Nie uwierzycie, moi kochani, jak mi się już było sprzykrzyło, rzezać sieczkę na tej pro­stej, ręcznej skrzynce. Kiedy, bywało, nadchodzi zima, to człek więcej się boi tej głupiej sieczki, niż w lecie kośby. Bo to skoro świt, idź-że zaraz na tok; mróz aż trzaska, a ty u­ważaj na latarnię, żeby nie było jakiego nie­szczęścia, co chwila poprawiaj rzezak, gnieć i ciągnij, aż ci w stawkach trzeszczy, zanim wymęczysz ten nędzny mieszek siekaninki. Ledwie dla koni na cały dzień starczyło, o by­dlęciu nie było i mowy. Z czasem, kiedy mi chłopaki podrosły, nowa bieda.

Перебуваючи від довшого часу на граници угорскій, відвідав я угорску Русь в околици Мункачева. В дорозї ночував я у одного сїльского священика, котрого дїяльність я подивляв. Коли ми близше пізнались, він на мою просьбу оповів менї дещо о порядках, які він в селї завів.   "Я — казав він — перебуваю доперва десять лїт в сїй парохії. Цїле мoє змаганє стремить до того, щоби піднести добробит і моральність народу.  

Дня 17 д. августа с. р. помер нагло в Росіі, на 65 році житя, звісний народний писатель і діятель, Іван Наумович. Смерть єго викликала в галицких та буковинских газетах досить пристрастні толки про єго житє й діяльність, а за житя відносилися до него ще пристрастнійше: одні виносили єго під небеса, другі ненавиділи й лаяли відступником, запроданцем і т. і. А тимчасом безпристрастний огляд житя й діяльности небіжчика не тілько умістний, а й бувби дуже навчаючий для обох боків, т. є. для москвофілів і народовців, ба й для історіі всего руского руху в Галичині та на Буковині.

 

Львів, 15 вересня 1891 р.   Вельмишановний добродію!  

Міністер судівництва ґр. Шенборн, приїхавши в пятницю вечером до Львова, замешкав в палатї намістництва. В суботу о 9-ій годинї рано відвідав міністер палату висшого суду краєвого. В сали засїдань висшого суду зібрали ся совітники суду висшого, краєвого і всї урядники львівских судів. Міністра повитав президент висшого суду краєвого п. Симонович слїдуючою промовою:  

Вже третій раз відбулись загальні збори товариства "Просвіта" на провінції і третій уже раз явилось на зборах таке значне число членів, особливо селян і міщан, що се може як найкрасше свідчить о впливі сего товариства на нарід. З найдальших сторін вибрались селяне на збори до Тернополя і треба було подивляти их, як они дві ночи не спавши [н. пр. селяне з-під Рогатина] приїхали почути, як розвиваєсь славне товариство "Просвіта". Не дались они відстрашити слотї, що тревала цїлу ніч з понедїлка на второк, не дались заманити на збори общ. им.

виголошена на загальних зборах в Тернополи 27 серпня (8 вересня) 1891 р.