(Грибовичі піді Львовом).     Червоним блиском горить вечірне сонце. У полі рух. Звиваються женці, як мухи в окропі. За ними довгі стерні білі і густо посіяні копи. Перед ними ще клаптик пшениці. От-от і колоски похиляться послідні. Чим близше кінця, тим швидше йде робота. В тім широко й далеко розлягаєся по полі пісня:   Ми колом коловали, нивойки дожинали; Конец нивойці, конец, будемо вили вінец. Сріберною струєю льлєся дівочий голос дзвінкий.  

У Львові дня 28 н. ст. серпня 1890  

Дописуватель львівскій N. Reform-и пише про обі сї справи:  

І.  

Кождий отець та кожда мати, маючи дїти від 6 до 10 лїт житя, допитують ся часто, до котрої школи вписати маленького сина або доню. Они допитують ся пильно, бо для своїх дрібоньких дїтей раді би вибрати найпрактичнїйшу школу і найлїпших учителїв. Коли-ж розходить ся о пораду, куди Русинам-родичам належить посилати малі дїти, щоби одержали першу і основну науку в ріднім рускім язицї, тогдї без довгого надумуваня радимо записувати всї малі дїти до руско-народних шкіл у Львові, котрих єсть дві: а) старша взірцева школа руска, звана инакше школою вправ в ц. к.

[Видобуте з архіву редакційного.]   Якось люде анонсами оголошують в часописях, якій товар до розпроданя посїдають та тим способом і самі до маєтку приходять і людям у вигодї стають. Та й мене обивателя X—го повіту скортїло вже не так збогатити ся, як людскости в вигодї стати, длятого позволить ч. Редакція заанонсувати в "Дѣлі", що в Х—ім повітї суть знамениті зрази автономічні до набутя, — правда, не дешеві тії зрази, не дешеві, але-ж за те доброта их неоцінена.  

Rocznicza urodzin Jego Cesarskiej i Królewskiej Mości panującego nam najmiłościwiej Monarchy, jest dla ludów Austro-Węgier złączonych z Tronem i z Najw. Dynastyą nierozerwalnemi a serdecznemi węzłami wierności i miłości, jednem z tych uroczystych świat, które dają im radośną sposobność wynurzenia najpoddańszych uczuć przepełniających wierne ich serca.

З Покутя.