська не були ще на території Східної Галичини. Після конференції Винниченко поїхав до Харкова, де стрінувся з Раковським. Там на однім зібранню промовляв Винниченко також. Йому устроєно бурливу овацію і проголошено його вождом укр. рад. републики.

Кара смерти за дезерцію.

Полевий суд варшавського ДОҐ., яко наглий суд засудив засудом з 9. вересня 1920, рядовика Лєвіньского Карла за злочин дезерції, ряд. Кравчика Владислава за злочин дезерції і цивільного Краєра Якова за злочин державної зради, всіх на кару смерти через розстріляння.

Виїзд польської мирової делєґації.

"Ґаз. Варш." доносить: Польська мирова делєґація виїздить завтра вечером о год. 8.20 до Ґданська, а відси морем до Риґи. В характері знатоків виїздить також до Риґи президент Вільна Вит. Баньковскі, мец. Брон. Кжижановскі. "Ґазета Вєч." доносить, що на місце ґен. Лістославского їде до Риґи ґен. Куліньскі.

Камєнєв виїхав до Росії.

Льондон. Авас. В тутешніх політичних кругах виїзд Камєнєва вважають перерваннєм російсько-анґлійських переговорів.

Заворушення в Петрограді.

З Копенгаґи доносять про поважні заворушення в Петрограді. Народніх комісарів мали поубивати і вкинути в Неву.

Італія і Росія.

"Еко д' Парі" доносить: Джолітті заявив, що не думає формально признати російського правительства, але не хоче, так як Мільран, зірвати проби навязання торговельних зносин і товарообміну, та держиться рішення Найв. Ради і прийме місію Ґрожевського. Франція не робитиме ніяких закидів проти цього становища.

Сербія заперечує.

З Бельґраду доносять, що югославянське правительство заперечує чутку, начеб сербські війська війшли на альбанську територію.

Громадська думка