І.   Вчера появив ся пробний нумер рускої урядової часописи. Називаєсь она "Народна (?!) Часопись" [прилога до "Газети Львівскої"]. За редакцію єї відповідає сам редактор урядової Gazet-и Lwowsk-ої, Адам Креховецкій, aлe-ж, річ звістна, він єсть тут лише т. зв. Strohmann-ом, а властивим редактором єсть знаний о. Лука Бобрович, бувшій редактор "Pycи".  

  Дїяльність совіта "Народного Дому" за час від 8 н. ст. грудня 1887 р. до 8 н. ст. грудня 1890 р. (після відчитаного справозданя на сегорічних загальних зборах.)   В тім часї совіт відбув 136 засїдань. Предсїдателем совіта був о. д-р I. Делькевич, заступником о. Т. Павликів, а секретарем о. Ил. Готеровскій.   Всїх членів "Народного Дому" єсть 344; в послїдних трех лїтах принято 41.  

Нa недїльнім представленю "Довбуша" в сали Касина міщаньского явило ся дуже мале число публики. Артисти і артистки грали сю штуку загально добре і хори, крім одного терцету та деяких місць в передпослїднім хорі, випали також не зле. Найкрасше випали сольо-співи пані Клїшевскої, Осиповичевої і Кирницкої хоч парт сеї послїдної була маленька. П.

І.   Теоретичні основи для новоі радікальноі партіі, які в наших очах доспівають поміж молодіжю, іменно єі енергічнійшою та живійшою частиною, не виходили зразу зовсім поза рамки так названоі "народовскоі" чи там "украінофільскоі" партіі. Правда, що прінціпи тоті здобували собі молоді люде західно-европейскою наукою та чужим, найпаче російским письменством, то значить, обрадувалися далеко не на думках галицких народовців, та все ж таки належали вони до народовскоі партіі, до неі причіплялися і для неі працювали.  

Одна з головних завдач нашоі радикальноі партіі — знати докладно моральний і матеріяльний стан руско украйінского народу, щоби ясно бачити поле своєі діяльности. Тим то кождий член нашоі партіі й обовязаний пильно придивлятися народному житю. Подаємо отсе показчик до таких студій, зладжений після програми бувшого кієвского відділу Императорскаго Географическаго Общества. Показчик сей не містить у собі всіх запитів, на котрі треба відповісти, а все таки ті запити, які є, можуть навести й на те, на що не звернено уваги.

XXVII.   Сидів пустинник біля свого скиту Серед лісів безмірних та безлюдних І слухав пташок голосів пречудних І вітру в гилю пісню сумовиту.   Аж бач голубка, єго пташка біла, Що вже два дні не знать де пропадала, Ту ж понад ним крильцями стріпотала, І тихо в него на колінах сіла.   Старий погладить хтів йійі руков Тай обімлів: ті крильця сніжнобілі Обризькала червона людска кров.   І зойкнув дід: "Прокляті, зсатанілі

Відповідь А. Пипинови на єго статью "Особая исторія русской литератури".   "Развитіе южнорусской литератури есть только часть цѣлаго обширнаго факта (отдѣльности южнорусской народности), не признать котораго нѣтъ возможности." (А. Пипин, "Исторія славяньских литератур". С.-Петербург, 1879. Том 1. стр. 352.)