«Пиймо, друзі, грай, музико, нам вже все одно»... Не одному з тих, хто співав цю пісню, було забрано «день повороту», але – не світло душі...

Виживання України в опорі стане закінченням вічного страху угорців і даниною тим, хто загинув на вулицях Будапешта у трагічному 1956 році.

Людина, котра переживає біль від втрати когось близького, пробує його зафіксувати:  щоденники болю є, по суті, близькими до сповіді

Води – мов фіксатор. Попіл вигорілого перетворюється на пластичний матеріал для ліплення фігурок, коли розмочуєш його у незламній пам'яті своїх вод

Ще кілька цікавих типажів до колекції львівських сьвірків: «пан фільозоф», Куркєвіч без імені, Сєнюта «не будь такий моцний» та вайхач кривий Альойзи

Особиста історія інфаркту і зцілення: репортаж під хірургічним скальпелем. Бо ж історія життя людини – це історія її хвороб.

Час для більшості наче й ціни ніякої не має, а для декого – йому, часові, немає ціни: ні купити його, ні продати; позиченого – не повернути...

Тепер, під час цієї великої війни, в українців – саме у цивілізаційному сенсі цього слова – є неймовірний шанс нарешті стати більшістю