І.  

Из Стрийщини.   І. На яке сходить громадска самоуправа і як то потрафить господарити porządny війт з "паном" писарем, нехай світу покаже велика, колись богата, громада Лисятичі, що лежить 1½ милї від Стрия, коло гостинця ведучого из Стрия до Львова.   "Несподїваний" автор уже в 13 ч. "Дѣла" вичислив деякі многоцїнности лисятицкі, говорячи про війта Якима Тижбирa.  

  В послїдних часах сталось в Россії кілька фактів, що звернули на себе загальну увагу в Европі.  

В середу по заслїданю палати панів відбуло ся засїданє комісії шкільної тої палати, на котрім кард. Шенборн відчитав заявленє підписане ним і епископом Міссією яко репрезентантами цїлого австрійского епископату. В заявленю тім, подають епископи раду, в якім напрямі треба би перевести реформу законів з 1869 і 1883 р., щоби вдоволити справедливим жаданям католицкої церкви. Епископи уважають примус шкільний лиш в тім случаю можливим і відповідним, коли він не буде обмежати прав і свободи віри і совести католиків, заґарантованого им основними законами державними.

Невідрадні економичні відносини виродили серед сельского люду в Галичинї рух емиграційний. Нужда і недостаток побороли глубоко вкорїнене привязанє до рідної землї і спонукали особливо люд з західної Галичини глядати щастя в Америці. Експльоатаційні елементи нашого сельского народу скоро запримітили той рух і порїшили єго вихіснувати для себе. В західній Галичинї завязалось в тій ціли формальне консорціюм, котрого головною точкою став Освіцім, яко точка сполученя австрійских зелїзниць з прускими. Тут розпочав реставратор зелїзниці Юлій Найман вже в р.

Начало гор. Стрыя покрыто мракомъ. Первый разь упоминается о немъ въ двохъ современныхъ документахъ отъ 1396 г., и тамъ называется онъ Strig изъ чего: districtus Strigensis. Пересмотривая писанную Минею, принадлежавшую когдашней стрыйской церкви рождества Пресв. Богородицы, я нашолъ тамъ записку на латинскомъ языцѣ изъ 1708 года, гдѣ нашъ Стрый названъ также Strig.

(уміщеного в ч. 25 "Дѣла" с. р.)   Вп. автор фейлетону "Про рускість в домах наших" порушив цїкаву справу руского малярства, недостачу руских образів. Користаючи з сеї нагоди, я хочу висказати кілька своїх гадок на той темат.  

Підчас справозданя посла Гурика в Станіславові була також бесїда про наші шпихлїрі громадскі, а позаяк при сїй нагодї була порушена також і исторія тих шпихлїрів, подана недавно в Kurjeri-ї Lwowsk-ім, тож ми наводимо єї тут за згаданим дневником: