Півурядова Politische Correspondenz пише: Як нам доносять зі Львова, епізоди політичні, які зайшли підчас тридневних нарад сойму галицкого над буджетом, спровадили в рускім клюбі соймовім вельми важний зворот, котрий, як здаєсь, виплине в поважних наслїдках що-до найблизшого розвою руских сторонництв — в рускім клюбі соймовім повстав роздвій, поясняючій відносини в відрадний спосіб.

вислав на руки посла і предсїдателя руского клюбу соймового, п. Юліяна Романчука, слїдуюче письмо:   До Високоповажаного Посла і Предсїдателя руского клюбу соймового, пана Юліяна Poманчука, і Єго Достойних товаришів.   Високoповажаний Пане Предсїдателю!  

І.   В відповідь послови Антоневичеви.   Коли нинї, з ласкавого призволу світлого князя маршалка, загальна дискусія розпочалась на-ново, то і я записав ся до голосу, щоби відозватись на заміти п. Антоневича, — а спонукала мене до того ся обставина, щоби що-до моєї особи не було нїякого сумнїву. Яко рускій посол, займаючій одно з найважнїйших становищ нашої маґістратури автономічної, не хочу лишити нїякого сумнїву перед краєм, правительством і перед виборцями що-до моєї особи.  

  Вчера розказали ми послїдні подїї в Рускім клюбі соймовім і в галицкім соймі, щоби освідомити наших читателїв найперше о тім, що єсть найважнїйше і найблизше: нинї доповняємо наші вчерашні донесеня розвязанєм попередних подїй, без котрого пізнїйші подїї не будуть ще вповні зрозумілі. А розкажемо знов, так як вчера, на підставі найавтентичнїйших информацій і закомунікованих нам протоколів Руского клюбу.  

І.  

Поміщаючи понизше дуже цікаве письмо ч. Павла Думки, мусимо завважати ось що. Перше. Що "Народ" для загалу наших сільских людей за мало зрозумілий і за мало тикає йіх безпосередних справ — се правда. На се звертали нашу увагу від самого початку і се й ми самі чули, та годі було зовсім махнути рукою на нашу інтелігенцію, серед котроі власне від 1889 р. великий рух, але й велика замішанина в думках, велика ростіч в усяких починках.