На Донецькому напрямку основні зусилля ворог зосереджує на спробах оточення Лисичанська, на Слов’янському – на веденні наступу на Довгеньке та Мазанівку, на інших – на утриманні зайнятих рубежів та вогневому ураженні позицій ЗСУ.

Україна бореться вже довше, аніж фіни у Зимовій війні з СРСР, які протрималися 104 дні, російська імперія втрачає свої впливи, відступає і точно зникне з мапи світу. 

Ворог намагається з півдня блокувати Лисичанськ; штурмує Метьолкіне, Сиротине та Воронове, на Бахмутському напрямку – Пилипчатине–Покровське, Роти–Вершину; наступ на Покровське–Володимирівку та Потьомкине–Високопілля (Південнобужжя) і Уду (Харківщина) успіху не мав.

Минає четвертий місяць великої війни з Росією. Тривають бойові дії за Сіверськодонецьк та біля Мирної Долини під Лисичанськом, наступ на Борівське наші воїни успішно зупинили. На тимчасово захоплених територіях українські партизани продовжують спротив.

Цю війну називають «гібридною», представляючи її як новий спосіб реалізації агресивної політики. Але всі її інструменти випробовували російські керівники ще з ХVІІ–ХVІІІ століть. 

На Донецькому напрямку ворог веде бої за Сіверськодонецьк, наступає, щоб оточити Лисичанськ та блокувати основні логістичні шляхи. Росіяни оволоділи Лоскутівкою, Рай-Олександрівкою, штурмують Сиротине, наступають на Золоте та Вовчоярівку.

Ворог намагається встановити контроль над Сіверськодонецьком, блокувати підрозділи ЗСУ в районах Борівського та Воронового, бойові дії тривають. На Бахмутському напрямку українці відбили штурм на Миронівку–Семигір’я до Вуглегірської ТЕС та на Молодіжне–Катеринівку.

Тривають бої в Сіверськодонецьку та в районі Миколаївки, Вершини і Семигір’я на Бахмутському напрямку. На Слов’янському напрямку українські воїни відбили штурмові дії окупантів біля Богородичного та Долини, на Курахівському – в районі Мар’їнки. Ворог безславно втік.