Повість.  

З матеріялів до исторії 1848 року.  

  Єго Величество Цїсар пpиїдe до Олешич дня 30 серпня о 6 годинї 45 мінут рано (час середно-европейскій).   На двірци зелїзниць в Олешичах повитають Найяснїйшого Монарха торжественно Єго Ексцелєнція Пан Намістник, Староста повітовий і Презес Ради пoвiтової нa чолї членів репрезентації повітової, духовеньство та начальники громад.   Відїзд з Олешич о 11 годинї перед полуднем (час серед. евр.).   Приїзд до Львова о 3. годинї 15 мін. по полудни (час серед, евр.)  

  Комітет, що з порученя видїлу Руского Товариства педаґоґічного управляв институтом, відбував що місяця засїданя, полагоджуючи всї пекучі справи і реформи, потрібні до педаґоґічного веденя питoмцїв. В склад того комітету входили: сов. о. Алексій Тороньскій, катихит ц. к. акад. ґімназії, яко голова; Кость Лучаківскій проф. рускої ґімназії, сов. о. Иван Чапельскій, префект дух. семинарії, адвокат д-р Стефан Федак, лїкар д-р Антін Хомин і Кость Паньківскій, яко члени. П. Паньківскій був заразом настоятелем института. Відносини комітету до видїлу були такі самі, як попередних лїт.

  З матеріялів до исторії 1848 року.  

 

  виготовило і вислало до ц. к. міністерства справ внутрішних у Відни таке представленє в справі виданя розпорядженя що-до уживаня мови рускої яко мови краєвої в урядах Галичини:   "Високе Міністерство!  

  В 1842-ім роцї Лука Данкевич був парохом в Синевидску нижнім, а Антін Могильницкій завідатель в Хутарі в Скільщинї. Данкевич був уже тогдї старшій чоловік і старшій священик [роджений 1791 року а ординований 1820-го], а Могильницкій був доперва в початках свого душпастирства. Отже з того часу маємо під рукою одну урядову переписку межи обома поетами.   Лука Данкевич був — по смерти священика Щудлиньского — именований окружним гр. к. надзирателем шкільним в Скільщинї і яко такій мусїв прийти в урядові зносини також з Антоном Могильницким.