В ч. 4 "Дѣла" з 19 ян. с. р. поміщено на чільнім місці письмо п. Романчука з Відня, де росказано ось що. Хоть рускі посли в Відні раз-у-раз указували центральному правительству на потребу полагодженя рускоі справи і хоть Тафе заявився до ceгo прихильно, як і намістник Бадені в соймі, то се діло не поступало наперед, а то 1) через рішаюче тепер становиско Поляків, при йіх незмінно негаційній політиці супротів Русинів і 2) через теперішню правительственну програму, що відсунула на бік усякі політичні та національні справи. Тож до кінця 1891 р.

Дня 27 н. ст. сїчня відбули ся нарештї загальні збори члені руского института "Дївоче воспиталище" в Перемишли.   Збори отворив о годинї 7-ій вечером короткою безбарвною річію дотеперішний предсїдатель института, д-р Антоневич, при участи 48 членів, котрими майже через половину були члени світскої интеліґенції в Перемишли, проче-ж число становили духовні зі всїх сторін перемискої епархії і крилошане капітули.  

Здорові були, мов любі четцї! Давно я не балакав з вами, ба й не надїяв ся вже так скоро привитатись до вас. Та мушу! Язик свербить, як у старої сидулї, голова трохи що не трісне від нагромадженої мудрости, а пальчики мої, таки самі складають ся в кулак, неначе-б их кортїло когось гаразд попобити.  

І.  

Дуже сумною вістію приходить ся нам нинї подїлити ся з нашими читателями:   Сеї ночи о 2-ій годинї упокоїв cя по довгій а тяжкій недузї в 47-ім роцї житя   Дамян Гладилович   професор руского язика в академічній (рускій) ґімназії у Львові, голова товариства имени Шевченка, член товариств (взглядно і видїлів) "Просвіти", "Народної Ради", "Рускої Бесїди", "Руского товариства педаґоґічного", "Народної Topгoвлї" і других та один з основателїв "Днїстра" і пр.  

За що, не знаю, називають, Хатину в гаї тихим раєм? Я в хатї мучив ся колись, Мої там сльози пролились, Найперші сльози! Я не знаю Чи є у Бога люте зло, Щоб у тій хатї не жило... Шевченко.    І.  

У Львові дня 27 н. ст. сїчня 1892.  

Дивну прояву обсервуємо в найновійшім часї: москвофіли і радикали, — ті, що в часї истнованя т. зв. солідарности партий робили, що тілько могли, аби солідарність тую розбивати, тепер на всї заставки чим-раз дужче кричать о потребі солідарности і пускають всякі штучні огнї на заслїпленє здорових очей руского загалу. Зі всего видно, що при нинїшній ситуації им невигідно і види на будучність у них що-раз більше помрачують ся... А серед публики рускої попадають ся такі, що фрази і фаєрверки беруть за щирість, за добру монету. Наївні, наївні!