У цій війні Давид, як це не раз траплялося в історії людства, знову може перемогти Голіафа. Бо в нього просто немає іншого вибору.

У кожного із нас є улюблені місця. Вони живуть у нашій пам’яті й підсвідомості та почасти зринають: то примітною деталлю, то запахом, то кольором...

Попри міцний желєзний занавєс і потужні глушники, західні радіостанції гітарними рифами, синкопами й акордами впевнено руйнували стіну тоталітаризму

Можна багато розповідати про те, що було, але ніяк не передати того, як плине час. Густина нічогості тривання визначальніша від всього іншого. І це є найбільшою безпомічністю культури

Саморобних мовознавців у нас – гать гати. Кожен, хто знає азбуку, вважає, що може робити відкриття в історії мови. Але коли їхні профанські тексти бачу в шкільних підручниках...

Шкільний вальс вони танцюють на тлі руїн своїх розбомблених шкіл, своїх зруйнованих міст, вулиць, стертих з землі. Краса і жахіття на цій проклятій війні

Після білого – «Знов зазеленіла весна божа». Поріг літа... зелене crescendo… Зелені свята... «Зелене Євангеліє»... різнобарв’я... соловейко...

Відсутність пам’яті про Мазепу в Лаврі створювала справжню пустку невдячності й неповаги – і нагадувала, що одна з найголовніших для українців святинь досі залишалася чужою.