Синтетичний портрет особистости Миколи Ільницького з доволі приватними нотками – одним із найголовніших слів у ньому є: Дід

Лист до Миколая став бар'єром між модерном і постмодерном. Діти вписують у реєстр очікуваного стільки всякого, що взагалі не відповідає вкладеним зусиллям

Капусняк уже доварюється, пахтить на всю хату. А післязавтра, на святого Миколая – пляцок з яблуками і родзинками. Мусить бути все як вдома

Ми не кричимо, не додаємо занадто багато пафосу, але показуємо: це сталося з нами, і коли це стається – ось, як це стається, і це може статися з вами також

Що ми маємо зробити, щоб не опинятися кожні 10 років на Майдані розлюченими й ошуканими? Щоб не зрадити тих, хто віддає своє життя за те, аби Україна існувала?  

Скільки б не причащалися з келиха, що його так щедро наповнила для нас античність, залишаємо його недопитим – келих такої простої, а водночас такої глибокої мудрості...

«Бачиш, – каже мама, – яка війна?» А ви кажете: навіщо нам поезія? Може, для відчуття у грудях калатала люті?

Міждисциплінарний підхід до аналізу, проєктування та вдосконалення політичних партій нового покоління з динамічною мережею